Нуристанські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нуристанські мови
нуристані
Поширені: Нуристан
Класифікація: Індо-іранські мови
 Нуристанські мови
Групи:
Кількість носіїв: близько 130 тис.
Nuristan in Afghanistan.svg

Нуристанські мови (пушту نورستاني, також кафірські мови) — одна з трьох груп індоіранської мовної сім'ї, поряд зі значно більшими індоарійською та іранською групами.[1][2][3] мовами нуристані володіють близько 130 000 мовців, переважно у східному Афганістані та кількох сусідніх долинах у провінції Хайбер-Пахтунхва та району Читрал у Пакистані. Регіони розселення мовців нуристані переважно гори Південного Гіндукушу, річки Алінгар на Заході, річки Пеш у центрі, та річок Ландай Сін і Кунар на сході.

Мови часто плутали між собою, перш ніж почали вважати їх третьою групою у індоіранській сім'ї.

Мови[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Мови Нуристані не були описані в літературі до 19 сторіччя. Попередня назва регіону була Кафірістан і мови називалися кафірі чи кафірістані, але терміни були замінені на поточні після поширення ісламу в регіоні у 1896 році.

Існує три теорії про походження мов нуристані та їхнє місце серед індоіранських мов:

  • після досліджень Джорджа Морґенстерна, нуристані, почали вважатися однією з трьох основних підгруп індоіранських мов (поряд з іранською та індоарійською);
  • пропозиції, що нуристані може бути гілкою індо-арійської підгрупи, через очевидну схожість з дардськими мовами
  • також було висунуто гіпотезу, що група нуристані виникла в рамках іранської підгрупи, а потім піддалася  впливу індоарійських мов, таких як дардська.

Мовами нуристані розмовляють племена в ізольованому гірському районі Гіндукуш, який ніколи не мав жодної  центральної влади у наш час. Цей район розташований вздовж північно-східного кордону території сучасного Афганістану та прилеглих частин північно-західної частини сучасного Пакистану. Поки що, ці мови не отримали належної уваги лінгвістів. Враховуючи дуже малу кількість мовців, вони повинні вважатися такими, що перебувають під загрозою зникнення.

Багато хто з людей нуристані тепер говорить іншими мовами, такими як Дарі та Пушту (дві офіційні мови Афганістану) та чітралі у Пакистані.

Особливості[ред. | ред. код]

Структура речення більшості мов нуристані суб'єкт–об'єкт–дієслово (SOV) Порядок слів, як і у більшості інших індо-іранських мов, і відрізняється від сусідніх Дардсько-Кашмірських мов, у яких поряд слів — V2.

Література[ред. | ред. код]

  • Decker, Kendall D. (1992) Languages of Chitral. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan, 5. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics. ISBN 4-87187-520-2
  • Grjunberg, A. L. (1971): K dialektologii dardskich jazykov (glangali i zemiaki). Indijskaja i iranskaja filologija: Voprosy dialektologii. Moscow.
  • Morgenstierne, Georg (1926) Report on a Linguistic Mission to Afghanistan. Instituttet for Sammenlignende Kulturforskning, Serie C I-2. Oslo. ISBN 0-923891-09-9
  • Jettmar, Karl (1985) Religions of the Hindu Kush ISBN 0-85668-163-6
  • J. P. Mallory, In Search of the Indo-Europeans: Language, Archaeology and Myth, Thames and Hudson, 1989.
  • James P. Mallory & Douglas Q. Adams, «Indo-Iranian Languages», Encyclopedia of Indo-European Culture, Fitzroy Dearborn, 1997.
  • Strand, Richard F. «NURESTÂNI LANGUAGES» in Encyclopædia Iranica

Посилання[ред. | ред. код]

  1. SIL Ethnologue [1]
  2. Morgenstierne, G. Irano-Dardica. Wiesbaden 1973; Morgenstierne, G. «Die Stellung der Kafirsprachen». In Irano-Dardica, 327—343. Wiesbaden, Reichert 1975
  3. Strand, Richard F. (1973) «Notes on the Nûristânî and Dardic Languages.» Journal of the American Oriental Society, 93(3): 297—305.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]