Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (вересень 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за вересень 2014 року.

Список загиблих 1 вересня - 30 вересня 2014 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Вересень[ред. | ред. код]

1278 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Наумов Вадим Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-18 18 вересня 1992, Козятин Вінницька область. Солдат строкової служби, снайпер 8 роти 3 батальйону 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України, в/ч 3027, колишній спецпідрозділ МВС «Барс» (Нові Петрівці). Екс-гітарист козятинського метал-гурту «AroS». Залишились батьки. 02014-09-01 1 вересня 2014 1 вересня після того, як ворог напав на колону військових під селом Василівка (Старобешівський район) Донецької області, по рації передав командиру, що поранений в ногу. Коли прийшло підкріплення, Вадима не знайшли. Майже через три місяці його тіло було виявлене пошуковцями в одному з моргів Донецька. Вадим загинув від гострої кровотечі від наскрізного поранення в стегно. Після проведення експертизи ДНК похований 23 грудня у Козятині.[1]
1279 Ukrainian Volunteer Corps logo.png Україна Бакульманов Олег Васильович
(Псевдо «Ленін»)
01963-09-21 21 вересня 1963, Стаханів Луганська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув вночі у бою в с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.[2]
1280 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Андрієць Олег Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-04-23 23 квітня 1973, Одеса. Майор, начальник відділення супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем відділу зв'язку, автоматизації та захисту інформації штабу 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Залишилася дружина і 14-річна дочка. 02014-09-01 1 вересня 2014 О 21-й годині прикордонний наряд на автомобілі «УАЗ» у районі села Саханка поблизу міста Маріуполь вступив у бойове зіткнення із загоном бойовиків, які, за словами очевидців, під'їхали до перехрестя з боку Новоазовська на двох танках і БТРе. Прикордонники викликали підкріплення з батальйону «Азов» та до його приходу стримували натиск противника. Внаслідок бою 1 прикордонник загинув та 3 отримали поранення.[3][4] Репортери «Громадського» зняли репортаж на місці бою.[5][6][7]
1281 30-а механізована бригада.png Україна Борисенко Олександр Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-03-28 28 березня 1993, Рівне. Старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Грав на гітарі, із хлопцями співали рок, виступали на сцені. 2011 року закінчив Технічний коледж Національного університету водного господарства і природокористування. Хотів стати пожежником, тому спочатку пішов служити за контрактом до лав ЗСУ. У березні 2014 року його підрозділ перекинули на Херсонщину, охороняти адміністративний кордон з окупованим Кримом, у червні прийняв свій перший бій вже на Луганщині. Залишилися батьки, молодша сестра та наречена. 02014-09-01 1 вересня 2014 Поблизу села Круглик (Лутугинський район) Луганської області підрозділ Олександра потрапив в оточення і прийняв бій з переважаючими силами ворога, зайнявши кругову оборону. Близько 12:00, відбиваючи атаку, Сашко отримав несумісне з життям тяжке поранення, його доставили у військовий шпиталь, однак врятувати життя бійця не вдалося. Похований у Рівному на алеї «Небесної Сотні» кладовища «Нове».[8]
1282 30-а механізована бригада.png Україна Лукашук Андрій Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-01-21 21 січня 1986, Преображенка (Чаплинський район) Херсонська область. Проживав у місті Київ. Солдат, механік-водій танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Шкільні роки Андрія пройшли у с. Курівка Хмельницької області, там проживає його мати. Під час строкової служби служив у караулі Президента. Працював на київському підприємстві ПАТ завод ЗБК «Бетон Ковальської». 19 червня був мобілізований Святошинським військкоматом. Залишилась дружина і двоє синів, 2009 та 2013 року народження. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув близько 5:00 внаслідок численних кульових поранень, отриманих у бою. Поховали Андрія 6 вересня в селі Курівка на Хмельниччині.[9]
1283 30-а механізована бригада.png Україна Русаловський Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-02-29 29 лютого 1972, Турчинівка Чуднівський район Житомирська область. Солдат, старший стрілець, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні. Залишилась дружина та троє дітей. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув у районі Лутугине під Луганськом. За іншими даними біля міста Щастя. Похований у селі Турчинівка.[10]
1284 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Колодій Зеновій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-11-28 28 листопада 1993, Львів. Солдат 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Закінчив Вище технічне училище № 20. У 2012 році проходив службу в десантних військах. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув під час бойових дій на сході України. Поховали Зеновія 8 вересня на полі почесних поховань № 76 на Личаківському кладовищі.[11]
1285 169 Desna.jpg Україна Женжеруха Володимир Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-09-22 22 вересня 1972, Юрківка (Звенигородський район) Чернігівська область. Прапорщик, інструктор з водіння взводу забезпечення навчального процесу військової частини А1414 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). В зоні АТО був відряджений до 1-ї танкової бригади. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув біля смт Георгіївка (смт) під Луганськом. Під час розвідки шляхів виведення танків з-під Луганська військові потрапили під обстріл (або підірвались на «розтяжці»). Перебував у списку розшуку. Похований у селищі Десна.[12]
1286 1-а танкова бригада.jpg Україна Ротозій Дмитро Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-09-29 29 вересня 1993, Городня Чернігівська область. Молодший сержант, командир танку 3 взводу 7 роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 17 березня у званні молодшого сержанта, за час боїв отримав звання старшого сержанта, в свої 20 років став командиром танку, брав участь у деблокуванні Луганського аеропорту. Залишилися мати, сестра. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув біля смт Георгіївка (смт) під Луганськом. Під час розвідки шляхів виведення танків з-під Луганська військові потрапили під обстріл (або підірвались на «розтяжці»). Був разом із Володимиром Женжерухою. Перебував у списку зниклих безвісті, за експертизою ДНК ідентифікований серед загиблих. Похований 29 серпня 2015 року в Городні.[13]
1287 51 OMBr ZSU.png Україна Білець Петро Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-05-28 28 травня 1986, Нетреба (Рокитнівський район) Рівненська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У хлопця лишилися мати та наречена. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув 22 серпня[14] поблизу Іловайська, але офіційною датою смерті вважають 01.09.2014 (з напису на хресті). Його тіло довго ідентифіковували, згодом виникли проблеми із доставкою тіла загиблого військовослужбовця до рідного села.[15]
1288 Paradniy.jpg Україна Захарчук Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-09-01 1 вересня 1990, Житомирська область. Проживав у смт Олишівка Чернігівська область. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Виріс у багатодітній сім'ї без батька. Активний учасник Революції Гідності, 22-ї сотні Самооборони Майдану. Після київського Майдану поїхав добровольцем на фронт, де кілька місяців захищав Батьківщину. Залишилися дружина та 6-місячний син. 02014-09-01 1 вересня 2014 Повернувся з фронту у відпустку. У свій день народження покінчив життя самогубством, поховали Олександра в Олишівці 3 вересня.[16]
1289 Donbas logo.jpg Україна Коломієць Віталій Валентинович
(Позивний «Танкіст»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-05-21 21 травня 1970, Стеблів Черкаська область. Проживав у місті Біла Церква на Київщині. Кулеметник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». 1987 року вступив у Танкове училище. З 1990 по 1994 рік працював в органах МВС, а з 1994 року був приватним підприємцем. Брав активну участь у Революції Гідності. З квітня 2014 року став членом ВО «Свобода». Залишилось три доньки. 02014-09-01 1 вересня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали Віталія в Білій Церкві на головній алеї Сухоярського цвинтаря біля монумента жертвам фашистського терору.[17]
1290 Donbas logo.jpg Україна Лук'янченко Володимир Валерійович
(Позивний «Терапевт»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01964-07-12 12 липня 1964, Красний Луч Луганська область. Мешкав у Донецьку. Лейтенант медичної служби, військовий лікар групи медичного забезпечення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ. 02014-09-01 1 вересня 2014 Зник під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній раз виходив на зв'язок 1 вересня, перебував у селі Червоносільське, де його переховували місцеві мешканці. Селяни розповіли, що російські терористи ходили по хатах і шукали українських солдатів. Володимира знайшли і вивезли. Він їм повідомив, що він лікар. Телефон працював до 6 вересня, але ніхто не відповідав. Перебував у списках полонених.[18] 3 лютого 2017 року нагороджений орденом посмертно.[19]
1291 30-а механізована бригада.png Україна Марчук Олександр Григорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01988-11-05 5 листопада 1988, Новоград-Волинський Житомирська область. Лейтенант, командир 3-го механізованого взводу 5-ї роти 2-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Новоград-Волинський промислово-економічний технікум та Національний університет біоресурсів і природокористування, де навчався на факультеті енергетики і автоматики. На університетській військовій кафедрі отримав спеціальність командира взводу обслуговування і ремонту електрообладнання бронетанкової техніки. Призваний у першу хвилю мобілізації навесні. Залишились батьки та дружина. 02014-09-02 2 вересня 2014 Загинув у районі Лутугине (Луганська область). Поховали Олександра 4 вересня у Новоград-Волинському на Алеї Слави міського кладовища по вул. Чехова.[20]
1292 12-й Батальйон територіальної оборони «Київ».png Україна Артюх Юрій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-08-04 4 серпня 1980, Київ (район Дарниця). Сержант, боєць 12-го батальйону територіальної оборони Збройних Сил України «Київ» (м.Київ). Будівельник за професією, студент механіко-машинобудівного інституту НТУУ «КПІ». Відбув у зону проведення АТО 14 травня 2014 року. 02014-09-02 2 вересня 2014 Отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу оборонних позицій взводного опорного пункту в районі Червоний Яр міста Луганськ.[21][22]
1293 51 OMBr ZSU.png Україна Сусваль Петро Остапович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-12-26 26 грудня 1990, Сусваль (село) Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-09-02 2 вересня 2014 Помер у Дніпровському госпіталі, не приходячи до свідомості після важкого поранення в боях під висотою Савур-Могила на Донеччині.[23]
1294 Ukrainian Volunteer Corps logo.png Україна Шептицький Ігор Олексійович
(Псевдо «Шип»)
01968-11-22 22 листопада 1968, Київ. Боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишилась дружина та 10-річний син. 02014-09-03 3 вересня 2014 Помер від тяжкого поранення, отриманого під час мінометного обстрілу під Донецьком.[24]
1295 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Осипов Микола Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01968-08-04 4 серпня 1968, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». З місця обстрілу вивезли 9 загиблих та сильно обгорілі останки ще 6 бійців, які потребують ідентифікації. Ще один вважається зниклим безвісті.[25][26]
1296 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Бей Віталій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-12-04 4 грудня 1983, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Випускник Військового інституту Ракетних військ та артилерії ім. Б. Хмельницького 2004 р. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1297 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Брисенко Богдан Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-09-30 30 вересня 1993, Лебедин Сумська область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. У 2010 році закінчив Вище професійне училище лісового господарства, працював верстатником та муляром у ТОВ «Укртранспневматика», в травні 2012 був призваний на строкову військову службу, з 2013 року служив за контрактом. Залишились батьки та брат-близнюк. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Похований в Лебедині.[25][27]
1298 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Андра Руслан Романович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-04-08 8 квітня 1994, Суми. Сержант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1299 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Завальний Ігор Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-03 3 червня 1992, Суми. Молодший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1300 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Переяслов Володимир Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-08-23 23 серпня 1983, Стецьківка (Сумський район) Сумська область. Старший солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1301 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Авраменко Сергій Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-08-24 24 серпня 1977, Ромни Сумська область. Сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25]
1302 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Матвієвський Іван Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-08-25 25 серпня 1986, Зіньків Полтавська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Коли почалася війна, добровольцем пішов захищати Україну. В мирному житті обрав професію кухаря. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][28]
1303 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Вихристюк Сергій Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-09 9 вересня 1976, Добра Маньківський район Черкаська область. З трьох років проживав у с. Пустовійтове Глобинський район Полтавська область. Прапорщик, командир евакуаційного відділення взводу МТЗ 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. До мобілізації працював водієм у АФ «Пустовійтове». Мобілізований у березні. Залишилися мама, дружина та двоє синів, 16 і 6 років. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][29]
1304 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Куценко Сергій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-12-04 4 грудня 1981, Суми. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1305 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Площик Роман Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-03-09 9 березня 1980, Ромни Сумська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][30]
1306 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Буйвало Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-07-18 18 липня 1986, Товста (Білопільський район) Сумська область. Старший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Служив у полку 6 років. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентифікований в 2018 році за ДНК знайдених решток тіла, поряд були знайдені залишки маршового двигуна реактивного снаряда зі збереженим серійним номером. Прощання 16.08.2018 у Сумах[25][31][32]
