Бакаєв Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Олександрович Бакаєв
Народився 11 квітня 1927(1927-04-11)
Миколаїв
Помер 28 листопада 2009(2009-11-28) (82 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна Україна Україна
Діяльність економіст
Галузь економіка
Заклад Інститут кібернетики АН УРСР
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Членство НАН України
Партія КПРС
У шлюбі з Бакаєва Євгенія Леонідівна
Нагороди
Державна премія СРСР Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Трудового Червоного Прапора

Олександр Олександрович Бакаєв (нар. 11 квітня 1927(19270411), Миколаїв — 28 листопада 2009, Київ) — український учений-економіст, академік АН УРСР18 травня 1990 року)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 квітня 1927 року в Миколаєві. Здобув освіту спочатку в Челябінському технікумі залізничного транспорту, а потім — у Всесоюзному заочному інституті інженерів залізничного транспорту. Член ВКП (б) з 1949 року[2]. Упродовж 19621963 років навчався в аспірантурі Інституту кібернетики АН УРСР. Більше 30 років був завідувачем відділу цього інституту. Від 1997 року очолював відділ Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України.

Близько 30 років був заступником голови вчених рад із захисту докторських дисертацій з економічних наук в Інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України та головою спеціалізованої вченої ради із захисту на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН України та МОНУ та членом спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня кандидата наук у Київському університеті економіки та технологій транспорту.

Могила Олександра Бакаєва

Помер 28 листопада 2009 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні напрями наукової діяльності — розробка методологічних засад та створення економіко-математичних моделей розвитку і функціонування складних систем різного рівня ієрархії та призначення; визначення методологічних підходів до моделювання економіки України з урахуванням чинників, що сприяють економічному зростанню; створення інформаційних технологій оцінки структурних змін у різних галузях економіки.

Автор понад 250 наукових праць, у тому числі 23 монографії, серед яких:

  • «Мікроекономічне моделювання та інформаційні технології»;
  • «Международные транспортные коридоры Украины: сети и моделирование»;
  • «Макроеконометричне моделювання економічного розвитку України»;
  • «Теоретичні засади логістики»;
  • «Економіко-математичні моделі економічного зростання», написані у співавторстві.

Підготував 22 доктора та майже 90 кандидатів наук.

Входив до складу редколегій таких фахових наукових часописів, як «Економіка і прогнозування», «Економіка промисловості», «Регіональна економіка», «Управляющие машины и системы», «Залізничний транспорт України», «Судоходство», «Економічна кібернетика».

Під керівництвом Олександра Олександровича проводилась координаційна робота із впровадження економіко-математичних методів, моделей та інформаційних технологій у розвиток та функціонування окремих складових економіки України, результатом чого була підготовка, редагування та видання збірників наукових праць «Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем» та «Автоматизовані системи управління і нові інформаційні технології».

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, почесною грамотою Президії ВР УРСР. Заслужений діяч науки і техніки України.

Лауреат Державної премії УРСР, Державної премії України в галузі науки і техніки, Державної премії СРСР, премії Ради Міністрів СРСР, премії імені О. Г. Шліхтера Аграрної академії наук УРСР, лауреат премії Премії НАН України імені В. С. Михалєвича (2006).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт НАН України. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 квітня 2012.
  2. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2012.

Джерела[ред. | ред. код]