Обговорення:Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (жовтень — грудень 2014)

Ця стаття створена шляхом розділення статті, або використання частини вмісту зі статті Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (вересень 2014).

Непідтверджена інформація

• За повідомленням прес-служби голови Луганської ОДА Геннадія Москаля, 4 жовтня 2014 року в результаті обстрілу терористами з мінометів і танків позицій взводного опорного пункту поблизу села Артем, біля міста Щастя Луганської області, загинув військовослужбовець 92-ї ОМБр.[1]

• Колодяжний Андрій, командир підрозділу спецпризначення ГУР МО. Загинув 13 жовтня 2014. Інформація не підтверджена, поширюється у соцмережах. [2] [3]

Вилучено зі статті як непідтверджена інформація. У жовтні 2014 на пабліках терористів писали, що знищили в районі ДАП цілу групу спецпризначення і її керівника Андрія Колодяжного. Будь-яких підтверджень цьому немає. 31.03.2018 у Дніпрі нагороджували орденом «Народний Герой України», серед нагороджених — сержант Колодяжний Олександр Леонідович, 74 ОРБ. На Цензор.нет тоді написали таке: «Колись бойовики показали по ТБ, що знищили групу офіцера Колодяжного. Просто знайшли документи Олександра, які знаходилися у рюкзаку, який злетів з броні. По них поїздили танком, щоб зробити старішими та побитішими, і показали журналістам. Вони самі настільки повірили в цю брехню, що через рік відзначили ще й річницю знищення».[4] Подібна публікація є й на сайті ГУР МОУ.[5] Очевидно, це все пояснює... Старший сержант Олександр Колодяжний помер сьогодні від поранень у Київському шпиталі. --Tagira (обговорення) 15:13, 11 липня 2019 (UTC)

• Білоус Сергій Михайлович. Було внесено до таблиці з посиланням на оприлюднений список Міноборони. Солдат, загинув 30.10.2014 в районі с. Сокільники. Наразі такого загиблого в списку МОУ немає. 30 жовтня загинув солдат 24 бригади Білоус Андрій Михайлович (є в таблиці), поблизу Кримського. Місце не співпадає, але район той самий - Бахмутська траса. Очевидно, тоді ім'я переплутали і внесли двічі. Білоус Сергій Михайлович з таблиці видалений. --Tagira (обговорення) 09:27, 22 квітня 2017 (UTC)

• Військовослужбовець 1978 р.н. За інформацією УМВС Луганської області, під час обстрілу російськими бойовиками села Кримське (Новоайдарський район) загинув один військовослужбовець, його засипало ґрунтом в окопі, і він задихнувся. Дату не уточнено, судово-медичну експертизу проведено 10 листопада.[6] Інформацію було внесено за датою 10.11.14, без імені. В таблиці є загиблий Марусич Володимир Васильович, 1978 р.н., 24 ОМБр, загинув у районі смт Фрунзе, дату вказано орієнтовно - 06.11.14. Перші повідомлення про його смерть з'явилися 10 листопада, похований 12 листопада. Думаю, це він: рік народження співпадає, район 24-ї бригади, СМЕ - 10.11, поховання 12.11. Об'єднала. --Tagira (обговорення) 10:01, 22 квітня 2017 (UTC)

Вносити чи не вносити до списку

• Денис. Військовослужбовець строкової служби. Отримав вогнепальне поранення в живіт. У тяжкому стані був доставлений до Київського військового шпиталю, де помер від отриманого поранення 9 листопада 2014. Повідомлення київських волонтерів.[7] Інших даних окрім імені немає, строковик - вочевидь не є учасником АТО, обставини і місце отримання поранення невідомі. Вилучила з таблиці. --Tagira (обговорення) 09:39, 22 квітня 2017 (UTC)
• 2 військовослужбовці НГУ. Ввечері, 08.11.2014, були підірвані гранатою в автомобілі громадянкою Н. Козловою, уродженкою міста Часів Яр Донецька область. Вбила нацгвардійців, ампутували руку, народила у колонії: кого Україна передала бойовикам. 22.01.2018,04:05. --Easy Wind (обговорення) 07:15, 22 січня 2018 (UTC) Першоджерело «Громадське».[8]

Аналогічна за обставинами подія (Часів Яр, граната, вибух в машині, двоє загиблих чоловіків, поранена дівчина) описана в ЗМІ 10.09.2014[9] — дата події не уточнена, може 09.09.2014 або 08.09.2014. --Tagira (обговорення) 16:53, 24 січня 2018 (UTC)