1307 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Колот Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-01 1 травня 1977, Миколаївка (Буринський район) Сумська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Не ідентифікований.[25]
1308 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Грибеник Сергій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-04-18 18 квітня 1988, Кулішівка (Недригайлівський район) Сумська область. Солдат, старший механік-водій 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися мати і сестра. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 26 травня 2015 року в с. Кулешовка.[25][33]
1309 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Шовтута Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-21 21 жовтня 1984, Недригайлів Сумська область. Старший солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Не ідентифікований.[25]
1310 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Калюжний Олексій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-09 9 жовтня 1989, Суми. Молодший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Закінчив Сумський професійний ліцей харчових технологій і торгівлі. Призваний за мобілізацією у березні. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Вважався зниклим безвісті, ідентифікований у березні 2015 року за експертизою ДНК. 26 березня поховання воїна на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[25][34]
1311 Емблема 156-го зенітно-ракетного полку ЗСУ.jpg Україна Козак Борис Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-05-31 31 травня 1990, Київ. Невдовзі родина переїхала до с. Прихідьки Пирятинський район Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом підрозділу 156-го зенітно-ракетного полку Повітряних Сил ЗС України, м. Авдіївка Донецька область. Після школи продовжив навчання у Пирятинській філії Європейського університету. Був призваний на строкову службу до ЗС України у травні 2011 року, потім продовжив службу за контрактом. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув біля с. Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Зенітники вирушили на допомогу бійцям батальйону «Дніпро-1», які потрапили в засідку на автошляху Авдіївка — Донецьк. Завдяки надання вогневої підтримки за допомогою зенітної установки ЗУ-23-2, встановленої на автомобілі «Урал», засідка була знищена. Борис загинув у бою від снайперської кулі під час обстрілу автомобіля.[35] Внесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради, Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[36]
1312 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Ставський Віталій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-03 3 вересня 1991, Костопіль Рівненська область. Молодший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Вихованець Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю, чемпіон України-2007, майстер спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011 року проходив службу за контрактом у військовій частині А0284 (Львів). 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув у день свого народження під час атаки російських бойовиків на аеропорт Луганська, який десантники обороняли кілька місяців.[37]
1313 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Ухарський Федір Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-17 17 вересня 1976, Тептіївка Богуславський район Київська область. Прапорщик резерву, офіцер взводу інструкторів в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Пішов добровольцем на фронт. Залишилася молода дружина і двоє неповнолітніх дітей. 02014-09-03 3 вересня 2014 28 серпня потрапив у засідку поблизу міста Дебальцеве (Донецька область) та отримав тяжкі поранення від вибуху міни. Від отриманих поранень помер у Харківському військовому шпиталі.[38]
1314 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Камаганцев Анатолій Валерійович
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
01981-07-21 21 липня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, лінійний наглядач 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору». 1985 року родина переїхала в Амурську область, де проживала у військовому містечку. 1987 року батько Анатолія загинув на будівництві Байкало-Амурської магістралі, і сім'я повернулася до Кривого Рогу, а з 1995 року переїхала до села Грузьке (Криворізький район). 1997 року Анатолій пішов працювати різноробочим рільничої бригади №2 КСП Новолозуватське. В селі Лозуватка закінчив курси тракториста. Строкову службу проходив на Одещині. Працював у Криворізькому таксопарку водієм. Закінчив курси електромонтера і працював на підприємствах Кривого Рогу. Мобілізований 14 червня 2014 року. 02014-09-03 3 вересня 2014 Загинув у районі міста Іловайськ (Донецька область) під час обстрілу механізованої колони. Похований в с. Грузьке.[39]
1315 1-а танкова бригада.jpg Україна Шик Олександр Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-07-01 1 липня 1981, Чернігів. Старший сержант, навідник-оператор танку 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований у березні. Працював будівельником. Не одружений. 02014-09-04 4 вересня 2014 Загинув у ніч на 4 вересня близько 2-ї години від осколкового ураження під час обстрілу з РСЗВ «Смерч» поблизу с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області, снаряд влучив у танк.[40][41] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1316 1-а танкова бригада.jpg Україна Безгубченко Сергій Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-07 7 січня 1989, Сухополова Прилуцький район Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призвався на військову службу за частковою мобілізацією 19 березня 2014 року. 02014-09-04 4 вересня 2014 Загинув у зоні АТО у ніч з 3 на 4 вересня біля с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області під час обстрілу.[40][43] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1317 1-а танкова бригада.jpg Україна Ющенко Володимир Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-08-24 24 серпня 1991, Чернігів. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований 19 березня. Був гарним технічним спеціалістом, і його хотіли залишити в Гончарівському готувати техніку, але він поїхав на передову. Не одружений. 02014-09-04 4 вересня 2014 Загинув під час обстрілу із РСЗВ «Смерч» у ніч із 3 на 4 вересня у селі Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[40][44] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1318 12-й Батальйон територіальної оборони «Київ».png Україна Задоянчук Олег Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-07-10 10 липня 1971, Хабаровськ РРФСР. Солдат 12-го батальйону територіальної оборони міста Київ. Призваний за мобілізацією 29.08.2014 р. Проживав у місті Київ. Журналіст інформаційного агентства «Укрінформ». У 1995 році закінчив Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, політична журналістика. Працював в інформагентстві УНІАН, був головним редактором «Післямови», редактором проекту «Обличчя світу», випусковим редактором новин «Нового каналу», «5 каналу», ТСН, СІТІ. 02014-09-04 4 вересня 2014 У ніч на 4 вересня російські збройні формування з ракетного комплексу «Смерч» знищили табір батальйону в с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[45] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1319 12-й Батальйон територіальної оборони «Київ».png Україна Ощепков Олексій Вікторович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-08-30 30 серпня 1974, Київ. Старший лейтенант 12-го батальйону територіальної оборони (Київ). Залишились дружина та троє дітей. 02014-09-04 4 вересня 2014 У ніч на 4 вересня російські збройні формування з ракетного комплексу «Смерч» обстріляли табір батальйону в с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області. Більша частина особового складу була відведена з табору напередодні. Загинули двоє бійців батальйону, понад 20 отримали поранення, знищена техніка, що залишилась.[46] (По втратах — в коментарях на Фейсбук-сторінці батальйону.[47]) За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42][48].
1320 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Трохимчук Євген Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-11-24 24 листопада 1992, Українка (Жовтневий район) Миколаївська область. Молодший лейтенант, командир взводу 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ. У 2014 році цього року закінчив МНУ імені В. О. Сухомлинського. Мріяв бути військовим, поки служив у Жовтневому райвійськкоматі, 7 разів писав заяву на відправлення в зону АТО, але рапорт йому підписали тільки на 8-й раз, на початку серпня. Поруч із Євгеном у батальйоні служив і його батько. 02014-09-04 4 вересня 2014 У Краматорську перекинулась БРДМ, на броні якої знаходилось декілька бійців, у результаті чого двоє з них загинули.[49][50]
1321 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Іванов Анатолій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-05 5 вересня 1976, Радушне Криворізький район Дніпропетровська область. Сержант, військовослужбовець десантно-розвідувальної роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ. 02014-09-04 4 вересня 2014 У Краматорську перекинулась БРДМ, на броні якої знаходилось декілька бійців, у результаті чого двоє з них загинули.[49][51]
1322 28-а механізована бригада.png Україна Григорюк Кирило Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-24 24 січня 1989, Херсон. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Після закінчення школи вступив до Херсонської державної морської академії. У 2013 році поїхав до Іспанії, але як тільки почалася війна, повернувся на Батьківщину. В липні 2014 добровольцем прибув до Херсонського військкомату. 02014-09-04 4 вересня 2014 Загинув під Донецьком, під час виконання бойового завдання.[52]
1323 Emblem of the Office of the Prosecutor General of Ukraine (2011-2017).png Україна 01984 1984, Донецька область. Старший прокурор прокуратури Донецької області. 02014-09-04 4 вересня 2014
орієнтовна дата
Був захоплений бойовиками-кавказцями терористичної організації «ДНР» на трасі біля Зугресу (Донецька область). Через кілька днів, 4 вересня, тіло прокурора бойовики привезли до місця проживання його матері. На тілі були чисельні кульові поранення та ознаки жорстоких катувань.[53]
1324 51 OMBr ZSU.png Україна Писарук Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-04-15 15 квітня 1986, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Сергія одним з перших мобілізували в АТО. Спочатку він служив гранатометником, потім працював водієм БТР, зрештою пересів на «УРАЛ» і возив боєприпаси. Сергій був слюсарем і в зоні АТО займався також ремонтом техніки. Залишилась дружина і 9-місячний син.[54] 02014-09-04 4 вересня 2014 За повідомленням Самооборони Волині, хлопець вже їхав у відпустку, але авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи.[55] За інформацією інших джерел, на блок-посту біля с. Орли (Покровський район) у Дніпропетровській області, бійці спецроти міліції «Січеслав» намагалися зупинити автомобіль «ВАЗ» для перевірки документів, але водій не виконав сигнали щодо зупинки транспортного засобу та почав погрожувати міліціонерам застосуванням бойової гранати. У відповідь міліціонери відкрили вогонь на ураження, у підсумку — водій загинув. За документами — ним виявився військовослужбовець 51-ї бригади ЗС України, рядовий, 28-річний Писарук. У його машині виявили дві бойові гранати: Ф-1 і РГД-5. Порушено кримінальне провадження за ст. 115 «Умисне вбивство» КК України.[56][57]
1325 95-а аеромобільна бригада.jpg Україна Гуц Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-08-20 20 серпня 1990, Лугини Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, служив за контрактом з 2009 року. Залишилися батьки та старший брат. Його батько також захищає суверенітет України у східних областях. 02014-09-04 4 вересня 2014 Загинув на сході України, виконуючи військовий обов'язок у зоні проведення антитерористичної операції.[58]
1326 79 OAeMBr ZSU.png Україна Тарасенко Юрій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-10-21 21 жовтня 1974, Черкаси. Молодший сержант, зенітник 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина та 4 дітей. 02014-09-04 4 вересня 2014 Близько 4:30 отримав травму, несумісну з життям, поблизу села Павлівка (Мар'їнський район) Донецької області внаслідок збройного нападу із засідки російських бойовиків.[59]
1327 UA army main.jpg Україна Яковенко Денис Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-04-09 9 квітня 1989, с. Чаган, Семипалатинська область Казахстан. Проживав у Ніжині Чернігівська область. Старший солдат, снайпер-розвідник 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». З 1996 року по 2006 рік навчався в Ніжинській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7. 10 травня 2014 року добровільно пішов на військову службу за частковою мобілізацією. З початку подій в Іловайську, Денис за власної ініціативи перервав відпустку і відбув у район проведення АТО. Залишилась дружина. 02014-09-04 4 вересня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями під Дебальцеве (Донецька область). Дениса поховали на Троїцькому кладовищі Ніжина.[40][60]
1328 23-й БТрО ЗСУ «Хортиця».png Україна Попов Володимир Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-03-23 23 березня 1993, Якимівка (смт) Запорізька область. Старший солдат, механік-радіотелефоніст 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Після строкової служби в армії працював у Борисполі під Києвом. Призваний за мобілізацією влітку. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Володимир їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.[61] Тіло бійця було захоронене в селі Заїченко. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу.[62] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали в смт Якимівка 1 грудня.[63]
1329 23-й БТрО ЗСУ «Хортиця».png Україна Демидов Юрій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-02-03 3 лютого 1983, Радивонівка Якимівський район Запорізька область. Солдат, гранатометник 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Юрій їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.[61] Тіло бійця було захоронене в селі Заїченко Новоазовського району. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу.[62] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали 28 листопада в с. Родіонівка.[64]
1330 23-й БТрО ЗСУ «Хортиця».png Україна Комар В'ячеслав Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-04-26 26 квітня 1984, Новомиколаївський район Запорізька область. Старший солдат, командир відділення 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Ситуація в цьому районі загострилась після 25 серпня із вторгненням російських військ на півдні Донецької області.[61]
1331 17-а танкова бригада.png Україна Бардась Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-02-01 1 лютого 1976, Катеринівка Кіровоградська область. Проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 2-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією у липні 2014 року. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув поблизу села Комінтернове (Волноваський район Донецька область). Перебував у списках зниклих безвісті. Навесні 2015 року ідентифікований серед загиблих. 26 травня захисника поховали у Кривому Розі.[65]
1332 Paradniy.jpg Україна Юркевич Андрій Михайлович
(Позивний «Грізлі»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-04-18 18 квітня 1982, 33 роки, Білозірка (Лановецький район) Тернопільська область. Проживав у м. Тернопіль. Командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Член УНСО. Активний учасник Революції Гідності, витягував поранених з вул. Інститутської 20 лютого.[66] Залишилась дружина.
