Автократія

Автокра́тія (грец. αυτός — сам, κράτος — влада) — форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єктові. Цей суб'єкт — глава держави — є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при якій місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.

Автократію за способом заміщення глави держави можна класифікувати так:

• Спадкоємна автократія (абсолютна монархія);
• Легальна автократія, що виникає в результаті виборів осіб (інституцій), яким надаються необмежені повноваження;
• Нелегальна автократія, що виникає внаслідок насильницького захоплення влади.

У залежності від обсягу функцій управління громадським життям (у тому числі її економічною сферою), прийнятих на себе державними органами, автократії поділяються на :

• Тоталітарні — засновані на моральній підтримці більшості населення, припускають його формально-демонстраційну участь у формуванні органів державної влади й активне втручання держави в усі сфери громадського життя;
• Авторитарні — прояв відносної самостійності держави і його апарату, незалежності останніх від певних соціальних сил.

Втручання авторитарної держави в суспільне життя обмежене, як правило, лише політичною сферою.

До автократій відносять деспотії Давнього сходу, імперії Риму, Візантії, абсолютні монархії.

Держави з автократичною формою правління

1. Стародавній Схід;
2. Малі окремі грецькі держави;
3. Римська імперія;
4. Візантійська імперія.

Див. також

• Тоталітаризм
• Авторитаризм
• Самодержавство

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.