Війська національної гвардії Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Війська національної гвардії Російської Федерації (спецслужба)
Войска национальной гвардии Российской Федерации (спецслужба)
Flag of National Guard Forces Command.svg
Прапор Військ національної гвардії Російської Федерації
На службі 05.04.2016 — т.ч.
Країна Росія Росія
Тип державна військова організація
Роль забезпечення державної та громадської безпеки, захисту прав і свобод людини та громадянина
Чисельність 340 000 осіб[1]
У складі Федеральна служба військ національної гвардії Російської Федерації (Росгвардія) Росгвардія
Кольори краповий[en]
Оснащення див. список[ru]
Війни/битви Збройний конфлікт на Північному Кавказі (2009—2017)
Розгін акцій протесту (2017—2018)[en]
Розгін акцій протесту на підтримку Алєксєя Навального (2021)
Російське вторгнення в Україну (2022)
Розгін протестів против російського вторгнення на територію України (2022)
Боротьба з протестами цивільного населення України російській окупації України (2022)
Вебсайт rosgvard.ru
Командування
Поточний
командувач
генерал армії Віктор Золотов

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

Війська національної гвардії Російської Федерації (рос. Войска национальной гвардии Российской Федерации, ВНГ России)[К 1] — державна військова організація в Росії, де-юре призначена для забезпечення державної та громадської безпеки, захисту прав і свобод людини та громадянина; утворені із Внутрішніх військ МВС Росії.

Входять до структури Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації (Росгвардія).

День військ національної гвардії Росії[en] — 27 березня[5].

Війська національної гвардії Росії беруть участь у російському вторгненні в Україну[6], проводять каральні[7] та фільтраційні[8] заходи на окупованих територіях України.

Історія[ред. | ред. код]

Внутрішні війська МВС Росії[ред. | ред. код]

Внутрішні війська МВС Росії створено 24 вересня 1992 року після розпаду СРСР. До складу військ увійшли всі колишні формування Внутрішніх військ МВС СРСР, дислоковані на території РРФСР.

Ідея створення національної гвардії виникла на початку 1990-х років, про це, зокрема, телеканалу РБК повідомив віцепрезидент Росії (1991—1993) Олександр Руцькой.[9]

2 квітня 2012 року з'явилися повідомлення про нову спробу створити національну гвардію в Росії, підпорядковану безпосередньо Президенту Росії на базі внутрішніх військ МВС Росії та інших силових структур, у тому числі за рахунок частини сил та засобів, що входять до армії, авіації, флоту та військової поліції Міноборони Росії, а також підрозділи МНС Росії[en].[10][11] Того ж року, Державна дума Російської Федерації прийняла, а Рада Федерації схвалила закон, що регламентує діяльність Військ національної гвардії Росії.[12]

Війська національної гвардії Російської Федерації були утворені із Внутрішніх військ МВС Росії указом Президента Росії від 5 квітня 2016 року.

Участь у бойових діях[ред. | ред. код]

Російське вторгнення в Україну[ред. | ред. код]

У 2022 році до російського вторгнення в Україну були залучені підрозділи Військ національної гвардії Росії.

Навесні 2022 року Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України було знищено колону військ 748 окремого батальйону оперативного призначення Росгвардії (в/ч 6912, м. Хабаровськ) поблизу селища Димер, Київської області.[6] Росгвардійці були озброєні автоматичною зброєю, важкими кулеметами та осколочними гранатами.