В сюжеті «Громадське» Андрій «Грізлі» розповідав про героїчні подвиги свого товариша та вітав українців із Днем Незалежності.[67]
02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68][69] Поминальні служби відбулися 11 вересня у с. Підгороднє Тернопільського району та в Архікатедральному соборі Тернополя, похований на Микулинецькому цвинтарі.[70]
1333 Paradniy.jpg Україна Вишневський Олег Анатолійович
(Позивний «Вишня»)
01978-08-21 21 серпня 1978, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Без батька залишився п'ятирічний син. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Похований у Луцьку на Алеї почесних поховань кладовища Гаразджа.[68][71]
1334 Paradniy.jpg Україна Атаманчук Андрій Вікторович
(Позивний «Атаман»)
01978-05-06 6 травня 1978, Червоноград Львівська область. Проживав у Луцьку з 2012 року. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був активним учасником Революції Гідності у складі Автомайдану. Залишились 7-річний син та 13-річна донька. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Похований у Луцьку на Алеї почесних поховань кладовища Гаразджа.[68][71][72]
1335 Paradniy.jpg Україна Богуш Андрій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-03-18 18 березня 1977, Чернігів. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був гарним майстром по дереву. Брав активну участь у Революції Гідності. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68][73]
1336 Paradniy.jpg Україна Коломієць Федір Федорович
(Позивний «Шахтар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-04-09 9 квітня 1981, Алчевськ Луганська область. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Він служив у Збройних Cилах України. Був активним учасником Революції Гідності, пізніше пішов добровольцем до батальйону «Айдар». 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] У зв'язку з ситуацією в рідному Алчевську близькі загиблого попросили поховати його в Західній Україні. Похований 12 вересня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі поряд із бойовим побратимом Андрієм Юркевичем, який загинув у тому ж бою.[74]
1337 Paradniy.jpg Україна Хомяк Дмитро Валерійович 01993-11-11 11 листопада 1993, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З багатодітної родини, де виховувалось 7 дітей.
Зниклий безвісті.[75]
02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Після бою диверсанти продемонстрували тіла та документи вбитих Андрія Юркевича та Дмитра Хомяка. Мати не визнає своїх синів загиблими.[68][76]
1338 Paradniy.jpg Україна Хомяк Володимир Валерійович 01990-08-09 9 серпня 1990, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З багатодітної родини, де виховувалось 7 дітей. Рідний брат Дмитра Хомяка.
Зниклий безвісті.[75]
02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Мати не визнає своїх синів загиблими.[68][76]
1339 Paradniy.jpg Україна Король Юрій Васильович
(Позивний «Король»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-12-21 21 грудня 1978, Заріччя (Іршавський район) Закарпатська область. Солдат, сапер-розвідник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишились мати, дружина та три доньки, старшій 14 років, а двом близнючкам по 9. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.[77][78] Після ідентифікації за експертизою ДНК 12 лютого 2015 року воїна перепоховали на батьківщині.[79]
1340 Paradniy.jpg Україна Кондратюк Юрій Володимирович 01984-02-18 18 лютого 1984, Борщів (Радомишльський район) Житомирська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».
Зниклий безвісті.
02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Проводиться експертиза ДНК.[77]
1341 Paradniy.jpg Україна Скиба Олександр Сергійович
(Позивний «Термінатор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-01-05 5 січня 1974, Сутиски Тиврівський район Вінницька область. Командир розвідгрупи «Вікінги» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював у міліції, звільнився через астму. Займався громадською діяльністю. Був активним учасником Революції Гідності. Член громадського формування з охорони громадського порядку «Патріоти Тиврівщини». З початком АТО добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Впізнаний за експертизою ДНК серед похованих у Старобільську невідомих героїв. 7 лютого 2015 року з воїном прощались на Майдані у Києві (в статті за посиланням помилково названий Андрієм).[80] 8 лютого 2015 року Олександра перепоховали у рідному селищі.[81]
1342 Paradniy.jpg Україна Стулов Олексій Валерійович
(Позивний «Гвоздь»)
01991-01-01 1 січня 1991, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 2 відділення 1-го взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив Криворізький професійний гірничо-електро-механічний ліцей. З 2009 по 2011 рік працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». З початком АТО пішов добровольцем на фронт. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО, імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[77][82]
1343 Paradniy.jpg Україна Якимчук Владислав Сергійович
(Позивний «Шаман»)
01996-04-22 22 квітня 1996, 18 років, Бердичів Житомирська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилася мати. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.[77] В січні 2016 року упізнаний за експертизою ДНК.[83]
1344 Paradniy.jpg Україна Якубовський Назар Олександрович
(Позивний «Назарчик»)
01996-12-20 20 грудня 1996, 17 років, село Шаровечка, Хмельницька область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». У серпні сказав матері, що поїхав шукати роботу в Києві, а сам відправився на фронт. Юний патріот не був офіційно оформлений у батальйоні. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року. Волонтери зі Старобільська зібрали кошти на цинкову труну для бійця, щоб доставити його до Хмельницького[77][84]. 25 березня 2015 року з бійцем попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня в Хмельницькому. Перепоховали Назара на кладовищі рідного села[85].
1345 Paradniy.jpg Україна Шалатовський Вадим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-03-05 5 березня 1983, Пасічна (Старосинявський район) Хмельницька область. Проживав у м. Хмельницький. Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Займався спортом. Строкову службу проходив у повітрянодесантних військах. Активний учасник Революції Гідності. Під час другої хвилі мобілізації залишив свій бізнес і пішов на фронт. Із серпня 2014 року брав участь у бойових діях у зоні АТО. Залишилася дружина, син та донька.[86] 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Був похований у Старобільську як невідомий герой АТО, у березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК[87]. 25 березня 2015 року з бійцем попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове[85].
1346 Paradniy.jpg Україна Пархоменко Сергій Леонідович
(Позивний «Рейнджер»/«Пархом»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-08-11 11 серпня 1975, Суми. Солдат, гранатометник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив Сумський національний аграрний університет, мав фах бухгалтера. Працював у приватних фірмах. Під час Революції Гідності був активним учасником сумського Майдану, в лютому 2014 року чергував на блок-постах під Сумами. У квітні з початком формування 15-го БТО «Суми» записався добровольцем до батальйону, згодом перейшов в «Айдар», щоб воювати за Україну на передовій. Залишилася дружина та 3-річний син. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Була інформація, що Сергій з важким пораненням у живіт потрапив до бойовиків у Луганськ, з листопада ніяких звісток про нього не було. У червні 2015 року тіло Сергія знайшли за експертизою ДНК у 1-му морзі м. Дніпра. Поховання 15 червня 2015 року на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.[88]
1347 Paradniy.jpg Україна Рожков Дмитро Анатолійович
(Позивний «Димок»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-10 10 червня 1979, Котовськ Одеська область. Солдат, кулеметник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Активний учасник Революції Гідності, був у 12-й сотні Самооборони Майдану. Під час подій у Києві отримав поранення, після лікування у Львові одразу поїхав на східний фронт. Брав участь у боях за Щастя і Металіст під Луганськом. Поблизу Лутугине був поранений, лікувався у Харкові, і знову вирушив на передову. Залишилася мати. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Дмитро вважався зниклим безвісті. В лютому 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що він загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО, матері воїна видали свідоцтво про смерть.[89]
1348 Paradniy.jpg Україна Кумецький Віктор Володимирович
(Позивний «Кум»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-02-11 11 лютого 1973, Луцьк Волинська область. Старший сержант, боєць розвідгрупи 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював водієм у «Максим-таксі». Одним з перших пішов добровольцем захищати Батьківщину, пізніше, вже на Луганщині, оформив мобілізацію через Сватівський військкомат. Залишилися дружина та двоє дітей, 13 і 17 років. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Віктор вважався зниклим безвісті. В серпні 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що Віктор загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО. 23 вересня 2015 року воїна перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища Луцька у селі Гаразджа.[90]
1349 Paradniy.jpg Україна Білоус Олександр Севаст'янович
(Позивний «Льотчик»)
01966-08-12 12 серпня 1966, Ковель Волинська область. Проживав у м. Київ. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був підполковником УДО. Залишилася дружина та донька. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих невідомих Героїв АТО у травні 2015 року, за даними Книги пам'яті похований у Києві.[91]
1350 Paradniy.jpg Україна Грибков Сергій Миколайович
(Позивний «Прокурор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-10-01 1 жовтня 1981, Луцьк Волинська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Молодший радник юстиції. Закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки. З 2005 працював в органах прокуратури Володимира-Волинського, Луцька та Волинської області, остання посада — прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області. У липні 2014 взяв відпустку і добровольцем пішов на фронт, 28.08.2014 був оформлений у батальйон через Сватівський РВК. Неодружений, залишилися батьки. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68] Був похований під Старобільськом як невідомий солдат, упізнаний за експертизою ДНК. Перепохований 08.04.2016 на Алеї почесних поховань луцького міського кладовища у селі Гаразджа.[92]
1351 Paradniy.jpg Україна Сльота Володимир Васильович 01967-05-16 16 травня 1967, Кожухівка (Теплицький район) Вінницька область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Активний учасник Революції Гідності, з перших днів на Майдані, був у 7-й сотні Самооборони Майдану. Приїхавши додому, вступив до ГФ «Народна самооборона» Теплицького району. Потім пішов добровольцем на фронт. Близьких рідних немає, залишилася двоюрідна сестра. 02014-09-05 5 вересня 2014 Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68] Був похований під Старобільськом у могилі невідомого героя АТО під № 257, в подальшому був упізнаний за експертизою ДНК. Перепоховання пройшло 19 квітня 2016 року в с. Кожухівка.[93]
1352 Paradniy.jpg Україна Слісенко Михайло Михайлович
(Позивний «Сєдой»)
01958-05-28 28 травня 1958, 56 років, проживав у с. Боровиця (Чигиринський район) Черкаська область. Водій, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Молодість Михайла пройшла на Донеччині, там він працював шахтарем, мав сім'ю. Потім розлучився з дружиною, приїхав на Черкащину, донька залишилась з мамою. Кваліфікований водій, працював на будівництві. Пішов добровольцем до батальйону «Айдар» у липні 2014 року. Залишилися мати 95 років, дочка 18 років, двоюрідна сестра з дитиною інвалідом.
Зниклий безвісті.

