Хризоберил
| Хризоберил | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cbrl[2] |
| Хімічна формула | BeAl₂O₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.BA.05[3] |
| Dana 8 | 7.2.9.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група Pbnmd[4] |
| Твердість | 8,5 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
золотавий (давньогрецька мова)[5], берил[5] |
| Типова місцевість | Бразилія[6] |
 Хризоберил у Вікісховищі | |
Хризоберил — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, оксид берилію і алюмінію координаційної будови.
Назва — від хризо… і грецьк. «берилос» — берилій (A.G.Werner, 1789).
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: BeAl2O4.
Містить (%): Al2O3 — 80,2; BeO — 19,8. Домішки: Fe2O3, TiO2, Cr2O3.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Кристалічна структура близька до структури олівіну. Форми виділення: таблитчасті, іноді короткопризматичні кристали з перистою штриховкою на гранях, двійники зростання і проростання, зерна. Густина 3,6-3,8. Тв. 8,5. Переважно зеленувато-жовтого, іноді коричневого, жовтого і червоного кольору (різновид олександрит — має смарагдово-зелений колір при денному і червоний, малиновий, фіолетово-червоний — при штучному освітленні; око котяче хризоберилове має хвилястий полиск). Блиск скляний. Крихкий. Прозорий. Злом нерівний до раковистого.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в пегматитових жилах і контактово-метасоматичних утвореннях, слюдяних сланцях, рідше в кислих магматичних породах. Супутні мінерали: берил, флюорит, апатит, топаз, гірський кришталь, фенакіт, шпінель, гранат, турмалін. Родов. Х. відомі в М'янмі, Індії, на о. Мадагаскарі, на Уралі, в Бразилії (Мінас-Жерайс), Шрі-Ланці. В Україні знайдено у Криворізькому басейні. Рідкісний мінерал. Прозорі відміни використовують у ювелірній справі.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- хризоберил бразилійський (хризоберил зеленувато-жовтого кольору з Бразилії),
- Хризоберил зірчастий (те саме, що цимофан — різновид хризоберилу золотисто-жовтого кольору з блакитним відтінком, іноді з астеризмом; знайдений у М'янмі і на о. Цейлон),
- хризоберил Майн Новас (жовтуватий, звичайно непрозорий хризоберил з родовища Мінас-Новас, Бразилія),
- хризоберил східний (жовтувато-зелений корунд),
- хризоберил уральський (зайва назва олександриту),
- «Хризоберил Хоуп» — хризоберил з огранкою, яка надіє йому схожості з діамантом, зберігається в Англії;
- хризоберил хризолітовий (хризоберил яскравого зеленувато-жовтого до яскравого жовто-зеленого кольору),
- хризоберил цейлонський (темно-зелений хризоберил з острова Шрі Ланка).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б Christian August Siegfried Hoffmann Mineralsystem des Herrn Inspektor Werners mit dessen Erlaubnis herausgegeben von C A S Hoffmann // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1789. — Т. 1. — С. 369–398.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2017) — 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хризоберил // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Хризоберил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Хризоберил // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