На тимчасово окупованих територіях півдня України підрозділи Військ національної гвардії Росії проводять каральні акції для придушення цивільного населення, що вийшло на вулиці із протестами проти російської окупації.[13] На територіях Херсонської та Запорізької областей військовослужбовці Росгвардії проводять каральні заходи проти мирного населення, щоб не допустити мітингів проти окупантів.[7] На окупованих територіях Херсонської області війська Розгвардії проводять фільтраційні заходи, намагаючись виявити українських військовослужбовців, працівників силових структур, учасників антитерористичної операції та громадських активістів.[8]

Журналіст-розслідувач Христо Грозев у березні 2022 року повідомив, що в Росії заступника начальника Росгвардії Романа Гаврилова затримала ФСБ. Затримання пов'язують із провалами військами Росгвардії окупаційних завдань на території України.[14]

У березні 2022 року Генеральний штаб Збройних Сил України повідомляв про втрати значної кількості озброєння та військової техніки у каральних підрозділів військ Росгвардії, що залучаються до бойових дій.[15] Журналіст Роман Цимбалюк у квітні 2022 року повідомив про знищення підрозділу військ Росгвардії на території України:

« Під час ведення бойових дій на території України було повністю знищено спеціальний загін швидкого реагування (СОБР) управління Росгвардії по Архангельській області. З 50 військовослужбовців загону живих залишилося всього 6 людей, решта загинула. Більшість тіл загиблих військовослужбовців залишилися на території України «

— Роман Цимбалюк, Лілія Рагуцька (12 квітня 2022). Захисники України майже повністю знищили один спецпідрозділ СОБР: із 50 солдатів вижили 6. news.obozrevatel.com. Обозреватель. Процитовано 13 квітня 2022. 

Завдання[ред. | ред. код]

На війська національної гвардії Російської Федерації покладено розв'язання таких основних завдань:

На Війська національної гвардії Росії можуть бути покладені інші завдання рішеннями Президента Російської Федерації, прийнятими відповідно до федеральних конституційних законів і федеральних законів.

Структура[ред. | ред. код]

Війська національної гвардії Російської Федерації утворені з Внутрішніх військ МВС Росії із збереженням структури ВВ МВС Росії та очолюються директором Росгвардії — головнокомандувачем військ національної гвардії Російської Федерації.

До 2018 року було заплановано перехід на військову службу у війська національної гвардії співробітників, які проходять службу в спецпідрозділах СОБР та ОМОН територіальних органів МВС Росії, центру спеціального призначення сил оперативного реагування та авіації МВС Росії, які знаходилися в оперативному підпорядкуванні МВС Росії та відповідних керівників територіальних органів МВС Росії. У ході організаційно-штатних заходів особлива увага при реорганізації у війська національної гвардії мала приділятися вищій державній освіті офіцерів МВС Росії, їх дипломам, факультетам (спеціальностям) та навчальним закладам.

Указом Президента Російської Федерації, штатна чисельність центрального апарату Росгвардії становить 2100 працівників[16].

Округи військ національної гвардії[ред. | ред. код]

Для управління військовими частинами (підрозділами) діють округи військ національної гвардії на територіях, що зазвичай, відповідають однойменним федеральним округам Росії.

Винятком є Східний округ військ національної гвардії (рос. Восточный округ войск национальной гвардии), який управляє військовими частинами (підрозділами), дислокованими на території Далекосхідного федерального округу.

Назви міста та округів, в яких вони дислокуються:

Частини (організації) центрального підпорядкування[ред. | ред. код]

До складу військ Національної гвардії Російської Федерації центрального підпорядкування входять такі частини (організації)[17]:

  • Центральний командний пункт військ національної гвардії.
  • Центральний вузол зв'язку Головного командування військ національної гвардії, в/ч 3472 (Московська область, Пушкінський район, н.п. Ашукіно).
  • Центр інженерно-технічного забезпечення Головного командування військ національної гвардії, в/ч 6686 (Московська область, м. Балашиха).
  • Головний військовий клінічний шпиталь військ національної гвардії, в/ч 3178 (Московська область, м. Балашиха).
  • 70-й окремий змішаний авіаційний полк спеціального призначення, в/ч 3694 (Калужской область, м. Єрмоліно): 6 од. Мі-8МТВ-2, 4 од. Мі-24П, 3 од. Мі-26 (№ 26, № 27, № 30), 6 од. Іл-76, Ан-12, Ан-26.
  • 3-а окрема змішана авіаційна ескадрилья спеціального призначення, в/ч 3553 (Московська область, Щолківський р-н, м. Щелкове, аеродром Чкаловський): 4 од. Мі-8МТВ-2, 1 од. Ан-72, 3 од. Ту-134, 3 од. Ту-154.
ОДОП на репетиції Параду до Дня перемоги у 2017 році.