За повідомленням на сторінці батальйону у Фейсбук, в машині було 23 бійці батальйону (група Грізлі з 2-ї роти «Захід» і група Термінатора «Вікінги»), трьом із пораненнями вдалося вибратися до своїх, троє потрапили в полон (Іван Ісик в полоні помер, Микола Аніщенко звільнений у листопаді, Михайло Слісенко вбитий у полоні). 9 вересня останки бійців було вивезено з поля бою, 5 з них було ідентифіковано. Тіла бійців, які не вдалося ідентифікувати, поховали з військовими почестями у Старобільську 1 жовтня. Станом на 5 вересня 2015 року ідентифікованими є 14 загиблих воїнів батальйону, інші вважаються зниклими безвісті.[94]
02014-09-07 7 вересня 2014 Російські диверсанти (ДРГ «Русич») здійснили атаку із засідки на бійців батальйону під Луганськом поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів, в одній з машин вибухнув бензобак. Потім російські бойовики добивали поранених пострілами. Станом на 11 вересня після важких перемовин з російськими бойовиками вдалося вивезти з місця бою останки тіл бійців (батальйону Айдар і десантників 80-ї аеромобільної бригади). Судмедексперти встановили їх кількість — 33, проводиться ідентифікація. Серед них можуть бути і воїни з інших підрозділів.[68] 14 жовтня терористи передали в районне ТМО Старобільська тіла двох айдарівців, які були в полоні і померли у Луганську. Один з них Іван Ісик (помер 14.09), другий невстановлений (помер 06.09).[95]
Є свідки загибелі Михайла, після двох днів у полоні його (та розвідника зі Львова з позивним «Борода») підвісили наручниками на спортивній перекладині та забили до смерті. Рідні Михайла через суд доводять, що він загинув у полоні луганських терористів.[96]
1353 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Степула Руслан Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-04-14 14 квітня 1983, Костільники Бучацький район Тернопільська область. Солдат 5-ї аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Руслан пішов до армії добровольцем, рідним казав, що служить у Львові. Залишились батьки, брат, дружина та 6-річна донька. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя. За результатами бою 5 військовослужбовців загинули, 19 зникли безвісті (один БТР підірвався на фугасі і з'їхав у лісосмугу, залишившись на місці бою).[97] Група двічі потрапляла у ворожу засідку, з однієї вдалось вирватись, а в другій граната влучила у БТР, де перебував Руслан. Похований 11 вересня у с. Костільники[98]
1354 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Гаврилюк Анатолій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-11 11 листопада 1980, Корець Рівненська область. Прапорщик, командир взводу 5-ї аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилась дружина та донька. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[97] Анатолій загинув у бою. Похований 9 вересня в Корці.[99]
1355 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Лемещук Іван Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-01-20 20 січня 1993, Гайки-Ситенські Радивилівський район Рівненська область. Сержант, головний сержант-командир відділення, заступник командира взводу 2-ї роти 5-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Кременецький лісотехнічний коледж. Після строкової служби в армії вирішив залишитись за контрактом у десантних військах. У зоні АТО перебував із серпня. Не одружений, залишились батьки. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[97] Ворожий снаряд влучив у бойову машину, в якій був Іван. 11 вересня 21-річного воїна поховали в селі Ситне.[100]
1356 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Бродяк Степан Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-14 14 лютого 1985, Ясениця-Сільна Дрогобицький район Львівська область. Молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Закінчив Ясеницьку середню школу, Бориславське професійно-технічне училище, служив в армії у підрозділах спецпризначення в Кропивницькому, а в серпні 2014 року — мобілізований у 80-ту аеромобільну бригаду. Залишилась дружина, 6-річна донька та 1-річний син. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[97] В незахищений решітками БТР попав кумулятивний снаряд, трьох бійців, які перебували на борту, розірвало. Степан у цей момент був посередині, він прийняв на себе решту енергії вибуху, тим самим зберіг життя трьох воїнів, що сиділи навпроти, вони були важко поранені, але живі. Поховали Степана 12 вересня в Ясениці-Сільній на почесному місці біля Храму Різдва Пресвятої Богородиці.[101]
1357 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Сова Іван Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-01-19 19 січня 1976, Бригадирівка (Радивилівський район) Рівненська область. Молодший сержант, старший навідник гранатомета 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишились батьки, брат та дружина. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[97] Іван загинув у бою. Похований 9 вересня в Бригадирівці.[102]
1358 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Воробель Іван Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-05-11 11 травня 1981, Кам'янки (Підволочиський район) Тернопільська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та по інерції проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті. Після бою доля 19 бійців лишилася невідомою. Знайдені на місці боїв тіла були поховані під Старобільськом разом із невпізнаними «айдарівцями» 1 жовтня 2014 року.[97] Іван вважався зниклим безвісті. Знайдений за експертизою ДНК та 1 лютого 2015 року похований у рідному селі.[103]
1359 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Бражнюк Віктор Михайлович 01981-08-23 23 серпня 1981, Броди Львівська область. Молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був мобілізований наприкінці липня 2014 року, 26 серпня зі своїм підрозділом був переведений під Новоайдар. З 2 по 4 вересня 2014 року брав участь у боях. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] Віктор вважався зниклим безвісті. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. 30 березня 2015 року перепохований на місці почесних поховань, поряд з іншими загиблими учасниками АТО в м. Броди.[104]
1360 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Федус Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-09-29 29 вересня 1995, 18 років, Йоничі Жовківський район Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Рава-Руський професійний ліцей. Служив у Збройних силах України за контрактом. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. 15 липня 2015 року перепохований на цвинтарі у Старому Селі.[105]
1361 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Соломчук Володимир Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-10-30 30 жовтня 1992, Деражня Хмельницька область. Старший солдат, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі, та 14 лютого 2015 року перепохований у Деражні.[106]
1362 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Ващук Олексій Олександрович 01980-05-22 22 травня 1980, Львів. Сержант, військовослужбовець 5-ї аеромобільної десантної роти 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишились батьки, сестра та племінниця. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. Перепохований 29 серпня 2016 року на Личаківському цвинтарі у Львові.[107]
1363 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Боднар Сергій Володимирович 01995-10-20 20 жовтня 1995, Івано-Франківськ. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. Поховання №234 на кладовищі під Старобільськом.[108]
1364 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Симпович Роман Володимирович Сержант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання №247 на кладовищі під Старобільськом.[109]
1365 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Корнач Сергій Сергійович Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісті.[75]
02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання №236 на кладовищі під Старобільськом.
1366 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Пилипчук Юрій Юрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01991-05-13 13 травня 1991, Корделівка Калинівський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Кадровий офіцер. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Залишилися батьки. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97] Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Вважається, що згорів у БТР. 23 вересня 2016 року Юрія перепоховали у с. Корделівка.[110]
1367 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Слободян Едуард Геннадійович 01986-05-29 29 травня 1986, Гринчук Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Молодший сержант, кулеметник 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 01.08.2014. Після навчання на Яворівському полігоні, наприкінці серпня, вже був на Луганщині. Залишилась мати. 02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але БТР №129 підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті.[97][111] Для Едуарда це був перший бій. Ідентифікований у березні 2018 за кількома експертизами ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Перепохований 14.04.2018 на кладовищі Кам'янця-Подільського, на Алеї слави.[112]
1368
...
1374
80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Військовослужбовці 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклі безвісті:
лейтенант Петрівський (Петровський) Ігор Петрович, молодший сержант Гураль Олег Володимирович, солдат Цікайло Степан Ярославович[75], солдат Ватаманюк Сергій Миколайович, солдат Турчин Михайло Степанович, солдат Підгайний Микола Йосипович.
Вважаються такими, що перебувають у полоні:
капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдат Гринюк Микола Володимирович, солдат Клим'юк Олександр Юрійович.[113][114]
02014-09-05 5 вересня 2014 Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та по інерції проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісті. Після бою доля 19 бійців лишилася невідомою. Знайдені на місці боїв тіла були поховані під Старобільськом разом із невпізнаними «айдарівцями» 1 жовтня 2014 року.[97] Прим. У Старобільську 1 жовтня поховали 28 неупізнаних героїв, з них орієнтовно 14 айдарівців та 14 бійців ЗСУ.
1375 1-а танкова бригада.jpg Україна Степанченко Дмитро Андрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01970-05-24 24 травня 1970, Уссурійськ РРФСР. Проживав у Луганську. Майор, заступник командира батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). У 1990 році закінчив Новосибірське вище командне училище. Служив у Гончарівському на Чернігівщині. 02014-09-05 5 вересня 2014 Був смертельно поранений у бою під Луганськом у районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Похований у Луганську.[115]
1376 1-а танкова бригада.jpg Україна Власенко Дмитро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-10-25 25 жовтня 1990, Стара Басань Бобровицький район Чернігівська область. Солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Після закінчення школи навчався у технічному коледжі у м. Київ, де потім працював на одному з авторемонтних підприємств слюсарем. У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу у Харкові. Певний час працював у Старобасанській загальноосвітній школі-інтернаті. Мобілізований 19 березня 2014 року. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув у бою під Луганськом у районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у селі Стара Басань.[116]
1377 1-а танкова бригада.jpg Україна Норенко Андрій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-08-28 28 серпня 1980, Ярославка (Бобровицький район) Чернігівська область. Солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Залишився син. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув у бою під Луганськом в районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Вважався зниклим безвісти. За даними Книги пам'яті, потрапив у засідку біля с. Крута Гора та був вбитий у полоні терористами. Тіла чотирьох військовослужбовців знайдені у братській могилі поблизу с. Раївка[117].
1378 3-й БТрО ЗСУ «Воля».jpg Україна Малашняк Андрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-09-26 26 вересня 1984, Львів (Білогорща). Старший солдат 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля». 02014-09-05 5 вересня 2014 Зник після бою під Луганськом поблизу села Шишкове (Слов'яносербський район). За словами побратимів, був поранений. Також була інформація, що Андрій потрапив у полон (з чотирма іншими бійцями батальйону) і перебуває у лікарні.[118] Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 30 жовтня 2015 року воїна поховали у Львові на кладовищі Білогорщі.[119]
Прим. Після того бою зник безвісті і молодший лейтенант Калиновський Павло Олександрович[120]. За даними Книги пам'яті, бійці батальйону «Воля» та 1-ї ОТБр потрапили у засідку біля с. Крута Гора. Калиновський і Малашняк (з бат. «Воля»), та Власенко і Норенко з 1-ї бригади були застрелені у полоні терористами.
