MI5

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
MI5
Засновано: 1909 рік
Юрисдикція: Уряд Великої Британії
Штаб квартира: Темз Хаус, Лондон, Велика Британія
Офіційний сайт:
www.mi5.gov.uk [Архівовано 19 травня 2021 у Wayback Machine.]

MI5 або Військова розвідка, Секція №5[1]державне відомство британської контррозвідки, що здійснює свою діяльність відповідно до повноважень, наданих «Законом про службу безпеки 1989 року». Не входить в структуру МВС. З 1995 року розташовано в Темз Хаус в Лондоні.

Генеральний директор Служби з квітня 2013 року — Ендрю Паркер.

Сфера повноважень[ред. | ред. код]

У обов'язки МІ5 входить захист національної безпеки Об'єднаного Королівства від внутрішніх загроз. Такі загрози включають: тероризм, шпигунство та поширення зброї масового знищення. Крім того, МІ5 надає консультації у сфері безпеки цілому ряду інших організацій та допомагає їм понизити вразливість для можливих загроз.

Історія[ред. | ред. код]

У жовтні 1909 року, згідно з рекомендацією Комітету імперської безпеки, в якій вказувалося на небезпеку німецького шпигунства для британських портів ВМФ, капітан Вернон Келл Південностаффордширського полку та капітан Менсфілд Каммінг з Королівського флоту разом створили бюро Секретної служби.

Отримавши додатковий запит від Адміралтейства інформації про нові німецькі кораблі, Келл та Каммінг вирішили розділити їх роботу. В результаті Келл став відповідати за контррозвідку (майбутню MI5), а Каммінг — за шпигунство (MI6).

Темз Хаус, Лондон. Штаб-квартира Секретної служби

З 1909 року до початку Першої світової війни бюро Секретної служби виявило більш ніж 30 шпигунів, що входили в мережу німецької розвідслужби. Тоді бюро складалося лише з 10 чоловік, включаючи Келла. На початку війни бюро перепідпорядкували військовому кабінету. У січні 1916 року бюро стало частиною нового Управління військової розвідки та отримало назву MI5.

Під час війни функції MI5 були розширені, і тепер вони включали координацію політики уряду відносно союзників, питання безпеки та інше. MI5 також почало займатися контррозвідкою по всій Європі. До кінця війни штат MI5 складався вже приблизно з 850 співробітників.

15 жовтня 1931 року формальну відповідальність за попередження загроз національній безпеці Великої Британії щодо боротьби з ірландськими терористами й анархістами також було покладено на MI5. Ця дата вважається днем створення «Секретної служби». Ця назва замінила «MI5».

Головний вхід в Темз Хаус

Після приходу Гітлера до влади нова служба мала боротися з новою загрозою — нацизмом. На початку 1939 року Служба налічувала лише 30 офіцерів, її відділ спостереження налічував лише 6 осіб. Незабаром, після початку Другої світової війни, Секретна служба переїхала в будівлю тюрми «Вормурд Скрабс», проте наприкінці 1940 року велику частину апарату Служби було евакуйована в Бленхейм Пелас. У вересні 1940 року велика частина архівів Служби згоріла внаслідок німецьких бомбардувань. На початку 1941 року Девіда Петрі було призначено першим генеральним директором Секретної служби. Новий начальник ініціював докорінну перебудову всієї організації Служби.

Після початку Холодної війни увага Служби перемкнулася на боротьбу з радянською загрозою. Служба концентрувалася на діяльності комуністичної партії Великої Британії, яка на початку 1940-х налічувала 55 тисяч членів.

У 1952 році прем'єр-міністр Вінстон Черчилль передав персональний контроль над Секретною Службою Секретареві по внутрішніх справах, який випустив директиву, що визначила структуру та завдання Служби аж до 1989 року. На початку 1950-х штат Служби знову зріс — до 850 осіб, разом із 40 офіцерами зв'язку по всьому світу.

Наприкінці 1970-х ресурси Служби було частково перенаправлено на боротьбу з міжнародним та ірландським тероризмом. Перші антитерористичні підрозділи з'явилися у службі наприкінці 1960-х.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Security Service or MI5: What's in a name? [Архівовано 5 листопада 2008 у Wayback Machine.] on the MI5 website

Література[ред. | ред. код]

  • Andrew, Christopher (2009). The Defence of the Realm: The Authorised History of MI5. Allen Lane. ISBN 1-84614-284-9

Посилання[ред. | ред. код]