Евклаз
| Евклаз | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Ecs[2] |
| Хімічна формула | BeAlSiO₄(OH) |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AE.10[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
ев-d (давньогрецька мова)[4], спайність (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Ору-Прету[4] |
 Евклаз у Вікісховищі | |
Евклаз (рос. эвклаз; англ. euclase; нім. Euklas m) — мінерал підкласу острівних силікатів, силікат алюмінію і берилію острівної будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Назва — від дав.-грецьк. εὐ- — добре і κλάσις — перелом, розбиття. Евклаз завезений в Європу з Південної Америки у 18 ст. Мінерал вперше описав у 1792 р. французький мінералог Рене-Жюст Аюї (1743—1822).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Al2Be2[SiO4]2(OH)2.
Містить (%): Al2О3 — 35,16; BeO — 17,24; SiO2 — 41,4; Н2О — 6,2. Сингонія моноклінна.
Утворює пластинчасті, таблитчасті, коротко- і довгопризматичні кристали, багаті гранями; агрегати сноповидної і напівсферичної форми. Безбарвний, білий або забарвлений в блакитний, синій, жовтий, жовтувато- або смарагдово-зелений кольори. Прозорий. Блиск скляний, на зламі жирний.
Твердість 7,5. Густина близько 3,1. Спайність довершена в одному напрямі. Розщеплення досконале, паралельне клінопінакоїду. При терті електризується.
Евклаз — ендогенний мінерал. Продукт розкладання берилу в пегматитах і в низькотемпературних альпійських жилах.
Асоціація: польовий шпат, кварц, топаз, берил, слюда, кальцит, анкерит, хлорит.
Зустрічається в міаролових порожнинах гранітних пегматитів; у ґрейзенах і високотемпературних кварцових жилах; в альпійських жилах спільно з кристалами адуляру, кварцу і флюориту.
Утворення великих скупчень дрібнококристалічного евклазу пов'язано з флюоритизацією, мусковітизацією, турмалінізацією, хлоритизацією вапняків і гранітів.
У екзогенних умовах евклаз стійкий, зустрічається в алмазоносних і золотоносних пісках. Прозорий евклаз — коштовний камінь.
Головні родовища: Кольсва (Швеція), Альто-Момос (Еквадор), Кашмір (Індія), Лукан-газі (Танзанія), Івеланн (Норвегія); Примор'я, Саха, Забайкалля, Урал (Росія) та ін.
Його типове місце розташування — Ору-Прету, штат Мінас-Жерайс, південно-східний регіон, Бразилія, де він зустрічається з топазом. Зразок мінералу зберігається у Національному музеї природознавства, Париж, Франція, № 3303.
Евклаз — один з гол. компонентів берилієвих руд.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ а б в Haüy R. J. De l´euclase // Observations sur la Physique, sur L'Histoire Naturelle et sur les Arts — 1792. — Vol. 41. — P. 155–156.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Евклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Евклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 508-509.
- Euclase / Handbook of Mineralogy URL: https://rruff.info/doclib/hom/euclase.pdf
Посилання[ред. | ред. код]
- Webmineral data [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Mindat with location data [Архівовано 19 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Mineral Data Publishers PDF [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
