Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат
Тип відкрите акціонерне товариство
Лістинг на біржі ПФТС: PGOK
Заснування 1970
Штаб-квартира Горішні Плавні (Полтавська область)
Галузь Гірничорудна промисловість
Холдингова компанія Ferrexpo
Код ЄДРПОУ 00191282
Сайт ferrexpo.ua

Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, ВАТ — підприємство в м. Горішні Плавні, відкрите акціонерне товариство, найбільший український експортер залізорудних котунів до Європи. Належить Костянтину Жеваго (компанія Ferrexpo).[1]. Чистий прибуток ВАТ «Полтавський ГЗК» за січень-грудень 2014 р. склав 43 тис. грн. При цьому чистий прибуток компанії за 2013 р. склав 1 млн 427 тис. грн.

Економічна діяльність[ред.ред. код]

Переробляє залізні руди Горишнє-Плавнинського та Лавриківського родовищ, які представлені магнетитовими та кумінгтоніто-магнетитовими кварцитами з загальним вмістом заліза відповідно 34% та 27% та вмістом заліза, пов'язаного з магнетитом — 26,6% і 17,03%.

Руди відрізняються тонкою вкрапленістю, складним характером проростання рудних та нерудних матеріалів і є складним об'єктом для збагачення з одержанням якісних залізорудних концентратів. Згідно з аналізом дисперсності компонентів концентрату середня крупність зерен магнетиту — бл. 30 мкм, а його зростків з кварцом — 37 мкм. Балансові запаси руд на 01.01.99. складають за категоріями А+В+С1 1,761 млрд т. Забезпеченість ГЗК запасами при проектній продуктивності — 51,7 роки. На балансі ГЗК також розвідані Єристовське і Беланівське родов. залізистих кварцитів, які аналогічні родов., що розробляються. В схемах збагачення застосовується традиційна для України технологія тристадійного подрібнення, пряма та зворотна магнітно-флокуляційна сепарація (магнітна дешламація), мокра магнітна сепарація. В результаті при різних схемах збагачення одержують концентрат з вмістом заліза від 60…61% до 62…65,9%. Фабрика грудкування побудована на комплексному американському обладнанні з використанням технології «решітка-трубчата пічка-кільцевий охолоджувач» з повною автоматизацією технологічного процесу, що забезпечує високу якість котунів.

На комбінаті практично без ремонту працюють десятки років біля півтисячі гідроциклонів з карбіду кремнію, виготовлених Броварським заводом порошкової металургії за технологією, розробленою В. В. Іващенком[2].

Понад 85% продукції (2000 р.) експортується в Австрію, Румунію, Польщу, Болгарію, Чехію, Словаччину, країни кол. Югославії, Італію, Угорщину.

Спецдозволи[ред.ред. код]

Компанія володіє 2 спецдозволами на видобування залізистих, магнетитових та кумінгтоніт-магнетитових кварцитів у Горішнє-Плавнинському та Лавриківському родовищах. Дозволи діють з 29 липня 1997 року.

Згідно Переліку спеціальних дозволів на користування надрами, для відшукання залізистих кварцитів з грудня 2004 року проводиться геологічне вивчення надр наступних ділянок: Заруденська, Броварківська, Харченківська[3].

З грудня 2004 року до 2 березня 2016 року діяли дозволи на геологічне вивчення ділянки Василівська та Мануйлівського родовища з метою відшукання залізистих кварцитів[4][5].

Організаційна структура[ред.ред. код]

Генеральним директором Полтавського гірничо-збагачувального комбінату з квітня 2007 року є Лотоус Віктор Вікторович. На Полтавському ГЗК працює 8 тисяч працівників.

Дочірні підприємства[ред.ред. код]

  • Дочірнє підприємство «Ферротранс» відкритого акціонерного товариства «Полтавський ГЗК» (ЄДРПОУ 25642707);
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана енергетична компанія» (ЄДРПОУ 31712422);
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-логістика» (ЄДРПОУ 35713388).

Історія[ред.ред. код]

У 1970-х рр. на новобудову прибули перші загони молоді з Полтави, Дніпропетровська, Києва та Львова. Будівництво було оголошено ударним комсомольським будівництвом. Комбінат запущений у експлуатацію в 1970 р. під назвою Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат. Сучасна назва з 1981 року.

У червні 2002 року ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ПГЗК) отримав ліцензію на промислову розробку Єристовського родовища залізної руди. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 864 ПГЗК дозволили взяти оренду на 49 років земельну ділянку над цим родовищем площею 579 гектар.[6]

У липні 2006 року почалися підготовчі роботи з освоєння Єристовського родовища, розташованого за три кілометри на північ від діючого кар'єра ПГЗК.[6]

У травні 2008 року акціонери ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»; на зборах прийняли рішення про створення ТОВ «Єристовський ГЗК»;, в якому ПГЗК буде належати 51%.[6]

У 2008 році чистий дохід — 4 577.7 млн. грн., чистий прибуток — 835.9 млн грн., оборотні активи — 1 826.1 млн грн.[1]

У 2009 році на родовищі були проведені розкривні роботи, проведена закупівля кар'єрної техніки та будівництво допоміжних приміщень.[6]

На початку 2010 року ТОВ «Єристовський ГЗК»; отримало дозвіл на користування надрами Єристовського родовища.[6]

Страйк 2010[ред.ред. код]

3 серпня 2010 працівники комбінату почали страйк, вимагаючи перегляду середньої зарплати, та перегляду норм безпеки праці. Адміністрація підприємства у відповідь завезла до міста 200 штрейкбрехерів. Міська прокуратора Комсомольська порушила кримінальні справи проти щонайменше 10 страйкарів.[7]

Прибутки[ред.ред. код]

  • За 2012 рік чистий прибуток становив 431,595 млн грн, загальна кількість активів — 11,459 млрд грн.
  • Чистий прибуток ВАТ «Полтавський ГЗК» за січень-грудень 2014 р. склав 43 тис. грн. При цьому чистий прибуток компанії за 2013 р. склав 1 млн 427 тис. грн.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Бизнес группы Украины в 2009 году // Інвєст-Газєта. — 2009. — Листопад. — Т. № 3-4 Спец.випуск, вип. "ТОП-100 Рейтинг лучших компаний Украины". — С. вкладиш.
  2. Іващенко Віталій Вадимович на сайті кафедри.
  3. Перелік спеціальних дозволів на користування надрами
  4. Перелік спеціальних дозволів на користування надрами
  5. Перелік спеціальних дозволів на користування надрами
  6. а б в г д Еристовский ГОК
  7. Українська Гельсинська спілка з прав людини. 2010-08-12. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-08-15. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]