1379 Емблема бригади спеціального призначення «Барс».png Україна Шанський Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-27 27 червня 1979, Мирне (Тельманівський район) Донецька область. Проживав у м.Чернігів. Капітан, старший офіцер відділення організації служби з охорони громадського порядку Північного територіального управління Національної гвардії України. Виріс у сім'ї військового, яка часто переїжджала, до школи пішов у Чернігові. Закінчив технікум і працював єгерем у Красилівському лісництві, вступив до Львівського державного лісотехнічного університету на заочне відділення. Після строкової служби у Внутрішніх військах вирішив перейти на контракт у спецпідрозділ ВВ «Барс». Дванадцять років прослужив в органах правопорядку. У 2005−2007 роках у складі Спеціального миротворчого підрозділу служив у Косово, досконало володів англійською мовою. Залишились батьки, дружина та брат. 02014-09-05 5 вересня 2014 Повертаючись з блокпостів поблизу міста Маріуполь (Донецька область) військовий наряд потрапив у засідку в районі смт Тельманове та був обстріляний з двох боків. Андрій був смертельно поранений осколками. В бою загинули 5 бійців Нацгвардії, ще 12 отримали поранення.[121][122][123]

Під час відкриття меморіальної дошки в Чернігові 13 грудня було зачитано наказ командувача Національної гвардії України про присвоєння капітану Андрію Шанському чергового військового звання майора (посмертно) та вручено погони батькові героя.[124]
1380 Емблема бригади спеціального призначення «Барс».png Україна Лавріненко Петро Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-04-12 12 квітня 1979, Харків. Капітан, командир 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». Служив з 1997 року, учасник бойових дій у Косово, де отримав контузію, але продовжив службу. Пройшов усі звання від солдата до капітана. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув внаслідок обстрілу колони українських силовиків поблизу м. Маріуполь Донецької області.[121]
1381 Емблема бригади спеціального призначення «Барс».png Україна Спащенко Юрій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-12-11 11 грудня 1994, 19 років, Петропавлівка (Братський район) Миколаївська область. Молодший сержант, командир відділення 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». Призваний на строкову службу. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув поблизу м. Маріуполь Донецької області при виконанні службово-бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований на кладовищі с. Петропавлівка з усіма військовими почестями.[125]
1382 Емблема бригади спеціального призначення «Барс».png Україна Кобринюк Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-02-25 25 лютого 1995, 19 років, Шельпахівка Христинівський район Черкаська область. Молодший сержант, старший кулеметник БТР 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». У жовтні 2013 року був призваний на службу до лав Збройних сил України. Служив у Черкаській і Київській області, але подав рапорт, щоб його відправили до Маріуполя. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув у бою поблизу м. Маріуполь Донецької області від кулі снайпера.[126]
1383 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Звінник Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-08-25 25 серпня 1991, Київ (Дніпровський район). Солдат, водій БТР стрілецької роти Київської конвойної бригади Північного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3066. 02014-09-05 5 вересня 2014 Отримав смертельні поранення під час обстрілу російськими бойовиками в районі міста Маріуполь поблизу смт Тельманове (Донецька область). Похований у м. Києві, на Лісовому кладовищі.[127][128]
1384 1-а танкова бригада.jpg Україна Хуторний Юрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-10-08 8 жовтня 1981, Ярославка (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший стрілець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське на Чернігівщині). 02014-09-05 5 вересня 2014 Помер у Харківському військовому госпиталі від поранень, які отримав 29 серпня в результаті артилерійського обстрілу біля м. Іловайськ Донецької області.[129]
1385 74-й розвідувальний батальйон.png Україна Дробний Денис Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-03-01 1 березня 1984, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, санінструктор 74-го окремого розвідувального батальйону 6-го гвардійського армійського корпусу (Черкаське). Закінчив медичне училище. На фронт пішов добровольцем. Залишились батьки та сестра. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув під час виконання розвідгрупою бойового завдання в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Коли Денис зачепив розтяжку, спрацював вибуховий пристрій. Він загинув, прикривши своїм тілом інших бійців. Поховали Дмитра на Алеї Слави на кладовищі Соцміста у Дніпродзержинську.[130]
1386 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Комаристий Андрій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-05-16 16 травня 1994, Нововолинськ Волинська область. Солдат 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив вище професійне училище, займався спортом, працював підземним електрослюсарем на шахті №1 «Нововолинська». У листопаді 2013 року пішов на військову службу за контрактом. 02014-09-05 5 вересня 2014
орієнтовна дата
Не уточнено. Звістка про його загибель з"явилася 5 вересня, похований 08.09.2014 у м. Нововолинськ.[131]
1387 79 OAeMBr ZSU.png Україна Філоненко Максим Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-04-12 12 квітня 1977, Квітневе (Жовтневий район) Миколаївська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). 15 березня добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки. 02014-09-05 5 вересня 2014 Загинув поблизу смт Мирне (Волноваський район) Донецької області. Похований у с. Засілля Жовтневого району.[132][133]
1388 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Лубенець Вадим Іванович 01972-12-28 28 грудня 1972, Нікополь Дніпропетровська область. Боєць 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований 2 травня 2014 року. Працював в охоронних фірмах. Залишились батьки-пенсіонери. 02014-09-05 5 вересня 2014
орієнтовна дата
Під час охорони блок-постів в районі м. Курахове (Донецька область), в одному з боїв отримав травму шийного хребця та був госпіталізований. В результаті травми розпочався швидкопрогресуючий рак та 1 серпня Вадима відправили до дому. Від хвороби він помер (дату не уточнено).[134]
1389 22-й БТрО ЗСУ «Харків».png Україна Ткаченко Олександр Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01991-03-29 29 березня 1991, Харків. Лейтенант, командир взводу піхоти 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Призваний за мобілізацією у квітні. Сирота, мати померла, коли Олександру було 10 років, він жив у сім'ї дяді. Навчався в Харківській національній Академії міського господарства. Військове звання отримав після 2,5 років військової кафедри при ХПІ. 02014-09-06 6 вересня 2014 Був важко поранений 31 липня під час обстрілу з РСЗВ «Град» з території Росії. Позиції військових були в кількох кілометрах від кордону поблизу с.Нижня Вільхова в Луганській області. В окоп біля Олександра влетів снаряд. Більше місяця лікарі боролися за його життя. Помер о 4-й ранку 6 вересня в реанімаційному відділенні Головного військового клінічного госпіталя МО України (м. Київ).[135]
1390 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Свідерський Іван Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-09-01 1 вересня 1983, Сусолів Самбірський район Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Залишились двоє дітей. 02014-09-06 6 вересня 2014 1 вересня отримав важке поранення в голову під Луганськом. Після лікування в Харківському військовому госпіталі, його перевезли в м. Київ. Лікарі боролись за його життя, але після декількох операцій, вранці 6 вересня, він помер.[136]
1391 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Близнюк Володимир Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-08-28 28 серпня 1988, Чернігів. Старший солдат, помічник гранатометника 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1». Закінчив музичну школу, строкову службу проходив у Внутрішніх військах. Працював бригадиром у приватній фірмі і вчився заочно у Чернігівській філії Московського державного відкритого університету ─ Українсько-Російського інституту, незабаром мав отримати диплом, мріяв зробити юридичну кар'єру. Був учасником Революції Гідності. Після окупації Криму пішов добровольцем захищати Україну, в лавах батальйону перебував з кінця квітня. 02014-09-06 6 вересня 2014 Загинув під час дії «режиму припинення вогню», в смт Станиця Луганська (Луганська область). Бійці були на бойовому чергуванні, коли у підвіконня будинку, де вони знаходилися, влучила міна. Володимира вбило осколками. Похований на чернігівському міському кладовищі Яцево.[137]
1392 7-j polk.jpg Україна Беженар Дмитро Олександрович 01987-08-05 5 серпня 1987, Самбір Львівська область. Військовослужбовець 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Був призваний до ЗС України, як водій, під час третьої хвилі часткової мобілізації. 02014-09-06 6 вересня 2014
орієнтовна дата
Ніс службу поблизу м. Луганськ, підвозив бійцям на передову боєприпаси. Там і обірвалося його життя. Загинув у зоні проведення АТО під час припинення вогню.[138]
1393 30-а механізована бригада.png Україна Глухов Юрій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-11-12 12 листопада 1993, Новоград-Волинський Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом, навідник-оператор механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02014-09-06 6 вересня 2014 31 серпня у результаті бойових дій під час виходу з оточення Юрій отримав поранення. Військовослужбовця доставили в Харківський військовий госпіталь, де він перебував у важкому стані. 6 вересня серце 20-річного бійця зупинилося.[139]
1394 1-а танкова бригада.jpg Україна Буряк Анатолій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01968-06-05 5 червня 1968, Володькова Дівиця Чернігівська область. Капітан, командир мотострілецького взводу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Закінчив Київську сільськогосподарську академію за спеціальністю агроном. З липня 2010 року обіймав посаду керуючого у Лосинівському відділенні сільськогосподарського підприємства «Агропрогрес». 19 березня був призваний до військової частини А1815. Залишилось троє дітей. 02014-09-06 6 вересня 2014 Загинув поблизу міста Щастя поблизу Луганська.[140]
Видання «Информатор» повідомляло, що 7 вересня позиції сил ЗСУ в Щасті обстріляли російські снайпери-диверсанти, був вбитий один військовослужбовець.[141]
1395 22-й БТрО ЗСУ «Харків».png Україна Лємешов Михайло Федорович 01972-11-21 21 листопада 1972, Петрашівка (Віньковецький район) Хмельницька область. Проживав у м.Харків. Прапорщик, головний сержант взводу 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Після закінчення школи, проходив строкову службу в армії, потім залишився служити за контрактом у Василькові Київської області. По закінченні контракту переїхав до Харкова. У квітні був мобілізований. Залишився 16-річний син. 02014-09-06 6 вересня 2014 За повідомленням Віньковецької райради, загинув у вересні під Іловайськом. Захищаючи Україну, отримав поранення в голову, несумісне із життям. За даними Книги пам'яті, загинув в районі смт Новоайдар (Луганська область). Похований 11 вересня в рідному селі.[142]
За повідомленнями у ЗМІ, 7 вересня знайшли мертвим прапорщика з 22-го батальйону, родом з Хмельниччини, поряд із ним лежав автомат Калашникова. Попередньо подія кваліфікована як самогубство, також військова прокуратура розглядає версію необережного поводження зі зброєю. За версією співслужбовців загиблого, у нього не витримала психіка через те, що він побачив у зоні АТО.[143]
1396 1-а танкова бригада.jpg Україна Рябий Віталій Вікторович
(Позивний «Бобер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-05-02 2 травня 1989, Чернігів. Сержант, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). На фронт пішов добровільно, перебував в зоні АТО більше трьох місяців. Закінчив комерційний технікум. Понад чотири роки був у лавах чернігівського націоналістичного руху. Віталій напівсирота, родичів у нього в Чернігові немає. 02014-09-07 7 вересня 2014 Віталій з товаришем прикривали відхід основної тактичної групи під Луганськом неподалік мосту через річку Сіверський Донець приблизно о 4:30 ранку. Обоє хлопців отримали поранення в бою з російською розвід-диверсійною групою, яку вони знешкодили. Віталій втратив багато крові, коли підійшла підмога, його доправили до лікарні в м. Щастя, де йому провели складну операцію, але вдень його стан погіршився і він помер.[144]
1397 1 ОТБр.png Україна Лоскот Євген Олександрович
(Позивні «Баха», «Локоть», «Дамба-22»)
Герой України
01983-06-22 22 червня 1983, Чернігів. Мешкав в смт Десна (Козелецький район). Капітан, заступник командира з озброєння розвідувальної роти 1-ї ОТБр. Випускник ОІСВ (2006). Звільнився з лав ЗСУ 2011 року. З 2010 член ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності, Автомайдану. 21.03.2014 мобілізований як доброволець. Залишились дружина та син.
Герой України (2017, посмертно).
02014-09-07 7 вересня 2014 З двома бійцями на БМП атакували польовий командний пункт противника, використавши ефект неочікуваності. В останній момент бойову машину підбив ворожий танк. Поранений офіцер вступив у бій в оточенні на закинутій фермі поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район), коли закінчились набої, підірвав себе гранатою. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 09.09.2015 в смт Десна[145].
