Ортогональність

Ортогональність (від грец. ὀρθός — прямий і грец. γωνία — кут) — термін, який узагальнює перпендикулярність векторів на білінійні форми.
Нехай — прегільбертів простір. Елементи , називаються ортогональними, якщо їх скалярний добуток дорівнює 0:
- ,
що позначається .[1]
Множина векторів називається ортогональною, якщо довільна пара з цієї множини ортогональна. Якщо всі вектори цієї множини одиничні, то вона називається множиною ортнормованих векторів. Не-нульові ортогональні вектори лінійно незалежні.
Якщо для системи векторів простору визначник Грама дорівнює 0, то ці вектори лінійно залежні.
В 2- або 3- вимірному Евклідовому просторі два вектори ортогональні, якщо скалярний добуток цих векторів дорівнює нулю, тобто кут між ними 90° або π/2 радіан. Таким чином, ортогональність векторів є узагальненням перпендикулярності.
В Евклідових підпросторах ортогональним доповненням прямої є площина, і навпаки.
Дві дійсні функції та є ортогональними одна щодо одної у інтервалі якщо
Скалярний добуток двох функцій можна ввести також і з деякою ваговою функцією w(x):
Подібно до векторів, набір функцій можна ортогоналізувати використовуючи, наприклад, процес Грама — Шмідта.
Норму можна визначити через скалярний добуток:
- Перпендикулярність
- Базис (математика)
- Ряд Фур'є, Ряд Тейлора
- Ортогональна група
- Ортогональна матриця
- Ортогональність (хімія)
- ↑ Дороговцев А. Я. Математичний аналіз. Частина 2. — К. : Либідь, 1994. — 304 с. — ISBN 5-325-00351-X.(укр.)
- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2025. — 2391 с.(укр.)
- Банах С. Диференціальне та інтегральне числення = Rachunek różniczkowy i całkowy. — 2-е. — М. : Наука, 1966. — 436 с.(рос.)