Оксид берилію
Оксид берилію | |
---|---|
Кристалічна структура BeO
| |
Назва за IUPAC | Берилій оксид |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1304-56-9 |
Номер EINECS | 215-133-1 |
ChEBI | 62842 |
RTECS | DS4025000 |
SMILES | [Be]=O[1] |
InChI | InChI=1S/Be.O |
Номер Бельштейна | 3902801 |
Властивості | |
Молекулярна формула | BeO |
Молярна маса | 25,011 г/моль |
Зовнішній вигляд | білі кристали |
Густина | 3,01 г/см³[2] |
Тпл | 2577 °C[2] |
Розчинність (вода) | нерозчинний |
Розчинність (кислоти) | розчинний |
Розчинність (луги) | розчинний |
Діелектрична проникність (ε) | 13,8 кВ/мм |
Показник заломлення (nD) | 1,7184 |
Структура | |
Кристалічна структура | гексагональна |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
-609,4 кДж/моль |
Ст. ентропія S 298 |
13,77 Дж/(моль·К) |
Теплоємність, c p |
25,6 Дж/(моль·К) |
Пов'язані речовини | |
Інші катіони | оксид алюмінію |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Окси́д бери́лію — неорганічна бінарна сполука Берилію та Оксигену складу BeO. Являє собою білі гексагональні кристали. Проявляє амфотерні властивості.
Завдяки своїй тугоплавкості застосовується для виготовлення тиглів та облицювання печей. Поширений у складі мінералів берилу, хризоберилу, фенакіту та гельвіну. Дана сполука є канцерогеном.
Оксид берилію поширений у природі переважно у вигляді силікатів. Найважливішими мінералами для добування BeO є берил, хризоберил, фенакіт та гельвін. Дещо менший вміст BeO спостерігається також у бромеліті, евклазі, даналіті.
Оксид берилію не реагує з водою. Проявляє амфотерні властивості — взаємодіє як із кислотами, так і з лугами (та відповідними оксидами):
Оксид легко піддається флуоруванню:
За допомогою сильних відновників, наприклад, магнію чи графіту, берилій можна відновити з оксиду:
Окрім добування з мінералів, оксид берилію також можна синтезувати в лабораторних умовах. Оксид утворюється в результаті згоряння металічного берилію на повітрі, а також при термічній дисоціації кисневмісних сполук берилію:
Оксид берилію, як і інші його сполуки, належать до канцерогенів. Тривалий контакт зі сполукою здатен спричиняти появу берилієвої хвороби або бериліозу.
Берилій оксид застосовують як каталізатор, а також як вогнетривкий матеріал для виготовлення тиглів та внутрішнього облицювання електричних печей.
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : "Мир", 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)