1398 17-а танкова бригада.png Україна Агапов Олександр Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-03-15 15 березня 1987, Новгородка Кіровоградська область. Солдат, механік-водій танку 4-ї танкової роти 2-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади ЗС України, Кривий Ріг. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. 02014-09-07 7 вересня 2014 Загинув під час оголошеного перемир'я, беручи участь у військових діях на Сході країни, поблизу м. Маріуполь Донецької області.[146]
1399 8-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Добровик Євген Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-12 12 жовтня 1989, Дунаївці Хмельницька область. Сержант, командир відділення 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Закінчив 9 класів міської школи № 2, продовжив навчання на Черкащині, куди переїхав до бабусі. Після школи повернувся на батьківщину та вступив до Подільського Державного Аграрно-технічного Університету, де здобув освіту за напрямком «Фінанси і кредит». У 2011 році вступив на військову службу за контрактом та продовжував навчання на заочній формі. З початком військових дій на сході України у складі полку був направлений у зону АТО. 02014-09-08 8 вересня 2014 Був важко поранений 4 вересня під час виконання бойового завдання в Луганській області. Помер у Львівському військовому госпіталі.[147]
1400 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Андрієнко Юрій Олександрович 01993-10-18 18 жовтня 1993, Сінне (Краснопільський район) Сумська область. З дитинства мешкав у с. Велика Рибиця. Солдат 5-ї окремої Слобожанської бригади Східного ОТО Національної гвардії України (Харків). Вступив на контрактне навчання на юридичний факультет Сумського національного аграрного університету, але провчившись рік, залишив університет. Почав працювати водієм і готувався до вступу до Національної академії СБУ. 2013 року був призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч №3009 внутрішніх військ, на посаді техніка на стрілецькому полігоні ВВ у Криму під Сімферополем. Після окупації Криму російськими військами, Юрій виїхав з півострові разом з тими військовослужбовцями, хто залишився вірним присязі і Українському народові. Продовжив служити у Харкові, брав участь у «зачистках» Харкова від проросійських сепаратистів у березні — квітні, потім Слобожанську бригаду перекинули на Донбас, в район Слов'янська і Краматорська. Залишилися батьки і молодша сестра. 02014-09-08 8 вересня 2014 Загинув у ніч на 8 вересня на блокпосту поблизу гори Карачун, смт Ясногірка під Краматорськом (Донецька область). Тіло Юрія було знайдене всередині блокпоста зі слідами автоматної черги. Похований у с. Велика Рибиця.[148]
1401 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Максименко Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-01-20 20 січня 1990, Володимир-Волинський Волинська область. Старший лейтенант, оперуповноважений прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Випускник Національної академії ДПСУ імені Богдана Хмельницького 2011 року. Залишилась молода вагітна дружина. 02014-09-09 9 вересня 2014 Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][149]
1402 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Лук'янцев Юрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-01 1 червня 1979, Бараниківка (Біловодський район) Луганська область. Прапорщик, дільничний інспектор відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Залишилась дружина та 6-річна донька. 02014-09-09 9 вересня 2014 Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][149][150]
1403 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Кузнєцов В'ячеслав Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-06-30 30 червня 1975, Циркуни Харківська область. Старшина відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина, 5-річна донька та маленький син. 02014-09-09 9 вересня 2014 Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][149][151]
1404 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Баран Сергій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-10-17 17 жовтня 1970, Богданівка (Ніжинський район) Чернігівська область. Молодший сержант, начальник складу МТЗ 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Після школи вчився у Ніжинському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність механізатора. Строкову службу проходив у Туркменістані прикордонником, де був поранений, повернувся до дому. Працював у господарстві КСП імені Прядка. 28 квітня був мобілізований. Залишилася дружина, двоє синів, 1994 і 2001 р.н., і донька 2006 р.н. 02014-09-09 9 вересня 2014 19 серпня Сергія тяжко поранило осколками під час обстрілу з РСЗВ «Град» у Луганській області. Спочатку вояка лікували в Харківському госпіталі, згодом перевезли у Львів, де він переніс кілька операцій. Стан пораненого залишався тяжким, і врешті серце не витримало. 9 вересня герой пішов із життя. Поховали Сергія 11 вересня на кладовищі у Богданівці, неподалік від рідної хати.[152]
1405 27-й реактивний артилерійський полк.png Україна Дудка Володимир Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-10-17 17 жовтня 1986, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Ромни. Молодший сержант, механік-водій 9-ї артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Батьки Володимира втратили на війні двох синів (Дудка Юрій Андрійович загинув 29 серпня під Іловайськом, його ідентифікували в березні 2015 року). 02014-09-10 10 вересня 2014 Помер у Харківському опіковому центрі від отриманих поранень та опіків, отриманих під час обстрілу 3 вересня базового табору 27-го полку поблизу Старобільська (Луганська область) з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][153]
1406 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Єременко Віктор Вікторович
(Позивний «Снайпер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-06-06 6 червня 1993, Білозір'я Черкаська область. Старший солдат, кулеметник Першого резервного батальйону Національної гвардії України. Виховувався без батьківської опіки в Смілянській школі-інтернат. Відслужив строкову службу, працював охоронцем, вступив у технікум. З початку Майдану поїхав до Києва, був активним учасником Революції Гідності у складі 22-ї сотні Самооборони Майдану. Ще навесні добровольцем записався до Нацгвардії і через місяць вже був у зоні АТО. Залишилась сестра. 02014-09-10 10 вересня 2014 Під час розвідки позицій на териконі під Артемівськом (Донецька область) отримав вогнепальне поранення грудної клітки. Бійця направили до місцевої лікарні, однак через важку рану він помер на операційному столі.[154][155]
1407 11-й БТрО ЗСУ «Київська Русь».png Україна Пасічник Віктор Анатолійович 01976-10-05 5 жовтня 1976, Буча Київська область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 11-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київська Русь». Закінчив школу в смт Ворзель, потім — Київський інженерно-будівельний інститут, працював за фахом. Учасник Революції Гідності. У червні пішов добровольцем до ЗСУ, після навчання в центрі «Десна» поїхав у зону АТО. Залишилися батьки. 02014-09-10 10 вересня 2014 Загинув поблизу міста Дебальцеве на блокпосту під смт Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави.[156] За словами співслужбовця, командир взводу 11-го БТО (ім'я не назване) застрелився з автомата Калашникова. За даними командування військового підрозділу, військовослужбовець загинув через необережне поводження зі зброєю.[157]
1408 UA army main.jpg Україна Лобода Вадим Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-09-03 3 вересня 1984, Чернігів. Солдат 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». За станом здоров'я Вадима мали комісувати, але він потрапив у зону АТО, перебував на війні 4 місяці. Залишився батько, який вже поховав дружину і одного сина, а тепер ховатиме другого останнього сина. 02014-09-12 12 вересня 2014 Загинув під час так званого «перемир'я». Російські бойовики обстріляли смт Станиця Луганська, куди бійців 41-го батальйону відправили на підкріплення до земляків з 13-го батальйону.[158]
1409 51 OMBr ZSU.png Україна Кітновський Олексій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-04-22 22 квітня 1977, Луцьк Волинська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-09-12 12 вересня 2014 Пiсля поранення в зоні АТО, Олексiй лiкувався у вiйськовому госпіталі, та був переведений у тубдiспансер з підозрою на туберкульоз. Там його забив до напiвсмертi місцевий наркозалежний хворий. Пiсля 12-денного перебування у комi, Олексiй помер у лікарні швидкої допомоги м. Миколаєва.[159] За іншими джерелами, військовослужбовець у зоні АТО не перебував, хоча дійсно, був мобілізованим та отримав травму на загальновійськовому полігоні ЗС України «Широкий Лан» у Миколаївській області, ще 3 червня поточного року, — повідомили в Миколаївській облдержадміністрації[160]
1410 72ombr - 2.png Україна Багнюк Олександр Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-03-17 17 березня 1977, Іллінці Вінницька область. Проживав у місті Біла Церква. Майор, заступник командира 3-го механізованого батальйону з озброєння 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). З 1 березня перебував у зоні АТО, завжди на передовій. Залишилися дружина, син та донька шкільного віку. 02014-09-12 12 вересня 2014 Загинув у бою на передовій від осколкового поранення в районі Старобешеве — Волноваха (Донецька область) під час артилерійської та танкової атаки російських агресорів на командно-спостережний пункт.[161][162]
1411 93-я механізована бригада.png Україна Драган Олексій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-02-20 20 лютого 1981, Дніпро. Сержант, командир відділення зенітно-ракетного дивізіону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією 5 квітня 2014 року. 12 років пропрацював у ДТЕК Дніпрообленерго, спочатку спочатку електромонтером, а з 2007 року диспетчером Дніпропетровського РЕМ. Залишилась дружина та дві доньки. 02014-09-12 12 вересня 2014 Загинув у бою поблизу с. Красний Партизан (Ясинуватський район) Донецької області.[163][164]
1412 93-я механізована бригада.png Україна Серебринський Володимир Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-12-29 29 грудня 1967, Дергачі Харківська область. Солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-09-12 12 вересня 2014 За даними зі списку Міноборони, загинув у бою поблизу смт Нижня Кринка (Донецька область).[165]
1413 93-я механізована бригада.png Україна Шевченко Олександр Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-07-13 13 липня 1970, Заливне (Новомиколаївський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-09-13 13 вересня 2014 Загинув біля смт. Пантелеймонівка, Донецька область, під час обстрілу блокпосту.[166]
1414 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Українцев Віталій Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-01-20 20 січня 1968, Дніпро. Старшина міліції, боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув у бою з російською диверсійною групою біля с. Піски (Ясинуватський район). Не зважаючи на оголошене «перемир'я» російські бойовики продовжують здійснювати напади і обстріли в районі аеропорту Донецька.[167][168]
1415 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Грачов Сергій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-05-22 22 травня 1973, Кам'янка-Бузька Львівська область. Боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Активний учасник Революції Гідності. 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув у бою з російськими бойовиками біля с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Бійці батальйону разом з танкистами 93-ї бригади виїхали з блок-посту і потрапили під обстріл з чотирьох сторін.[167][168][169]
1416 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Кісловський Віктор Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-10-20 20 жовтня 1969, Нова Каховка Херсонська область. Боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув у бою з російською диверсійною групою біля с. Піски (Ясинуватський район). Не зважаючи на оголошене «перемир'я» російські бойовики продовжують здійснювати напади і обстріли в районі аеропорту Донецька.[167][168]
1417 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Чернишов Олексій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-05-31 31 травня 1979, Макіївка Донецька область. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки, сестри, дружина. 02014-09-14 14 вересня 2014 У бою біля аеропорту м. Донецьк загинули троє бійців АТО, ще кілька людей поранені. Про це повідомив командир 5-ї роти підполковник міліції Володимир Шилов. Штаб Майдану — Дніпропетровськ повідомив про втрату чотирьох бійців батальйону біля с. Піски (Ясинуватський район).[167][170]
1418 17-а танкова бригада.png Україна Габінет Олег Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-03-05 5 березня 1989, Вільне (П'ятихатський район) Дніпропетровська область, з однорічного віку проживав у с. Сасівка (Компаніївський район) Кіровоградська область. Cолдат, навідник-оператор танку 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув о 18:00 під час обстрілу з РПГ із засідки поблизу села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), снаряд російських бойовиків потрапив у танк. В останню путь військовослужбовця провели 23 вересня в с. Сасівка.[171][172]
1419 3-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Подолянчук Євгеній Петрович
(Позивний «Скаут»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01991-07-04 4 липня 1991, Черкаси. Останні роки проживав у Кропивницькому. Старший лейтенант, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). З 14 років вступив до скаутської організації «Пласт», старший пластун. У 2008–2012 роках навчався на факультеті розвідки Академії сухопутних військ у Львові, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Залишилась дружина. 02014-09-14 14 вересня 2014 При обороні аеропорту Донецька отримав осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню. За бажанням матері і рідних Героя, його поховання відбулося в с. Крутьки Чорнобаївського району, де проживає родина загиблого.[173]
Останнє інтерв'ю воїна, «Цензор. Нет», 7 серпня 2014
1420 3-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Кулигін Олег Борисович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01971-08-06 6 серпня 1971, Олександрія Кіровоградська область. Проживав у Кропивницькому. Капітан, начальник інженерної служби 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Призваний за мобілізацією. Закінчив Олександрійське СПТУ № 13, потім здобув вищу освіту у Криворізькому гірничорудному інституті. З 1995 року проживав у Кропивницькому, працював на Інгулецькій шахті. Залишилась дружина та двоє синів. 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув ввечері, під час обстрілу російськими бойовиками аеропорту Донецька.[174]
1421 Емблема МОУ.png Україна Максимов Олександр Євгенович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-05-19 19 травня 1974, Полтава. Майор, старший офіцер відділення військового обліку Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату. Закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище, 13 років служив у Збройних силах, 2006 року звільнився за станом здоров'я. Коли почалась мобілізація, 19 березня пішов працювати до Полтавського міського військкомату. Коли ж прийшов наказ про командирування двох офіцерів до зони АТО, зголосився бути одним із добровольців. Залишилась дружина та дорослий син. 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув в Донецькій області, коли колона українських військових, яка прямувала разом з підкріпленням на блокпости, потрапила у засідку терористів, ворожа куля влучила офіцеру в голову. Поховали Олександра на Алеї Слави на міському кладовищі Полтави.[175]