Бригади оперативного призначення[ред. | ред. код]

Формування спеціального призначення[ред. | ред. код]

До завдань центрів та загонів, де-юре входить проведення антитерористичних заходів у зоні оперативного обслуговування, пошук та ліквідація незаконних озброєних формувань, ліквідація масових заворушень, затримання особливо небезпечних злочинців, звільнення заручників. До завдань 115-ї бригади входить охорона спорудженого окупаційною «владою» Кримського мосту.

Навчальні заклади військ національної гвардії[ред. | ред. код]

Також у Військовому університеті Міноборони Росії[en] існує факультет, який готує офіцерів для військ національної гвардії Російської Федерації.

Підготовка артилеристів для військ національної гвардії Російської Федерації здійснюється у Михайлівській військовій артилерійській академії.

Також існує факультет «Тактика та оперативне мистецтво військ національної гвардії» (рос. Тактика и оперативное искусство войск национальной гвардии) у Військовому навчально-науковому центрі Сухопутних військ «Загальновійськова академія Збройних Сил Російської Федерації», який готує офіцерів військ національної гвардії Російської Федерації.

Особовий склад[ред. | ред. код]

У Військах національної гвардії Росії передбачені:

Особовий склад військ національної гвардії Росії включає:

Комплектування Військ національної гвардії здійснюється відповідно до законодавства Росії:

  • військовослужбовцями — шляхом призову громадян Російської Федерації на військову службу за екстериторіальним принципом, і шляхом добровільного надходження громадян Російської Федерації на військову службу за контрактом
  • співробітниками — шляхом добровільного надходження громадян Російської Федерації на службу до Військ національної гвардії
  • федеральними державними цивільними службовцями
  • працівниками.

Звання військовослужбовців військ національної гвардії[ред. | ред. код]

Військові звання присвоюються військовослужбовцям військових частин і з'єднань Федеральної служби військ національної гвардії, які проходять службу за контрактом та призначені на посади рядового, сержантського складу, а також на посади прапорщиків та офіцерів.

Рядові Сержанти Прапорщики
Рядовий Єфрейтор Молодший сержант Сержант Старший сержант Старшина Прапорщик Старший прапорщик
Молодші офіцери Старші офіцери Вищі офіцери
Лейтенант Старший лейтенант Капітан Майор Підполковник Полковник Генерал-майор Генерал-лейтенант Генерал-полковник Генерал армії

Крім того, у морських військових частинах Росгвардії[en] військовослужбовцям присвоюються корабельні військові звання.

Озброєння та оснащення[ред. | ред. код]

Жетон Росгвардії

Однострій та знаки[ред. | ред. код]

З 2018 року для військовослужбовців Росгвардії запроваджено нову камуфльовану польову форму «Мох».[21] Для співробітників, які мають спеціальні звання поліції, запроваджено камуфльовану форму синього кольору «Точка».[22] Для підрозділів ОМОН запроваджено форму «Мох-2». Для підрозділів СОБР запроваджено форму «Мох-3».

Символ та прапор[ред. | ред. код]

Прапор та шеврон військ національної гвардії Росії використовують у своїй символіці тамплієрський хрест, що використовується у середні віки лицарями тамплієрами.

20 грудня 2016 року Президент Росії затвердив геральдичний знак — емблему, прапор та прапор Військ національної гвардії Російської Федерації[23].

Геральдичний знак — емблема являє собою увінчаного короною золотого (срібного) двоголового орла з розкритими крилами, що тримає в лапах схрещені мечі зі срібними мечами. На грудях орла — трикутний щит із закругленою верхньою частиною. У краповому полі щита — вершник, що вражає списом дракона. Щит окований сріблом із золотими скріпами.

