Індоарійські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Індоарійські мови
Поширені: Південна Азія:Бангладеш, Бутан, Індія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка, інші держави
Класифікація: Індоєвропейські мови
 Індоіранські мови
  Індоарійські мови
Групи:
ISO 639-5: inc

Індоарійські мови — група індоєвропейських мов, що входить до більш широкого індоіранського підрозділу.

Поширення індоарійських мов як рідної мови. Урду не включена через те, що це переважно лінгва франка і не є основною у більшості районів поширення. Також за межами мапи циганська мова, що не домінує на жодній території.

За даними SIL International станом на 2005 рік нараховувалося 209 мов групи, з яких найбільшими за числом носіїв були гінді і урду (540 млн), бенгалі (260 млн), панджабі (100 млн), маратхі (90 млн), гуджараті (45 млн), непалі (40 млн), орія (30 млн), сіндхі (20 млн), сингальська (16 млн), серайкі (14 млн) і асамська (14 млн), із загальним числом носіїв від 900 млн до 1 млрд.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.