Самородне олово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олово самородне)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Самородне олово
Tin-160365.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Хімічна формула Sn
Nickel-Strunz 10 1.AC.10[2]
Ідентифікація
Сингонія Тетрагональна сингонія[3]
Просторова група space group 141d[3]
CMNS: Самородне олово на Вікісховищі

Олово самородне (рос. олово самородное; англ. native tin; нім. gediegenes Zinn n) — мінерал класу самородних елементів.

Історія, етимологія[ред. | ред. код]

Римляни знали прикметник stanneus, описуючи, що таке олово, метал, присвячений Юпітер. Латинське слово «stannus» — полісемічне, що означає, перш за все, свинець, по-друге, свинцевий блиск і, нарешті, олово. Пліній Старший згадує та описує сплав свинцю та олова. У пізньому греко-римському світі латинський термін «stannum», як правило, використовується для позначення цього дорогоцінного металу.[4].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Склад Sn. Сингонія тетрагональна. Вид дитетрагонально-дипірамідальний. Зерна округлої, пластинчастої або неправильної форми. Природні кристали дуже рідкісні. Густина 7,31. Тв. 2-3. Колір олов'яно- або сірувато-білий. Риса біла, блискуча. Злам гачкуватий. О.с. ковке і тягуче. Блиск металічний. Непрозоре. В аншліфах біле. Слабо анізотропне. При 180°С біле олово переходить у сіре. Зустрічається переважно в розсипах. Знайдене також на Місяці. Умови виникнення вивчені недостатньо. Рідкісне.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • олово біле (олово);
  • олово гірське (застаріла назва каситериту);
  • олово голчасте (каситерит у вигляді гостропірамідальних видовжено-призматичних кристалів);
  • олово дерев'янисте, або дніпровськіт (різновид каситериту гроно- і ниркоподібної форми з концентричною і променистою будовою, за назвою річки Дніпро);
  • олово річкове (каситерит з алювіальних розсипів);
  • олово розсипне (каситерит у вигляді зерен з алювіальних відкладів);
  • олово-танталіт (різновид танталіту, який містить 9,06 % SnO2); α-олово (штучне «сіре олово» зі структурою типу алмазу); β-олово (олово).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. MinDat
  3. а б mineralienatlas.de
  4. Il figure selon Homère dans la liste des métaux précieux de l'époque antique, avec l'or, l'argent et le bronze (sic). Lire infra le chapitre histoire.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]