Прапор Військ національної гвардії Російської Федерації являє собою прямокутне двостороннє біле полотнище з накладеним на всю площу прапора краповим чотирикінцевим хрестом з кінцями, що розширюються. У центрі полотнища розташований геральдичний знак — емблема військ національної гвардії Російської Федерації. Співвідношення ширини прапора до його довжини — 2:3. Співвідношення ширини емблеми до довжини прапора — 1:2.

Гендерна дискримінація[ред. | ред. код]

У 2018 році п'ять дівчат з Тольятті, посилаючись на 19 статтю Конституції Росії, в якій гарантується рівність прав і свобод людини та громадянина незалежно від статі та міжнародну практику Армії Ізраїлю та Норвегії, в яких жінки проходять строкову військову службу, спробували оскаржити в суді таємний наказ міністра оборони Росії від 24 квітня 2017 року № 025 та таємний наказ директора Росгвардії від 11 липня 2016 року № 01, що забороняють особам жіночої статі обіймати затребувані військові посади за контрактом, зокрема, посади стрільця, снайпера, водія, механіка, танкіста, артилериста[ru]. Відповідачами були заявлені Міністерство оборони Росії та Росгвардія. Судовий процес отримав широке висвітлення на російських телеканалах НТВ, 5 канал, 360[ru], Мир, Дождь. Відповідачі назвали судовий процес «агресивним фемінізмом».[24][25][26][27][28][29]

