Октамасад (цар скіфів)
| Октамасад грец. Ὀκταμασάδης | |
|---|---|
|
невідомо | |
| Династія | Паралати |
| Держава | Скіфська орда |
| Титул | цар |
| Форма влади | автократія з елементами теократії |
| Попередник | Скіл |
| Наступник | невідомо |
| Роки правління | близько 446 р. до н. е. — після 438 р. до н. е. |
| Біографічні дані | |
| Рік народження | невідомо |
| Батько | Аріапейт |
| Мати | неназвана донька Терея Одриського |
| Брати, сестри | Скіл, Орік |
| дружина | невідомо |
| Діти | невідомо |
Октамасад (грец. Ὀκταμασάδης) (~ 446 — ?) — скіфський династ, син Аріапейта та неназваної доньки одриського династа Терея.
Прийшов до влади внаслідок усунення та страти брата Скіла незадовго до подорожі Геродота Пн. Причорномор'ям у 445/444 рр. до н. е.[1] Родич (небіж) Сіталка — династа Одриського царства (Геродот. Історія. IV, 79-80).
Можливо, що відомий з Історії Геродота (Геродот. Історія. IV, 78.) брат Октамасада Орік тотожній відомому з нумізматичних джерел Ольвії Аріху, й виконував функції представника першого в Ольвіополісі, принаймні певний час.[2]
Імовірно, що саме за підтримки Октамасада та Сіталка до влади на Боспорі в 438 р. до н. е. прийшов Спарток,[3] після чого «зростаюча тенденція до посилення скіфського протекторату в Ольвії раптово обривається … влада знову переходить цілком у руки грецьких тиранів»,[4] та, судячи з подальшого розвитку подій, відносини з Боспором стали для скіфів пріорітетними.[5]
Існує припущення, що похованням Октамасада є одне з поховань кургану Солоха, датоване 390/380 рр.до.н. е. (підставою для припущення є власне датування поховання та досить багатий його інвентар, трактування відомої батальної сцени гребіня як боротьби Октамасада зі Скілом, порівняння обладунків з поховання з обладунками вершника, зображенного на гребіні).[6]
Етимологія імені:
грец. Ὀκταμασάδης < авест. *Uxta-(ta)ma- šyāta- — укр. «звеличений та щасливий».[7]
Висловлено думку, що це ім'я має меотське (не скіфське) походження.[8][9]
Октамасад у повідомлені Геродота (Історія, IV, 80).[10][ред. | ред. код]
І коли після того Скіл повернувся до свого житла, скіфи призначили своїм проводирем його брата, Октамасада, народженого від дочки Тіра, і підняли повстання проти Скіла. А він, довідавшись про те, що сталося, і про причину цієї події, втік до Фракії. Про це почув Октамасад і вирушив у похід із військом проти Фракії. Проте, коли він прибув на берег Істру, він зустрів там фракійське військо готове до бою, але Сіталк послав посланців до Октамасада сказати йому: «чи є потреба битися нам одному з одним? Ти син моєї сестри і в тебе перебуває мій брат. Видай його мені, а я видам тобі твого брата, Скіла. Так і ти не наражатимешся на небезпеку із своїм військом і я не наражатимусь на небезпеку». Це сказав йому Сіталк через свого вісника. Бо і справді один із братів Сіталка знайшов притулок в Октамасада. Октамасад прийняв цю пропозицію і видав Сіталкові свого дядька з боку матері, а сам узяв собі свого брата Скіла. Так і Сіталк узяв свого брата і пішов, а Октамасад там-таки відрубав голову Скілові. Отак обороняють свої звичаї скіфи і таку кару накладають на тих, хто хоче запозичити іноземні звичаї.[11]
Інші відомі на сьогодення згадки цього імені та історичні персони з даним ім'ям[ред. | ред. код]
- Окремо у формі Октамасіад (грец. Ὀκταμασιάδης) це ім'я відоме з графіті, знайденому у Гермонассі.[12]
- Син Гекатея, царя синдів, та Тіргатао, представниці правлячої династії яксаматів, відомий по вотивній епіграмі з Лабрісу, у якій відображено останній етап тривалого процесу інкорпорування Синдського царства до Боспору. Протягом декількох років архонти Боспору Сатір, а згодом його син та наступник Левкон вели боротьбу з Тіргатао,[13] а згодом і з Октамасадом, яка, врешті решт, закінчилася перемогою Боспору,[12] що й було відображено у титулатурі боспорських правителів (грец. "...Λεύκωνος ἄρχοντος Βοσπόρο καὶ Θεοδοσίης καὶ βασιλεύοντος Σίνδων, Τορετέων, Δανδαρίων, Ψησσῶν.").[14]
Переклад на українську епіграми з Лабрісу.[15][ред. | ред. код]
Обітницю справивши, Левкон, син Сатіра, спорудив [ось цю стелу]
Фебу Аполону, тому, що у Л[абрисі], —
володарю цього міста лабритян, — Б[оспору архонт]
та Феодосії, битвой та силою ви[гнавши]
Октамасада із землі синдів, сина Гек[атея],
царя синдів, який лишаючи батька [його власної]
влади, в це місто вві[рвався].[16]
Примітки. Джерела. Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ (рос.) Б. А. РЫБАКОВ. ГЕРОДОТОВА СКИФИЯ. ИСТОРИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ. М., Издательство «Наука», 1979.
- ↑ відносно датування монет написом APIXO див.(рос.) П. О. Карышковский. Монеты Ольвии. Киев, Наукова Думка, 1988, стр. 45
- ↑ (рос.) Молев Е. А. СПАРТОК И ПЕРВЫЕ СПАРТОКИДЫ НА БОСПОРЕ. «Античный мир и археология». Вып. 10. Саратов, 1999.
- ↑ (рос.) Виноградов Ю. Г. Политическая история ольвийского полиса VII—I в. до н.э. -М. -Наука. −1989., стр.118
- ↑ (рос.) Е. А. Молев. БОСПОР И СКИФЫ ОТ АГАЭТА ДО САВМАКА. Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского, 2008, № 4, с. 132—136, Яковенко Э. В. Скифы на Боспоре (Греко-скифские отношения в VII—III вв. до н.э.): Автореф.дис. … д-ра. ист. наук. М., 1985.
- ↑ (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
- ↑ (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
- ↑ (рос.) С. В. Кулланда, И. Ю. Морозова, С. Ю. Рычков. Меоты и меотский язык. IX традиционные чтения памяти С. А. Старостина. РГГУ, 27—28 марта 2014 г.
- ↑ з урахуванням висловлених зауважень більш імовірно виглядає етимологія від праір. *hṷaxšta-ma + *ćad-ṷa.
- ↑ укр. Геродот, Мельпомена, 80
- ↑ грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 80
- ↑ а б (рос.)Виноградов Ю. Г. Левкон, Гекатей, Октамасад и Горгипп: (Процесс интеграции Синдики в Боспорскую державу по новелле Полиэна (VIII,55) и вотивной эпиграмме из Лабриса) / Публикация и коммент. Ф. В. Шелова-Коведяева. ВДИ . — № 3 . — 2002 . — С. 3—22 .
- ↑ (рос.)Полиэн. Стратегемы. Евразия, С-Пб., 2002, VIII, 55.
- ↑ Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, 6.
- ↑ (гр.)SEG 52:740 [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Переклад на українську з російської, некваліфікований, і не може використовуватись як джерело для посилань. Оригінал:(рос.)Тохтасьев, С. Р. Боспор и Синдика в эпоху Левкона I: обзор новых публикаций. ВДИ — 2004. — № 3. — 144–180.
| ||||||||||||||||