Перейти до вмісту

Опіум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
На цьому фото зображена насіннєва коробочка опійного маку з білим молочним соком.
Опійний мак Papaver somniferum на полі в Туреччині, поблизу Афьона, приблизно 1988 р.
Опіумні плантації
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Опіум (значення).
Не слід плутати з з опо́єм (наз. відм. опій) — ревматичним запаленням копит у коней[1].

О́піум[2] або о́пій[1] (лат. opium) — сильнодійна наркотична субстанція, що отримується з висушеного на сонці молочного соку, що видобувається із недостиглих коробочок опійного маку (лат. Papaver somniferum). Містить близько 20 алкалоїдів[3]. У доказовій медицині опій, завдяки високому вмісту морфінанових алкалоїдів використовувався як сильнодійний болезаспокійливий засіб[4]. Однак він був витіснений сучасними опіоїдами і нині майже не використовується[4], лише як сировина для виробництва безпечніших знеболювальних, таких як кодеїн.

Історія

[ред. | ред. код]

Свідчення про вживання опіуму людиною датуються шостим тисячоліттям до нашої ери. Існують археологічні дані, які свідчать про те, що опійний мак вирощували ще в неоліті та бронзовій добі, і, ймовірно, він був поширений у північно-східній частині Середземномор'я, Малій Азії та Туреччині[5]. Рослини маку були виявлені на захід від Рейну в 5300-5200 роках до н. е. і завезені в Західні Альпи близько 5000-4800 років до н. е., де вони поширилися в другій половині V-го тисячоліття до н.е[6]. Докази вирощування опіуму в Месопотамії шумерами датуються 3400 роком до н. е., які називали його «рослиною радості»[7], а деякі вчені вважають, що вживання опіуму передувало шумерській культурі[8][9]. Перша згадка про опіум датується приблизно 1500 роком до н.е. в папірусі Еберса. Екстракт опійного маку рекомендували єгипетські лікарі для заспокоєння немовлят, які безперервно плакали. У давньоассирійських травниках та медичних текстах згадуються опійний мак та опіум[10]. Опій продовжували вживати на Близькому Сході, а також в Єгипті, і він був відомий у давньогрецькій медицині принаймні ще в III столітті до нашої ери[7]. У Стародавній Греції в I столітті нашої ери лікар Діоскорид описав опій у своєму трактаті «Про лікарські засоби», який протягом багатьох століть був провідним західним текстом з фармакології. З Месопотамії та Греції опійний мак повільно поширювався на схід[4]. Гален і Діоскорид були прихильниками терапевтичного використання опіуму, а Аристотель описував мак як снодійний засіб. Гіппократ, батько сучасної медицини, також відзначав лікувальні властивості маку. Він навіть розрізняв різні види маку (за кольором), чи дозріла, недозріла чи запечена. Використання опію як засобу самогубства не було рідкістю, хоча часто було неможливо покінчити життя самогубством через толерантність, спричинену тривалим вживанням[10]. Опійний мак присутній у Середземноморському регіоні щонайменше з середини VI-го тисячоліття, де він ріс в природних умовах і культивувався спільнотами раннього неоліту[6]. Перші згадки про вирощування опійного маку в Індії датуються XV століттям[5]. У VIII столітті нашої ери арабські торговці завезли опій до Китаю, а між X і XIII століттями він потрапив до Європи. Споживання опіуму в Європі досягло свого піку наприкінці XIX століття.

Див. також: Опіумні війни

Виробництво

[ред. | ред. код]
Чорний опій-сирець, вилучений в Афганістані навесні 2005 року.
Опіум-сирець
Опіумна плитка
Опійна субстанція

Нині основні посівні площі опійного маку зосереджені в т. зв. «Золотому трикутнику» (Північний Таїланд, Лаос, Бірма), а також в Афганістані.

За даними щорічного звіту управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), площа посівів опійного маку в Афганістані зараз більша, ніж плантації коки в Колумбії, Перу і Болівії, разом узяті, і становить 193 000 га. За прогнозами експертів, у 2007 році врожай маку збільшиться до 8 200 тонн, що в 2,4 рази більше, ніж у 2002 році, коли коаліційні війська НАТО почали бойові дії проти армії талібів. Водночас за даними ООН, на півночі країни, яка контролюється проамериканським урядом, посіви маку скорочуються, а збір зернових зростає. У південних районах Афганістану, де сильні позиції «Талібану», ситуація прямо протилежна[11].

У країнах СНД компанії, які вирощують мак або опійний мак, повинні мати ліцензію.

Застосування

[ред. | ред. код]
Зображення курців опію в «опіумній норі» в Іст-Енді, Лондон, 1874

Опіум використовується в якості сировини для виробництва ліків: кодеїну, морфіну і папаверину. Незаконно вирощені плантації опійного маку використовуються для виробництва нелегального героїну.