1422 92-а механізована бригада.jpg Україна Демиденко Вадим Леонідович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01972-09-30 30 вересня 1972, Чугуїв Харківська область. Майор, начальник штабу механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом від вибухового пристрою на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги. Похований на кладовищі військового містечка у Башкирівці.[176][177]
1423 92-а механізована бригада.jpg Україна Антошин Іван Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01981-03-08 8 березня 1981, Вознесенський район Миколаївська область. Капітан, командир механізованої роти механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом від вибухового пристрою на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги.[176][178]
1424 11-й БТрО ЗСУ .png Україна Козенко Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-11-06 6 листопада 1989, Олександрія Кіровоградська область. Солдат, кулеметник 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». На фронт пішов добровольцем. Був учасником олександрійського хореографічного колективу «Авантюрин», активним учасником козацької школи «Спас». У січні 2014 року Олександр давав інтерв'ю місцевому телеканалу.[179] Сестра і мати Олександра займаються волонтерською діяльністю. 02014-09-14 14 вересня 2014 Близько 21-ї години російські бойовики почали тристоронній артилерійський обстріл блокпоста в смт Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве. За попередньою інформацією, Олександра смертельно поранило осколком бетону, що відлетів йому в голову.[180]
1425 11-й БТрО ЗСУ .png Україна Ханчич Денис Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-04-02 2 квітня 1992, Вишгород Київська область. Старший солдат 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». На фронт пішов добровольцем, де перебував протягом чотирьох місяців. 02014-09-14 14 вересня 2014 Загинув близько 21-ї години, коли російські бойовики почали тристоронній артилерійський обстріл блокпоста в смт Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве.[181]
1426 26-а артилерійська бригада (2008).png Україна Богуш Олексій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-07-16 16 липня 1988, Старики (Коростенський район) Житомирська область. Проживав в смт Іршанськ. Солдат, командир гармати 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. У 1993 році сім'я переїхала до Іршанська. Після школи здобув спеціальність електрогазозварювальника в Житомирському навчально-курсовому комбінаті, проходив строкову службу в Житомирському військовому інституті, був водієм. З 2011 працював електрогазозварювальником на фабриці № 1 Іршанського ГЗК. Призваний за мобілізацією у березні. Дідусь Олексія — заслужений будівельник України, в його сім'ї було восьмеро дітей і багато внуків. Окрім батьків та старшого брата у Олексія понад 60 близьких родичів. 02014-09-14 14 вересня 2014 Помер у хірургічній реанімації Київського ГВМКЦ від важких поранень, отриманих 1 вересня під час обстрілу з БМ-21 «Град» поблизу міста Щастя в районі села Весела Гора (Слов'яносербський район) під Луганськом. Олексій отримав осколкове поранення в живіт, контузію та пошкодження легенів. Відспівували загиблого воїна в Іршанській церкві, потім сотні людей пішим ходом провели Олексія до місця поховання у його рідне село Старики.[182]
1427 Paradniy.jpg Україна Ісик Іван Васильович
(Позивний «Львів»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-01-20 20 січня 1984, Дрогобич Львівська область. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишились батьки, брат, дружина та дитина. 02014-09-14 14 вересня 2014 5 вересня російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону в районі м. Щастя під Луганськом поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, то по них відкрили вогонь із засідки з кулеметів.[68] Іван отримав поранення та опіки і потрапив у полон. Помер в лікарні Луганська, тіло героя змогли вивезти тільки через місяць, терористи видали його волонтерам. Поховали Івана 17 жовтня на Алеї Слави кладовища Дрогобича.[183]
1428 128 ОГПБр.png Україна Попов Олександр Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-05-17 17 травня 1976, Мартинівка (Хмельницький район) Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Був єдиним сином у батьків. Вчився у духовній семінарії в Польщі, але на останньому курсі, коли приїхав на канікули додому, зустрів своє кохання, тож ксьондзом не став, одружився. Їздив на заробітки до Москви. Призваний за мобілізацією 30 липня. Залишилися дружина та дві доньки, 16 і 14 років. 02014-09-15 15 вересня 2014 Отримав смертельні поранення о 10:20 в районі смт Станиця Луганська під час бою з російськими збройним формуванням.[184]
1429 128-ма механізована дивізія.jpg Україна Чаркас Андрій Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-30 30 вересня 1976, Звенигород (Пустомитівський район) Львівська область. Молодший сержант, гранатометник 1-го відділення 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 31 липня. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і дочка. 02014-09-15 15 вересня 2014 Загинув близько 22-ї години в бою з російськими бойовиками, які почали прориватись з оточення під Дебальцеве (Донецька область). Андрій загинув від прямого попадання в голову із кулемету крупного калібру, коли біг за боєприпасами.[185]
1430 UA army main.jpg Україна Голубовський Дмитро Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-05-24 24 травня 1966, Миколаїв. Старший сержант, санітар-водій 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. Мобілізований 13 травня. Залишилися дружина і двоє дітей. 02014-09-15 15 вересня 2014 Загинув в результаті обстрілу із засідки, коли повертався до свого підрозділу на машині після евакуації пораненого.[186]
1431 Емблема спецбатальону МВС України «Артемівськ».png Україна Леонченко Микита Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-05-31 31 травня 1993, Докучаєвськ Донецька область. Рядовий міліції, боєць 2 взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Був призером Чемпіонату Донецької області серед молоді із бойового самбо. Один з перших добровольців батальйону. Залишилась 10-місячна дитина. 02014-09-16 16 вересня 2014
орієнтовно
Отримав смертельні поранення під час несення служби на блокпосту на автодорозі ГорлівкаБахмут.[187][188]
1432 Емблема ДСНС України.png Україна 01986 1986, Макіївка Донецька область. Командир відділення, водій державної пожежно-рятувальної частини 2-го державного рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій. 02014-09-17 17 вересня 2014 Рятувальника було знайдено мертвим в м. Макіївка, на вул. Фізкультурній, з вогнепальним пораненням в голову. Співробітники міліції встановлюють обставини, за яких було вчинено вбивство. Подію кваліфікують, як умисне вбивство і розслідують за ч.1 ст.115 Кримінального Кодексу України.[189]
1433 Геральдичний знак - емблема МВС України.svg Україна Петренко Віталій Леонідович 01973-11-03 3 листопада 1973, Лисичанськ Луганська область. Підполковник міліції, перший заступник начальника відділу — начальник слідчого відділу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області. Залишились дві доньки. 02014-09-17 17 вересня 2014 Біля мосту поблизу с. Золотарьова Попаснянський район Луганської області, в напрямку до м. Сіверськ Донецької області, виявлено тіло чоловіка. Ним виявився підполковник міліції Віталій Петренко, якого 8 липня 2014 року було викрадено бойовиками у Лисичанську. Розпочато перевірку щодо встановлення причин смерті. Підполковника поховали у Лисичанську.[190]
1434 Krivbas shevron.jpg Україна Тороповський Георгій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-07-21 21 липня 1996, 18 років, Бориспіль Київська область. Проживав у м.Київ (район Березняки). Боєць 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» Дніпропетровської області. З 10 років займався у Бориспільському військово-патріотичному клубі «Ратоборець», мав чорний пояс із Тхеквондо. Жору, як його всі називали, виховувала мама, коли хлопець навчався у 8-му класі, вони переїхали до столиці. Навчався в авіаційному технікумі, займався дигерством. Був активним учасником Революції Гідності. Наприкінці червня відправився добровольцем на схід, приховавши свій вік, йому тоді було лише 17 років. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. як активіст Революції Гідності.[191] 02014-09-17 17 вересня 2014 За неофіційною версією, коли Георгій повертався на схід поїздом Київ — Дніпропетровськ, на нього було здійснено напад, тіло Георгія знайшли на колії (за голову бійця сепаратисти призначали винагороду). Поховали Георгія у Борисполі на місці почесних поховань.[192]
Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Україна Поляковський Станіслав Не підтверджено 02014-09-17 17 вересня 2014 Загинув при обороні донецького аеропорту[193]
1435 30-а механізована бригада.png Україна Михайлов Сергій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-01-26 26 січня 1976, Новоград-Волинський Житомирська область. Старший сержант, командир відділення радіовідділення взводу зв'язку механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Служив за контрактом з 1996 року. 02014-09-18 18 вересня 2014 Перебуваючи у зоні проведення АТО зазнав тяжких травм. 03.09.2014, його було діставлено до військового госпіталю м. Харкова з діагнозом: вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний стресовий розлад, тривожний стан. 5 вересня його було переведено до військового госпіталю в м. Київ, звідти 6 вересня — до військового госпіталю м. Житомира. 17 вересня він був виписаний з госпіталю та направлений на реабілітацію, але наступного дня, 18 вересня, військовослужбовець раптово помер.[194]
1436 17-а танкова бригада.png Україна Сущевський Андрій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-06-03 3 червня 1978, Комишуваха (Оріхівський район) Запорізька область. Старший солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Залишилась дружина та донька. 02014-09-18 18 вересня 2014 Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів в районі Дебальцеве поблизу села Калинівка (Артемівський район) Донецької області. Смертельно поранені в бою бійці були захоплені терористами. Тіло Андрія допомогли вивезти дніпровські волонтери, за аналізом ДНК тіло було ідентифіковане на початку листопада. Поховання відбудеться 7 листопада у Комишувасі.[195]
1437 17-а танкова бригада.png Україна Капінус Віталій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-11 11 лютого 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). 02014-09-18 18 вересня 2014 Загинув в районі села Троїцьке (Ясинуватський район) Донецької області, розвідувальний дозор потрапив у засідку.[196]
1438 17-а танкова бригада.png Україна Пронін Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-08-04 4 серпня 1971, Гремячинск Пермський край РРФСР. З 5-річного віку проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший розвідник розвідувальної роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). По закінченні школи навчався в ПТУ № 9, де здобув спеціальність електромонтажника. Працював електриком в підрядній організації на ПАТ «Південний ГЗК». Призваний за мобілізацією 31 липня. Залишились дружина та діти. 02014-09-18 18 вересня 2014 Обставини і місце не уточнено. Перебував у списках зниклих. 14 січня 2015 року в Кривому Розі було оголошено день скорботи та пройшло поховання героя.[197]
1439 17-а танкова бригада.png Україна Бережний Геннадій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-02-13 13 лютого 1968, Нікополь Дніпропетровська область. Прапорщик, розвідник 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Строкову службу служив у радянській армії в Німеччині. Після набуття Україною Незалежності працював директором Парку Металургів, займався власним бізнесом. На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у серпні разом із своїм другом Русланом Безрідним. Залишились батьки, дружина, син та донька. 02014-09-18 18 вересня 2014 Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. 16 січня 2015 року воїна поховали у Нікополі.[198][199]
1440 17-а танкова бригада.png Україна Безрідний Руслан Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-01 1 січня 1979, Олексіївка (Нікопольський район) Дніпропетровська область. Військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у серпні разом зі своїм другом Геннадієм Бережним. Залишились батьки і дружина. 02014-09-18 18 вересня 2014 Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. 16 січня 2015 року воїна поховали в Олексіївці.[198]
1441 17-а танкова бригада.png Україна Литовченко Олег Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-12-07 7 грудня 1973, Жупанівка Коростенський район Житомирська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). 02014-09-18 18 вересня 2014 Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. Похований у с. Єгорівка Криничанського району Дніпропетровської області.[200]
1442 17-а танкова бригада.png Україна Кравченко Андрій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-03-26 26 березня 1971, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, розвідник-гранатометник розвідувальної роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив професійно-технічне училище №8. Працював газозварювальником на залізничній станції «Батуринська». Мобілізований у березні 2014 року. Залишилась мати. 02014-09-18 18 вересня 2014 Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Попаснянський район Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Був похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпро як «Невідомий». Після ідентифікації воїна перепоховали 15 грудня 2016 року на Алеї Героїв Центрального кладовища Кривого Рогу.[201]
1443 UA 12 Engineer Regiment New.png Україна Подолянчук Василь Володимирович 01981-01-13 13 січня 1981, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Старший сержант, командир 2-го відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Обравши своїм фахом військову справу, 14 років служив в артилерії, потім став сапером. З початком АТО брав участь у розмінуваннях, передавав досвід молодим мінерам. Залишилася дружина та діти, син і 8-річна донька. 02014-09-19 19 вересня 2014 Загинув внаслідок вибуху несправної міни під час навчань в с. Каїрка (Каланчацький район Херсонська область).[202]
1444 92-а механізована бригада.jpg Україна Волін Володимир Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-05-04 4 травня 1971, Нові Вирки Білопільський район Сумська область. Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). 02014-09-19 19 вересня 2014 Загинув в Луганській області під час обстрілу російськими збройними формуваннями.[203]
1445 Krivbas shevron.jpg Україна Алєксєєнко Вадим Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-10-28 28 жовтня 1975, Лозуватка (П'ятихатський район) Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Залишились мати, дружина та донька 12 років. 02014-09-20 20 вересня 2014 Помер у лікарні ім. Мечникова (Дніпро) від ран, отриманих 29 серпня під час прориву колони з оточення під Іловайськом (Донецька область).[204]
