Обличчя Фюрера
Обличчя Фюрера | |
|---|---|
| англ. Der Fuehrer's Face | |
 | |
| Жанр | пропагандистський фільм[1] і кінокомедія[2] |
| Режисер | Jack Kinneyd[3][4] |
| Продюсер | Волт Дісней[4] |
| Сценарист | Dick Huemerd[4] і Joe Grantd[4] |
| Композитор | Oliver Wallaced[5][3] |
| Кінокомпанія | The Walt Disney Company[4] |
| Дистриб'ютор | RKO Pictures[4] |
| Тривалість | 8 хв. |
| Мова | англійська і німецька |
| Країна |
.svg){kind=small} США |
| IMDb | ID 0035794 |
| Попередній | Sky Trooperd |
Der Fuehrer's Face («Обличчя Фюрера»; перша назва — «Дональд Дак у країні Натці». англ. Donald Duck in Nutzi Land[6]) — американський короткометражний пропагандистський мультиплікаційний фільм з серії «Дональд Дак» на суміші німецької та англійської мов, випущений студією Уолта Діснея у 1942 рокові (перший показ відбувся 1 січня 1943 року), а також назву пісні з мультфільму. Обидва містять насмішку над Адольфом Гітлером.
Мультфільм займає 22 місце у списку 50 найвизначніших мультфільмів, складеним істориком анімації Джеррі Беком у 1994 році.
Сюжет[ред. | ред. код]
Німецький воєнний оркестр, який складається з Тодзьо Хідекі з сузафоном, Генріха Гіммлера з малим барабаном, Йозефа Геббельса з тромбоном, Германа Герінга з флейтою і Беніто Муссоліні з великим барабаном, марширує по маленькому, розмальованому свастиками, містечку, співаючи пісню, пародіюючи доктрину нацизму, під музику. Дональд прокидається від шуму, і музиканти забирають його на фабрику озброєння, де він змушений «працювати на Фюрера 48 годин у день». Одночасно з роботою він повинен постійно кричати «Хайль Гітлер!» і постійно салютувати портретам Гітлера, які з'являються то там, то там. Від нервового виснаження у Дональда починаються жахіття. Прокинувшись від жахів, він приймає тінь від статуетки, що показує Статую Свободи, за чергове нацистське привітання. У цей момент становиться зрозуміло, що Дональд — американець, а всі попередні події були його поганим сном у себе дома.
Головну пісню мультфільму «Der Fuehrer's Face» написав Спайк Джонс, сама вона пародує гімн Третього рейха.
Використання після прем'єри[ред. | ред. код]
Демонструвався у радянському кінопрокаті у 1940, у тому числі показували і під час війни[7].
Мультфільм у 1984 році увійшов у телевізійний фільм, присвячений 50-літньому ювілею Дональда Дака. Фрагменти мультфільму показані у фільмі «Перл-Гарбор».
У 2010 році мультфільм включений у російський Федеральний список екстремістських матеріалів (пункт 2030) під назвою «Дональд Дак і фашизм (заборонена серія)», надалі розповсюджувачів мультфільму залучали до адміністративної відповідальності, але у 2016 році, за прохання губернатора Камчатського краю президії крайового суду скасували рішення про визнання мультфільму екстремістським матеріалом[8][9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bendazzi G. Foundations - The Golden Age — Taylor & Francis, 2016. — P. 104. — ISBN 978-1-138-85452-9
- ↑ http://www.allmovie.com/search/movies/ann%20dyer/comedy-d648
- ↑ а б INDUCKS — 1994.
- ↑ а б в г д е Big Cartoon DataBase — 1998.
- ↑ Disney Animation: The Illusion of Life — NY: Abbeville Press, 1981. — P. 286.
- ↑ New U.S. War Songs, Life, т. 13, № 18, 2 листопада 1942, с. 44, процитовано 20 січня 2012
- ↑ Уральский рабочий, № 60 (8870) : [арх. 4 березня 2016]. — Уральский рабочий. — 1945. — 13 березня. — С. 2.
- ↑ Дональд Дак — антифашист попал под раздачу // Информационно-аналитический центр «Сова», 03.09.2015
- ↑ Суд отменил решение об экстремизме в мультфильме с Дональдом Даком. Процитовано 19 липня 2016.