Орловський Володимир Донатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Донатович Орловський
Orlovskij.jpg
Дата народження 20 січня (1 лютого) 1842(1842-02-01)
Місце народження Київ
Дата смерті 19 лютого 1914(1914-02-19) (72 роки)
Місце смерті Нерві, Італія
Громадянство Російська імперія
Жанр Пейзаж[1][2]
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Дона́тович Орло́вський (20 січня (1 лютого) 1842(18420201), Київ — 19 лютого 1914, Нерві) — український живописець, академік Петербурзької академії мистецтв, тесть художника М. Пимоненка.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Києві 20 січня (1 лютого) 1842. Початкову художню освіту здобув у 2-й київській гімназії у художника і педагога Івана Сошенка. Згодом за підтримки Тараса Шевченка вступив і в 1868 закінчив Петербурзьку академію мистецтв1874 — її академік, з 1878професор).

Брав участь у діяльності малювальної школи Миколи Мурашка, був одним із засновників Київського художнього училища. Після закінчення Академії вивчав сучасне мистецтво у Франції, де близько познайомився з творчістю майстрів так званої барбізонської школи, і саме його можна вважати першовідкривачем барбізонців для українського пейзажного живопису.

Після повернення із Франції з 1886 живе постійно у Києві. Колишня приватна садиба Орловського розташована під №28 на Гоголівській вулиці. Бере участь у виставках київських художників, з успіхом проходять його виставки за кордоном. Його велика заслуга в тому, що він, перейнявши досвід барбізонців, одним із перших серед українських художників почав розвивати тему українського національного пейзажу.

Могила

У 1914, під час перебування в місті Нерві в Італії, раптово помирає. Труну з тілом художника перевезено до Києва і поховано на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 17, ряд 1, місце 29).

В 1953 на честь художника в Києві названо вулицю.

Спадщина[ред.ред. код]

Опинившись ще в студентські роки в кримському маєтку князів Воронцових, Орловський прислухався і оцінив мудрі поради господині дому. Саме вона зорієнтувала починаючого живописця на увагу д сонячного світла. Саме в Алупці він написав перший пейзаж, побудований на контрастах холодної тіні й яскравого світла. Сонячне світло, його магічний вплив на природу, несподівані ракурси будуть хвилювати живописця все його життя. "Шукач сонячного світла" – так називали сучасника Володимира Орловського. У пейзажах майстра завжди велике місце приділялося освітленню.

Як пише про художника Ігор Шаров, улітку Орловський їздить по Україні, Криму, завжди маючи при собі етюдник, фіксуючи цікаві пейзажні мотиви, жанрові сцени. А взимку у його майстерні ці скороминущі враження перетворюються на закінчені, композиційно вибудовані картини, подібні до "Затишку", з її традиційною академічною триплановістю й живим сонячним світлом.

Твори зберігаються за кордоном, у багатьох музеях колишнього СРСР, а в Києві, у Національному художньому музеї України, зберігається лише незначна частина його творчої спадщини.

Раннім творам Орловського притаманні риси романтичного сприйняття навколишнього світу, дещо умовне, академічне, композиційне й колористичне розв'язання сюжетів:

  • «Вид села Кокоз у Криму», «Кримський пейзаж», 1868.
  • «Перед шквалом», «Захід сонця», «Болото», «В степу», «Вечір», «Сівба», «Лісовий зруб», «Піски», всі — 1874.

В найкращих творах художник правдиво й поетично передано красу рідної природи:

  • «Село», «Рибалки», 1877;
  • «Жнива», 1882;
  • «Затишшя», 1890;
  • «Хати в літній день», всі — в ДМУ ОМ;
  • «Березовий гай», 1884, Азербайджанський музей мистецтв імені Р. Мустафаєва.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.255.
d:Track:Q19190511d:Track:Q38868158
d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q23892942d:Track:Q19908137d:Track:Q24467500