Судячи з усього, дівчина в машині була на задньому сидінні, а хлопці попереду. Вона показала гранату, гвардійці вихопили її руку уперед і спробували відібрати, граната вибухнула. Це пояснює, чому дівчина не загинула, - вона була за спинами гвардійців, їй відірвало пальці і посікло ноги. Щоб внести до статті, потрібно хоча б дату встановити, і підтвердити, що це дійсно були нацгвардійці - Громадське не вказує, звідки ця інформація. --Tagira (обговорення) 17:11, 24 січня 2018 (UTC)

Всі джерела описують одну і ту ж подію, тільки плутають дати. Вона трапилася, дійсно, вночі з 08 на 09.09.2014. Про це правильно пише ZIK в [10], а також це викладено в матеріалах Вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області у кримінальному провадженні №12014050150002305 від 09.09.2014 року. Один із загиблих, а саме ОСОБА_12 - точно не був військовослужбовцем НГУ: "...Так, потерпілий ОСОБА_2, який є батьком ОСОБА_12, надав показання про те, що в нього є підприємство, де його син ОСОБА_12 працював директором. 08.09.2014 року приблизно о 22 годині закінчили працювати, син приїхав додому біля 22 години та повідомив, що збирається з ОСОБА_11 зїздити в м. Часів Яр за сигаретами. Вони поїхали на автомобілі «Нива» зеленого кольору. Про те, що сталось дізнався о 05 годині ранку 09.09.2014 року..."[11]. Так що,я теж не знаю... будемо мати, поки що, на увазі цей випадок. --Easy Wind (обговорення) 22:15, 24 січня 2018 (UTC)

• 4 вбитих військовослужбовців. Tagira, з посиланням на Єдиний державний реєстр судових рішень, ЗМІ повідомляють про те, що в жовтні 2018 року, в м. Маріуполі було винесено вирок військовослужбовцю, який холоднокровно убив товаришів по службі. Трагедія сталася в жовтні 2014 року в зоні АТО, поблизу села Орловське Донецької області в ході розпиття спиртних напоїв. Старший солдат, який тримав на колінах автомат, взяв його в руки і почав пересмикувати затвором, направивши його у бік товаришів і натиснув на курок. Загалом здійснив 17 одиночних пострілів, у результаті яких чотири бійці загинули, а один отримав тяжке поранення. Згідно обліку загиблих в "Основній таблиці" за жовтень 2014 року, біля села Орловське (Тельманівський район), що неподалік міста Маріуполь (Донецька область) загинуло чотири військовослужбовця 18 БТО «Одеса», але під час обстрілу блокпосту, див. порядкові № 1555, 1556, 1557, 1558. Якщо цей факт стосується саме них, напевно потрібно змінювати причину смерті, але деякі вшановані на місцевомку рівні, меморіальні дошки вшанування, названі вулиці тощо. Як вчинемо...? Адже це дуже делікатне питання, як на мій погляд... Солдату, що з автомата розстріляв колег, винесли суворий вирок. 12.10.2018, 19:29. --Easy Wind (обговорення) 22:30, 12 жовтня 2018 (UTC)

Easy Wind, відредагувала обставини, написала як є. А як ще можна зробити? У вироку суду все співпадає — дата, місце, в/ч, посади загиблих. Рідні загиблих знають обставини. А щодо вшанування небойових втрат — українці шанують загиблих на фронті, бо вони стали на захист нашої країни, ризикуючи життям, особливо тих, хто одразу пішов на фронт у 2014 році. Ви ж знаєте. --Tagira (обговорення) 08:06, 13 жовтня 2018 (UTC)

Tagira, я також цієї думки, навіть чомусь слова Патріарха Філарета нахлинули: "Де правда – там Бог, де Бог – там завжди Перемога". --Easy Wind (обговорення) 11:30, 13 жовтня 2018 (UTC)

32-й блокпост і 4 загиблих айдарівця

У таблиці були дані про загиблих 1545-1548:

• Руслан (Позивний «Змій»)
• Сергій (Позивний «Дикий»)
• Позивний «Грузин»
• невідомий, імовірно мова йшла про нібито убитого бійця «Вася Гуцул, замкомбата Айдару»

Дані про загибель цих бійців була озвучена, оскільки вважалося, що їх стратили. Вони насправді вижили, їх імена:

• Шанідзе Руслан Гурамович «Грузин» — живий: https://www.youtube.com/watch?v=Jc38NqQpmUM
• Руслан Дивак або Девак ("Змій") — живий, звільнений з полону в лютому 2015.
• Пилипишин Сергій («Серьога Дикий») — звільнений з полону у липні 2015 року.
• Боднарук Василь Миколайович (Вася Гуцул) — був у полоні, живий.

Подробиці у статтях:

• Бої за 32-й блокпост
• Список загиблих у боях за Бахмутку

Ці записи я з таблиці прибираю. --VoidWanderer (обговорення) 20:04, 25 червня 2018 (UTC)