Орест Пінто
| Орест Пінто | |
|---|---|
| Oreste Pinto | |
| Народився |
9 жовтня 1889[1] Амстердам, Нідерланди |
| Помер |
18 вересня 1961[1] (71 рік) Лондон, Велика Британія |
| Країна |
 Нідерланди |
| Діяльність | спецслужби |
| Alma mater | Паризький університет |
| Знання мов | англійська[2] |
| Заклад | MI5 |
Орест Пінто (нід. Oreste Pinto) — офіцер британської армії, розвідник і контррозвідник, учасник Першої і Другої світових війн, а також автор шпигунських романів.[3]
Біографія[ред. | ред. код]
Орест Пінто народився в Амстердамі. В 1913 році примкнув до Другого (розвідувального) управління Генерального штабу СВ Франції.
У роки Другої світової війни він перебрався до Лондону, де був завербований британськими спецслужбами і вступив на посаду слідчого, який займався допитом біженців в Патріотичній школі імені королеви Вікторії.
За час роботи Пінто завдяки феноменальній пам'яті, володінню іноземними мовами, а також психологічній підготовці розкрив вісім шпигунів абверу (що, також, може пояснитися їх поганою підготовкою). Після висадки союзних військ у Нормандії в званні підполковника служив вже на континенті в штабі генерала Ейзенхауера, який називав Пінто «найбільшим з нині живучих авторитетів в сфері безпеки». Газета «Дейлі Телеграф» охарактеризувала Пінто як «людину з нюхом собаки-шукачі». З іншого боку, співробітники британської контррозвідки MI5 ставилися до заслуг Пінто вельми скептично, вважаючи, що він неймовірно перебільшив в мемуарах свої досягнення.[4]
Перша його книги побачила світ в 1952 році, в Лондоні. У своїх книгах Пінто пише про свою феноменальну пам'ять, яка була дана йому від природи і завдяки якій він зробив кар'єру контррозвідника. Також, в своїх публікаціях, критично ставиться до жінок в якості агентів спецслужб.
1959—1961 році телекомпанія BBC випустила телесеріал, заснований на спогадах письменника, а в 1962 році, вже після його смерті, вийшов голландський телесеріал про нього з Фріцем Бютцеларом в головній ролі.[5][6]
Публікації[ред. | ред. код]
- Мисливець за шпигунами
- Друг чи ворог?
- Таємний фронт
- Жінки-шпигуни. Серія «З історії шпигунства»
- Подвійні агенти. Серія «З історії шпигунства»
- Шелесткий привид
Посилання[ред. | ред. код]
- Книги " Пинто Орест www.rulit.me
- Oreste Pinto — Орест Пинто www.pseudology.org
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Oreste Pinto — 2009.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Денис Драгунский (2006). Большой правозащитный софизм. «Неприкосновенный запас». Процитовано 22 грудня 2017.
- ↑ The Guy Liddell Diaries Volume 1 1939 1942 MI5 s Director of Counter[недоступне посилання з липня 2019] scribd.com
- ↑ Spy-Catcher. www.imdb.com. Процитовано 2017-22-12.
- ↑ DE FUIK (SERIE). wiki.beeldengeluid.nl. Процитовано 2017-22-12.
Література[ред. | ред. код]
- Захариас Э. М., Пинто О. Секретные миссии. Друг или враг?. — Москва : Терра, 1996. — 300 с.
- Pinto O. The Spycatcher Omnibus:The Spy and Counter-spy Adventures of Lt.-Col. — Hodder and stoughton, 1962. — 479 с.
- Эллис Марк Захариас, Оресте Пинто. Секретные миссии. — Москва : Воен.издат, 1962. — 679 с.
- Jay Robert Nash. Spies: A Narrative Encyclopedia of Dirty Tricks and Double Dealing from Biblical Times to Today. — Нью-Йорк : M. Evans and Company, 1997. — 624 с.
|