Через рік у 2019 році Верховний Суд Росії з третьої спроби прийняв позов Яни Сургаєвої.[30] Проте за результатом розгляду закритої судової справи 22 серпня 2019 року суд відмовив дівчині у праві служити на бойових посадах в армії.[31][32][33]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. Неофіційне скорочення, російським законодавством не встановлене, проте широко використовується[2], ФГКУ «УВО ВНГ России по г. СПб и ЛО»[3], ФГКУ «УВО ВНГ России по Алтайскому краю»[4] тощо.
Джерела
  1. Окончательная численность войск Нацгвардии (рос.). 1 серпня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2022. 
  2. Поиск по ОГРН/ИНН или наименованию юр. лица. ФГКУ «УВО ВНГ России по городу Москве» (ОГРН 1027739533260). Сведения о государственной регистрации юридических лиц, индивидуальных предпринимателей, крестьянских (фермерских) хозяйств (рос.). Федеральная налоговая служба. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 25 січня 2018.  Вказано більш, ніж один |website= та |work= (довідка)
  3. Поиск по ОГРН/ИНН или наименованию юр. лица. ФГКУ «УВО ВНГ России по г. СПб и ЛО» (ОГРН 1127847446088). Сведения о государственной регистрации юридических лиц, индивидуальных предпринимателей, крестьянских (фермерских) хозяйств (рос.). Федеральная налоговая служба. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 25 січня 2018.  Вказано більш, ніж один |website= та |work= (довідка)
  4. Поиск по ОГРН/ИНН или наименованию юр. лица. ФГКУ «УВО ВНГ России по Алтайскому краю» (ОГРН 1122225009961). Сведения о государственной регистрации юридических лиц, индивидуальных предпринимателей, крестьянских (фермерских) хозяйств (рос.). Федеральная налоговая служба. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 25 січня 2018.  Вказано більш, ніж один |website= та |work= (довідка)
  5. http://www.kremlin.ru/acts/news/53736 [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. а б Для геноциду українського народу окупаційні підрозділи застосовували всю наявну у них зброю. gur.gov.ua. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022. 
  7. а б Росгвардія розганяє мітинги проти окупантів на Херсонщині: як минула доба на фронті. tsn.ua. ТСН. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022. 
  8. а б Тетяна Габедава, ред. (28 березня 2022). Росгвардія проводить фільтраційні заходи на захоплених територіях Херсонської області - Генштаб ЗСУ. nv.ua. НВ. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022. 
  9. «Зачем нужна национальная гвардия?». 05.49 мин., эфир РБК от 06.04.2016 [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. «В России может появиться национальная гвардия Президента» [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Указ Президента Российской Федерации от 5 апреля 2016 года № 157 «Вопросы Федеральной службы войск национальной гвардии Российской Федерации» [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. Федеральный закон Российской Федерации от 03.07.2016 № 226-ФЗ «О войсках Национальной гвардии Российской Федерации» [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. Марк Сировой (26 березня 2022). Росгвардія на Півдні та диверсанти у Києві: Генштаб ЗСУ опублікував свіже зведення про війну. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022. 
  14. Ірина Балачук (20 березня 2022). ФСБ затримала заступника начальника Росгвардії Гаврилова – журналіст. tsn.ua. ТСН. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022. 
  15. Росгвардія втратила в Україні техніку та озброєння, а у Бєлгороді судять солдатів РФ, що відмовилися воювати: як минула доба на фронті. tsn.ua. ТСН. 20 березня 2022. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022. 
  16. Указ Президента Российской Федерации от 20.09.2016 № 482 «О штатной численности центрального аппарата Федеральной службы войск национальной гвардии Российской Федерации» [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. Части (организации) центрального подчинения [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. В Краснодаре состоялась церемония прощания (рос.). Официальный сайт Росгвардии. 1 листопада 2017. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021. 
  19. СЕРГЕЙ ЧЕНЧИК ПРОИНСПЕКТИРОВАЛ ПОДРАЗДЕЛЕНИЯ ВЕДОМСТВА В КРЫМУ (рос.). 10 серпня 2018. Процитовано 22 грудня 2020. 
  20. Екатеринбургский кадетский корпус войск национальной гвардии РФ (рос.). Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 5 грудня 2018. 
  21. Костюм уставной Росгвардии, мох [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. Новая форма ОВО Росгвардии «Синий пиксель» [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. Указ Президента Российской Федерации от 20 декабря 2016 года № 685. «Об учреждении геральдического знака — эмблемы, знамени и флага войск национальной гвардии Российской Федерации». Вып. № 52 от 26 декабря 2016 года (ч. I—VI), ст. 7606. Собрание законодательства Российской Федерации. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 25 січня 2018. «C Положениями «О геральдическом знаке — эмблеме войск национальной гвардии Российской Федерации», «О знамени войск национальной гвардии Российской Федерации», «О флаге войск национальной гвардии Российской Федерации», и с Описаниями «Геральдического знака — эмблемы войск национальной гвардии Российской Федерации», «Знамени войск национальной гвардии Российской Федерации», «Флага войск национальной гвардии Российской Федерации»» 
  24. «Они будущие матери!»: в военкомате по Самарской области объяснили, почему не берут девушек в армию [Архівовано 25 вересня 2019 у Wayback Machine.]//Комсомольская правда от 22 августа 2018 (рос.)
  25. Жительницы Самарской области через суд добиваются права служить в армии [Архівовано 7 травня 2019 у Wayback Machine.]//Комсомольская правда от 22 августа 2018 (рос.)
  26. «Хочу стрелять!»: в Самарской области женщины судятся за право служить в армии [Архівовано 7 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. В Тольятти девушки судятся с Минобороны из-за отказа служить в армии// 5 канал 30.08.2018 (рос.)
  28. Жительницы Тольятти в суде добиваются права служить в армии снайперами [Архівовано 7 травня 2019 у Wayback Machine.]// НТВ 29.08.2018 (рос.)
  29. Женщины против Министерства обороны: резонансный судебный процесс стартует в Тольятти на YouTube // 360°[ru] 28.08.2018 (рос.)
  30. «Не каждый парень меня осилит»: девушка из Тольятти год добивается права служить в армии [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  31. Дело № АКПИ19-221 [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.]//ВС РФ (рос.)
  32. «Меня осуждают дохлячки с купленными военными билетами»: монолог девушки, которая судится с Минобороны за право служить в спецназе ГРУ [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]// Дождь (рос.)
  33. Верховный Суд отказал тольяттинке, боровшейся за право служить в армии [Архівовано 21 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]