1446 «Shtorm» battalion.jpg Україна Романюк Олександр Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-08-24 24 серпня 1989, Вільшанка (Чуднівський район) Житомирська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Працював в управлінні карного розшуку ГУМВС України в Одеській області. Добровольцем записався до батальйону та був направлений до зони АТО. Залишилися батьки та двоє братів. 02014-09-20 20 вересня 2014 Загинув о 2-й годині ночі в ДТП, що сталася поблизу с. Дмитрівка (Нікопольський район) Дніпропетровської області. В ході ротації особового складу одеські міліціонери поверталися додому з Луганської області, водій автобуса заснув за кермом, в результаті чого автобус з'їхав у кювет і перекинувся. Двоє бійців загинули, ще дванадцять були госпіталізовані.[205][206]
1447 «Shtorm» battalion.jpg Україна Лисоконь Олександр Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-09-10 10 вересня 1975, Одеса. Старший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Підприємець, директор одеського розважального клубу «Тема». На фронт пішов добровольцем. 02014-09-20 20 вересня 2014 Загинув о 2-й годині ночі в ДТП, що сталася поблизу с. Дмитрівка (Нікопольський район) Дніпропетровської області. В ході ротації особового складу одеські міліціонери поверталися додому з Луганської області, водій автобуса заснув за кермом, в результаті чого автобус з'їхав у кювет і перекинувся. Двоє бійців загинули, ще дванадцять були госпіталізовані.[205][207]
1448 23-й БТрО ЗСУ «Хортиця».png Україна Москаленко Євген Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-11-26 26 листопада 1990, Запоріжжя. Старший солдат, водій 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Був призваний за мобілізацією 23 квітня. У бійця в рідному місті залишилися дружина і дитина. 02014-09-20 20 вересня 2014 Виконував обов'язки водія службового автомобіля командира батальйону. Того дня, поблизу м. Маріуполь, Євген перебував в машині за кермом, коли біля неї розірвався ворожий снаряд. Від отриманих поранень він загинув на місці. Командир в цей момент вийшов з авто, для здійснення розмови по телефону, це і врятувало йому життя.[208]
1449 92-а механізована бригада.jpg Україна Мирінець Вадим Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-11-20 20 листопада 1988, Дейкалівка Зіньківський район Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Призваний за мобілізацією 4 серпня. Був єдиною дитиною у батьків, не одружений. 02014-09-20 20 вересня 2014 Загинув о 4:30 ранку від важкого осколкового поранення на блокпості поблизу міста Щастя під Луганськом під час збройного нападу російських бойовиків.[209]
1450 Оперативне командування «Північ».gif Україна Лавренчук Віталій Вікторович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01976-07-24 24 липня 1976, Грозний Чечня РРФСР. Проживав у с. Вишнопіль (Старокостянтинівський район) Хмельницька область. Підполковник, офіцер Управління оперативного командування «Північ» ЗС України, м. Рівне. Виріс у сім'ї військового. Закінчив Національний університет оборони України, м. Київ. Офіцер виконував завдання в зоні проведення АТО з перших днів після її початку. Залишились дружина та двох дітей, 11-річна донька та однорічний син, яких він навіть не встиг перевезти до нового місця своєї служби в м. Рівне. 02014-09-20 20 вересня 2014 В зоні АТО займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням. Під час виконання інженерних робіт на одному з блокпостів біля с. Приовражне на півдні (Донецької області) в результаті мінометного обстрілу терористами декілька українських військовослужбовців зазнали поранень, а підполковник загинув на місці.[210]
1451 Kyivska Rus.jpg Україна Коваль Михайло Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-11-04 4 листопада 1979, Купчинці (Іллінецький район) Вінницька область. Старший солдат, боєць 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». 02014-09-21 21 вересня 2014 Загинув в неділю близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї.[211]
1452 Kyivska Rus.jpg Україна Старов Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-28 28 червня 1979, Ірпінь Київська область. Старшина 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». 02014-09-21 21 вересня 2014 Загинув в неділю близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї.[211]
1453 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Дерен Сергій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-07-16 16 липня 1994, Русава Вінницька область. Солдат, військовослужбовець Національної гвардії України. Після закінчення професійно-технічного закладу був призваний на військову службу. Мріяв продовжити військову кар'єру, навчатися у виші. 02014-09-21 21 вересня 2014 Загинув від осколкового поранення в голову на блок-посту, де перевіряв транспортні засоби на в'їзді до м. Маріуполь. Диверсійна група терористів у складі 5 чоловік на автомобілі «Газель» обстріляла з мінометів блок-пост і приватні будинки на вулиці Таганрозькій. Також був поранений 15-річний підліток і 36-річний маріуполець, який підвозив воду на блок-пост.[212]
1454 Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Україна Капканець Олег 01983 1983, Харків. Військовослужбовець ЗС України, призваний у травні 2014 року. Залишились батьки і дружина. 02014-09-21 21 вересня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками блок-посту на східних рубежах міста Маріуполь.[213]
1455 Ukrainian Volunteer Corps logo.png Україна Стефурак Степан Степанович
(Позивний «24-й»)
01995-08-04 4 серпня 1995, Топорівці (Городенківський район) Івано-Франківська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Активний учасник Революції Гідності. Один з наймолодших бійців ДУК. Студент 3-го курсу факультету економіки і підприємництва Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя. Автор вірша «Мамо, не плач, я повернуся весною…»[214] 02014-09-22 22 вересня 2014 Машина, на якій бійці їхали у розвідку до селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком потрапила під обстріл. Вони з'їхали з дороги в поле, але там машина підірвалась на міні, від вибуху Степан загинув. 25 вересня бійця провели в останню путь; похований в рідному селі[215][216].
1456 Ukrainian Volunteer Corps logo.png Україна Пінчук Олексій Леонідович
(Позивний «Дальнобій»)
01980-06-02 2 червня 1980, Дніпро. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишилась дружина та маленька дитина. 02014-09-22 22 вересня 2014 Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час мінометного обстрілу російськими збройними формуванням з боку села Спартак (Ясинуватський район).[215][217]
1457 UA army main.jpg Україна Сергієнко Ігор Володимирович 01984-05-22 22 травня 1984, Городня Чернігівська область. Військовослужбовець 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». Залишилась дружина та 5-річна донька. 02014-09-22 22 вересня 2014 Помер у Київському центральному військовому шпиталі від важких поранень, отриманих 14 вересня під Дебальцеве.[218]
1458 92-а механізована бригада.jpg Україна Безбатько Віталій Олександрович 01970-07-08 8 липня 1970, Близнюки (смт) Харківська область. Сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). 02014-09-22 22 вересня 2014 За даними Харківської ОДА, помер 22 вересня у харківському шпиталі.[219]
1459 Azov Batallion logo.jpg Україна Сокуренко Роман Олександрович
(Позивний «Сокіл»)
01983-01-18 18 січня 1983, Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Активний учасник Революції Гідності. В АТО брав участь із самого початку. 02014-09-23 23 вересня 2014 Поранення отримав 10 серпня в бою за звільнення м. Іловайськ, рятуючи свого командира. Був відправлений на лікування до Німеччини 3 вересня разом з іншими 19 пораненими бійцями, які брали участь в антитерористичній операції. Помер в госпіталі Бундесверу м. Ульм (Німеччина), про це повідомив Генеральний консул України в Мюнхені Вадим Костюк.[220]
1460 30-а механізована бригада.png Україна Долейко Андрiй Сергiйович 01989-12-11 11 грудня 1989, Крижопіль Вінницька область. Військовослужбовець, старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив училище в Одесі за фахом електромонтажник. 6 років, з березня 2008 по березень 2014, служив у ЗСУ, був у складі миротворчої місії в Косово. 02014-09-23 23 вересня 2014 Під час повернення з відпустки до військової частини загинув у ДТП.[221][222]
1461 11-й БТрО ЗСУ .png Україна Савуляк Володимир Іванович
Медаль «За військову службу Україні»
01985-06-12 12 червня 1985, Біла Церква Київська область. Боєць 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Працював в «Київпідземшляхбуд». Мобілізований 3 травня. Залишилися батьки, дружина та син. 02014-09-23 23 вересня 2014 Загинув поблизу Дебальцеве.[223]
1462 51 OMBr ZSU.png Україна Тричук Іван Іванович 01987-10-04 4 жовтня 1987, Ратне Волинська область. Військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював продавцем. Мобілізований у березні. Залишилась дружина та дві маленькі доньки. 02014-09-24 24 вересня 2014 Вчинив самогубство вночі у Луцькому гарнізонному військовому шпиталі. Після обстрілів під містом Ізварине Луганської області в нього стався нервовий зрив і були легкі поранення, внаслідок чого Іван проходив лікування в неврологічному відділенні. Тіло солдата виявив лікар під час ранкового обходу.[224]
1463 72ombr - 2.png Україна Козлов Михайло Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-11-26 26 листопада 1985, Миколаїв. Солдат, старший навідник гранатометного взводу 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією 7 серпня. 02014-09-24 24 вересня 2014 Близько 18:35 отримав смертельні поранення внаслідок спрацювання вибухового пристрою, встановленого невідомими особами на стежці, розташованій на відстані близько 2 км північніше с. Старогнатівка (Тельманівський район Донецька область).[161][225]
1464 128-ма механізована дивізія.jpg Україна Кузьменко Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-12-13 13 грудня 1980, Свобода (Берегівський район) Закарпатська область. Проживав у с. Батьово. Солдат, стрілець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 02014-09-24 24 вересня 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.[226]
1465 Емблема МОУ.png Україна Васильєв Євген Вікторович
(Позивний «Махновець»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01972-10-23 23 жовтня 1972, Гуляйполе Запорізька область. Капітан, старший офіцер мобілізаційного відділення Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області. У 1993 році закінчив Новосибірське вище командне училище, став командиром мотострілецького взводу. У жовтні того ж року перевівся з Росії до України, в систему Міністерства внутрішніх справ України. З 1993 по 2000 рік працював в Гуляйпільському райвідділі внутрішніх справ, потім перейшов на роботу в податкову міліцію, з якої і звільнився у червні 2003 року. Був призваний по мобілізації 18 березня для доукомплектування Гуляйпільського районного військового комісаріату. 02014-09-25 25 вересня 2014 21 серпня, за розпорядженням вищого командування, офіцер був направлений у відрядження в 17-ту окрему танкову бригаду, яка знаходиться в зоні АТО, для вивчення та вирішення проблем військовослужбовців, призваних за мобілізацією із Запорізької області. За словами очевидців, загинув в результаті вибуху гранати.[227]
1466 93-я механізована бригада.png Україна Євдокімов Роман Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-06-14 14 червня 1990, Мелітополь Запорізька область. Молодший сержант, механік-радіотелефоніст взводу зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч А1302. Після восьмого класу отримав професію будівельника, жив та працював у Мелітополі. Мобілізований у квітні 2014 року. 02014-09-26 26 вересня 2014 Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, поблизу села Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області, під час обстрілу російськими бойовиками з РСЗВ «Град», в результаті важкого осколкового поранення в голову. За словами співслужбовців, Роман отримав поранення, коли військові на автомобілі УРАЛ повертались з блок-посту в районі м. Ясинувата до місця постійної дислокації.[228]
1467 169 Desna.jpg Україна Чередніченко Денис Ігорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-04-22 22 квітня 1985, Чернігів. Солдат механізованого батальйону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Проходив строкову службу в десантних військах. Працював монтажником склопакетів, займався страйкболом. Під час АТО добровольцем прийшов до військкомату, призваний за мобілізацією до навчального центру Десна. Був єдиним сином у матері, не одружений. 02014-09-26 26 вересня 2014 Загинув під час обстрілу блок-посту під Дебальцеве (Донецька область) російськими бойовиками.[229]
1468 169 Desna.jpg Україна Озеров Максим Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-07-08 8 липня 1988, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, командир відділення 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Виріс в багатодітній сім'ї, закінчив кропивницьке училище за фахом повара. Після строкової служби вирішив обрати професію військового і розпочав службу за контрактом. Планував вступати до Харківського військового училища. Залишились батьки, три брата і сестра. 02014-09-26 26 вересня 2014 Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, в районі селища Малоорлівка (Шахтарський район Донецька область), під час обстрілу терористами блок-посту підрозділу українських військ з РСЗВ «Град», гранатометів, мінометів і танків. Близько 23-ї години один зі снарядів потрапив прямо в блок-пост, разом з Максимом загинули ще двоє військових.[230]
1469 169 Desna.jpg Україна Приходько Олександр Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-09-15 15 вересня 1984, Виповзів Козелецький район Чернігівська область. Старший солдат, військовослужбовець 1121-го окремого зенітно-ракетного дивізіону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). 02014-09-26 26 вересня 2014 Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, в районі селища Малоорлівка (Шахтарський район Донецька область), під час обстрілу терористами блок-посту підрозділу українських військ з РСЗВ «Град», гранатометів, мінометів і танків. Близько 23-ї години один зі снарядів потрапив прямо в блок-пост.[231]
1470 74-й розвідувальний батальйон.png Україна Челяда Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-17 17 вересня 1981, Новомосковськ Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-й окремого розвідувального батальйону (Черкаське, Дніпропетровська область). 02014-09-26 26 вересня 2014 Загинув у бою від осколкового поранення шиї під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька.[232].
1471 128 ОГПБр.png Україна Мамлай Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-08-07 7 серпня 1988, М'якоти Ізяславський район Хмельницька область. Солдат, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Був єдиним сином у родині. 02014-09-26 26 вересня 2014 Загинув в районі міста Попасна Луганська область. Поховали Олександра 2 жовтня в рідному селі.[233]
Прим. Попасна постійно обстрілюється російськими бойовиками, які базуються в сусідньому місті Первомайськ (Луганська область).
1472 Paradniy.jpg Україна Боднар Василь Федорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-12-29 29 грудня 1972, Ріп'янка Калуський район Івано-Франківська область. Старший сержант, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Брав участь в миротворчих місіях ООН. Був активним учасником Революції Гідності в складі «афганської» сотні Самооборони Майдану. 02014-09-27 27 вересня 2014 Загинув в ніч на 27 вересня під час мінометного обстрілу російськими бойовиками блок-посту у місті Щастя поблизу Луганська.[234]
1473