Ожика багатоквіткова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ожика багатоквіткова
Luzula multiflora kz3.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Рід: Ожика (Luzula)
Вид: Ожика багатоквіткова
Біноміальна назва
Luzula multiflora
(Ehrh.) Lej., 1811
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Luzula multiflora
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Luzula multiflora
EOL logo.svg EOL: 636570
IPNI: 1159940-2
ITIS logo.svg ITIS: 39333
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 178423

Ожи́ка багатоквітко́ва[1][2] (Luzula multiflora) — вид трав'янистих багаторічних рослин родини Ситникові (Juncaceae).

Опис[ред. | ред. код]

Кореневища короткі або відсутні. Стебла прямостоячі, заввишки до 60 см. Листочки оцвітини ланцетні, бурі, зовнішні завдовжки 2,6–3,3 (3,5) мм. Плоди — оберненояйцевидні, гладкі коробочки, від коротших до трохи довших оцвітини, від блідо- до темно-коричневих; сегменти коробочки завдовжки 1,9–2,8 мм. Насіння від довгасто-яйцеподібного до еліпсоїдно-яйцеподібного, завдовжки 0,8–1,2 мм, завширшки 0,6-0,9 мм; придатки завдовжки 0,2–0,4(0,5) мм.

Поширення[ред. | ред. код]

Північна Америка (Сен-П'єр і Мікелон, Гренландія, Канада, США); Євразія (у тому числі Україна); Північна Африка (Алжир, Марокко, Туніс); Південна Америка (Коста-Рика, північний схід Аргентини). Населяє луки пустища, болота, ліси на кислих ґрунтах.

В Україні зростає на луках, у лісах, серед чагарників — у лісових районах і Лісостепу[2][3].

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник назв рослин України
  2. а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 416.
  3. Ольшанський І. Г. Географічний аналіз Juncaceae Juss. флори України // Український ботанічний журнал. — 2009. — Вип. 66. — № 4. — С. 554–565.

Посилання[ред. | ред. код]