Котуни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Обкотиші)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таконітові котуни, які використовуються в металургії. Поряд розміщено монету у 25 американських центів, діаметр якої 24,26 мм.[1]
А ось так виглядають шведські обкотиші компанії LKAB.

Котуни́, також окатки  — продукт грудкування, міцні, випалені, однорідні за складом і близькі за розмірами грудки сферичної форми. Те ж саме, що й окатиші, окатки, обкотиші

Являють собою рудний матеріал, який отримують з дрібної (пилоподібної) руди або тонкоподрібнених концентратів у вигляді міцних ґранул кулястої форми від 2-3 до 30 мм (звичайно 9-16 мм). Котуни здатні перенести транспортування з перевантаженнями і тривале зберігання без помітного руйнування або утворення дріб'язку. Котуни виготовляють біля місць видобування руд — на гірничо-збагачувальних комбінатах. В Україні котуни виробляють Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, Північний гірничо-збагачувальний комбінат і Центральний гірничо-збагачувальний комбінат.

Історія[ред. | ред. код]

Видобуту руду подрібнюють і піддають збагачуванню, в результаті якого отримують залізорудний концентрат — збагачену руду — у подрібненому стані. Такий матеріал завантажувати у доменну піч не можна, він має бути підданий грудкуванню. Історично першим методом грудкування залізної руди після процесу збагачування була агломерація, яка принципово відома з кінця XIX століття і отримала широке промислове застосовування з 1911 року.

Розвиток методів збагачення і експлуатації родовищ бідних руд привели до швидкого росту виробництва тонкоподрібнених концентратів і підвищення їхньої долі у агломераційній шихті. При цьому виявилося, що через особливості технології агломерації це призводить до суттєвого зниження продуктивності агломераційних машин — на 20 — 40 %. Крім того, транспортування концентрату на великі відстані створювало значні труднощі (змерзання, злипання, труднощі при перевантаженнях тощо). Ці обставини привели до появи і розвитку нового способу грудкування тонкоподрібнених концентратів — виробляння котунів.

Метод виробляння котунів з тонких концентратів збагачення залізних руд винайшов шведський інженер А. Андерсон 1912 року.[2] Перші промислові установки для виробляння котунів створено у 1945—1955 роках у США. Упродовж другої половини ХХ сторіччя метод швидко розвивався. Роботи щодо шукання нових технологічних заходів виробляння котунів і сьогодні тривають у світовій науці.

Виробництво обкотишів на фабриках США і Канади [3]
Країна Виробництво обкотишів по роках, тис. тон
1948 1949 1950 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961
США 1 3 83 220 166 507 674 882 4533 6354 8588 8455 11600 13000
Канада - - - - - - - 235 380 575 878 1098 1250 1420

Сировина і технологія одержування[ред. | ред. код]

Шихту, тобто суміш тонко подрібнених концентратів залізовмісних мінералів, флюсу (добавок, що регулюють склад продукту), і зміцнювальних добавок (зазвичай це бентонітова глина), зволожують і обливають в обертових чашах (грануляторах) або барабанах для грудкування.

У результаті обкочування отримують близькі до сферичних частинки діаметром 1 ÷ 30 мм. Їх висушують і обпалюють за температури 1200 ÷ 1300 ° C на спеціальних установках — випалювальних машинах. Випалювальні машини (зазвичай конвеєрного типу) являють собою конвеєр з випалювальних візків (палет), які рухаються по рейках. У верхній частині обпалювальної машини розташовано опалювальний горн, в якому відбувається спалювання газоподібного, твердого або рідинного палива та формування теплоносія для сушіння, нагрівання і випалювання котунів. Розрізняють випалювальні машини з охолоджуванням котунів безпосередньо на машині і з виносним охолоджувачем.

Обпалені котуни набувають високої механічної міцності. Під час випалювання вилучається значна частина сірчистих забрудників.

Залежно від способу одержування розрізняють окиснені і зметалізовані, офлюсовані і неофлюсовані котуни.

Використання[ред. | ред. код]

Використовують котуни головним чином у чорній металургії для доменного плавлення або електрометалургійного переробляння. Застосовування К. дає змогу збільшити газопроникність шихти і, таким чином, підвищити продуктивність металургійних агрегатів, а також зменшити механічні втрати корисного компонента під час транспортування та складування.

У світовій науці не припиняються роботи з шукання нових добавок і технологічних заходів виробляння котунів.

Види котунів[ред. | ред. код]

Розрізняють такі котуни залізорудні: зметалізовані (основна частка оксидів відновлена до металу), офлюсовані (основність 0,1 і більша), неофлюсовані (основність менша 0,1).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • І. Г. Манець, А. М. Коваль. Українсько-російський гірничотехнічний словник. У 2-х томах. т. 1. (А-Л) Донецьк: Донбас. 2001, 463 с.
  • Російсько-український словник наукової термінології. Київ: Наукова думка. 1998. 890 с.
  • В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.usmint.gov/about_the_mint/index.cfm?action=coin_specifications
  2. Металлургия чугуна. Вегман Е. Ф. и др. — М., 1989. С. 14. (рос.)
  3. Борнацкий И. И., Терещенко Н. А. Развитие чёрной металлургии Украинской ССР. — К., 1963. Стор. 68.