Перейти до вмісту

Освея (смт)

Координати: 56°00′53″ пн. ш. 28°06′37″ сх. д. / 56.01472° пн. ш. 28.11028° сх. д. / 56.01472; 28.11028
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

смт Освея
біл. Асвея

Транслітерація назви Aśvieja Редагувати інформацію у Вікіданих
Q18517392? Редагувати інформацію у Вікіданих flag of Asviejad Редагувати інформацію у Вікіданих
Освея
Основні дані
56°00′53″ пн. ш. 28°06′37″ сх. д. / 56.01472° пн. ш. 28.11028° сх. д. / 56.01472; 28.11028
Країна Білорусь Білорусь
Область Вітебська область
Район Верхньодвінський район
Перша згадка XV ст.
Статус з 1938 року
Населення 3,0 тис. осіб (2006)
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 211450 Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота 137 м.н.р.м.
Водний об'єкт озеро Освея
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція Верхньодвінськ (37 км)
До Мінська
 - фізична 238 км
До обласного центру
 - фізична 215 км
Освея. Карта розташування: Білорусь
Освея
Освея
Освея. Карта розташування: Вітебська область
Освея
Освея
Освея (Вітебська область)
Мапа

CMNS: Освея у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Осве́я (біл. Асвея) — селище міського типу в Вітебській області Білорусі, у Верхньодвінському району.

Населення селища становить 3,0 тис. осіб (2006).

Історія

[ред. | ред. код]

Освея вперше згадується у XV столітті, однак археологічні дослідження засвідчують, що первинне слов’янське поселення на її місці існувало не пізніше X століття. Це підтверджує глибоку тяглість місцевої громади та її раннє входження до загальноєвропейського слов’янського культурного простору.

У 1503 році Освея згадується в договорі між Олександром Ягеллоном і Іваном III. У XVI столітті поселення перебувало у володінні шляхетського роду Кішки, що було типовим для системи земського управління того часу.

2 липня 1512 року було видано «вирок» великого князя міщанам полоцьким Давидовичу та Лисцевичу разом із воєводою вітебським паном Іваном Сапігою щодо села в Полоцькому повіті, відомого під назвою Освея. Цей документ свідчить про ранні форми правового врегулювання життя місцевої громади.

У XVI столітті Освея стала центром волості Полоцького воєводства у складі Великого князівства Литовського — держави, що ґрунтувалася на нормах писаного права та традиціях місцевого самоврядування. У 1667 році Казимир Ян Сапіга заснував тут православну церкву. У 1695 році Освея отримала міські права, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Станом на 1765 рік у прикагалку Освея налічувалося 316 платників подушного податку.

З XVI до XVIII століття Освея була важливим торговельним осередком із двома щорічними ярмарками, що забезпечували економічну самодостатність регіону. Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році поселення опинилося у складі Російської імперії, що суттєво обмежило традиційні місцеві права та автономні практики.

У XIX столітті Освея залишалася багатонаціональним містечком із розвиненим громадським життям. За ревізією 1847 року «Освейське єврейське товариство» налічувало 795 осіб. За переписом 1897 року в Освеї проживало 2 830 мешканців, серед яких 1 660 євреїв, що свідчить про роль містечка як простору співжиття різних культур і конфесій.

З XVIII століття Освея перебувала у власності родів Гільзени та Шадурські.

У 1875 році православну церкву було перенесено, а на її попередньому місці зведено нову будівлю, освячену 3 травня 1881 року.

Наприкінці XIX століття Освея була містечком Дріссенського повіту Вітебської губернії з населенням 943 особи. Тут діяли православна церква, костел, лікарня, аптека, фельдшерське училище, а також промислові об’єкти — цегельний і винокурний заводи та водяний млин.

У 1897 році Освея стала центром волості. На початок XX століття населення зросло до 3 900 осіб, функціонували чотири єврейські молитовні будинки, що відображало активне духовне та суспільне життя громади.

Після Жовтневої революції Освея увійшла до складу БРСР. У 1924—1959 роках була центром Освейського району. Статус міського селища отримала у 1938 році. У радянський період тут діяли промислові підприємства, проте розвиток відбувався в умовах жорсткої централізації та обмеження місцевої ініціативи.

У роки Другої світової війни в районі діяли підпільні та партизанські формування, які стали формою народного спротиву окупаційному режиму. Видавалася підпільна газета «Ленінський шлях», що підтримувала моральний дух населення.

Особливо трагічним став період 1943 року, відомий як «Освейська трагедія». Унаслідок масштабної каральної антипартизанської операції, здійсненої колабораційними формуваннями за підтримки нацистського командування, загинула понад половина довоєнного населення району. Освея була повністю знищена вогнем і відбудована лише після завершення війни, ціною великих людських втрат.

27 листопада 1995 року міське селище Освея та Освейська сільська рада Верхньодвінського району Вітебської області були об’єднані в одну адміністративну одиницю — Освейську сільську раду.

У 2007 році Освея отримала статус агромістечка, зберігаючи роль локального центру життя та пам’яті.

У 2024 році, з нагоди 80-ї річниці визволення регіону від нацистської окупації та на вшанування подвигу солдатів, партизанів, підпільників і мирного населення.