В СРСР опійна настоянка(інші мови) (шлунковий засіб) була знята з виробництва в 1952 р. Згодом почали виробляти лише препарати, що містять певні чисті алкалоїди маку, їхні напівсинтетичні похідні та синтетичні аналоги, обіг яких обмежений законодавством у країнах світу.

Настоянка опію використовується в деяких регіонах для лікування опіоїдної залежності[12]. Крім того, в деяких країнах настоянку опію застосовують для лікування важкої діареї у дорослих, коли інші протидіарейні препарати не забезпечують достатнього контролю дефекації. Толерантність до протидіарейного ефекту і залежність від препарату не виникають після його відміни[13].

Термінологія

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Карл Маркс порівнював релігію з опіумом, і в контексті це виглядало так: «Релігійна вбогість є одночасно вияв справжньої вбогості і протест проти цієї справжньої вбогості. Релігія це зітхання пригнобленого створіння, серце безсердечного світу, подібно до того як вона — дух бездушних порядків. Релігія є опіум народу. Скасування релігії, як ілюзорного щастя народу, є вимога відмови від такого становища, яке потребує ілюзій».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Опій // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. ↑ Опіум // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. ↑ Опіум (опій) [Архівовано 30 січня 2009 у Wayback Machine.] на Chat-behigh.org
  4. ↑ а б в Opium | Drug, Physiological Actions, & History | Britannica. www.britannica.com (англ.). 26 березня 2025. Процитовано 17 травня 2025.
  5. ↑ а б Brook, Karolina; Bennett, Jessica; Desai, Sukumar P. (1 квітня 2017). The Chemical History of Morphine: An 8000-year Journey, from Resin to de-novo Synthesis. Journal of Anesthesia History. 3 (2): 50—55. doi:10.1016/j.janh.2017.02.001. ISSN 2352-4529.
  6. ↑ а б Salavert, Aurélie; Zazzo, Antoine; Martin, Lucie; Antolín, Ferran; Gauthier, Caroline; Thil, François; Tombret, Olivier; Bouby, Laurent; Manen, Claire (20 листопада 2020). Direct dating reveals the early history of opium poppy in western Europe. Scientific Reports (англ.). 10 (1): 20263. doi:10.1038/s41598-020-76924-3. ISSN 2045-2322.
  7. ↑ а б Dartnell, Lewis (23 травня 2023). Out of our minds: opium’s part in imperial history. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 16 травня 2025.
  8. ↑ Opium - Alcohol and Drug Foundation. adf.org.au (англ.). Процитовано 10 травня 2025.
  9. ↑ Booth, Martin (1996). Opium : a history. New York: St. Martin's Griffin. ISBN 978-0-312-20667-3.
  10. ↑ а б Opium - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Процитовано 18 травня 2025.
  11. ↑ Від редакції: Біг мак // Ведомости, № 161 (1935), 29 серпня 2007
  12. ↑ Nikoo, Mohammadali; Nikoo, Nooshin; Anbardan, Sanam Javid; Amiri, Afshar; Vogel, Marc; Choi, Fiona; Sepehry, Amir Ali; Bagheri Valoojerdi, Amir Hooshang; Jang, Kerry (2017-03). Tincture of opium for treating opioid dependence: a systematic review of safety and efficacy. Addiction (Abingdon, England). 112 (3): 415—429. doi:10.1111/add.13628. ISSN 1360-0443. PMID 27740713.
  13. ↑ Dahlgren, David; Hellström, Per M. (2024-05). Medicinal grade opium tincture for severe diarrhea: effect revisited in observational study. Current Opinion in Gastroenterology (амер.). 40 (3): 196. doi:10.1097/MOG.0000000000000985. ISSN 0267-1379.
  14. ↑ ЭСБЕ/Туркестан — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 10 травня 2025.
  15. ↑ Latypov, Alisher B. (30 грудня 2011). The Soviet doctor and the treatment of drug addiction: "A difficult and most ungracious task". Harm Reduction Journal. 8 (1): 32. doi:10.1186/1477-7517-8-32. ISSN 1477-7517. PMC 3275499. PMID 22208726.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Panda, Samiran; Chatterjee, Anindya; Saha, Chandan; Bhattacharjee, Sanjoy; Bhattacharya, Sujit K; Quader, Abu S. Abdul (1 червня 2004). Morphine and codeine in the water extract of poppy straw: a traditional substitution used by drug users in Calcutta, India. International Journal of Drug Policy. 15 (3): 214—216. doi:10.1016/j.drugpo.2003.10.004. ISSN 0955-3959.
  17. ↑ Schwarcz, Joe (1 липня 2015). Opium and laudanum history’s wonder drugs. The Chemical Institute of Canada (en-CA) . Процитовано 10 травня 2025.
  18. ↑ Mortimer, Philip. Laudanum in Lakeland [Лауданум в Лейкленді].

Посилання

[ред. | ред. код]


Таблетки Це незавершена стаття з фармакології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Опіум&oldid=45315515