Координати: 55°32′0″ пн. ш. 28°40′0″ сх. д. / 55.53333° пн. ш. 28.66667° сх. д. / 55.53333; 28.66667

Новополоцьк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

місто Новополоцьк
біл. Наваполацак
Navapolacak

Транслітерація назви Navapolacak
Герб Новополоцька Прапор Новополоцька
Розташування Новополоцьк
Основні дані
55°32′0″ пн. ш. 28°40′0″ сх. д. / 55.53333° пн. ш. 28.66667° сх. д. / 55.53333; 28.66667
Країна Білорусь Білорусь
Область Вітебська область
Засновано 1958
Статус з 14 грудня 1963 року
Населення 107 458
Площа 48,49 км²
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 211440
Телефонний код +375-214
Висота 133 м.н.р.м.
Водний об'єкт Західна Двіна
Міста-побратими Росія Росія: Одінцово, Пушкін, Павловськ
Франція Франція: Живор
Польща Польща: Плоцьк
Литва Литва: Мажейкяй
Україна Україна: Скадовськ
Транспорт, відстані
До Мінська
 - фізична 195 км
Місцева влада
Адреса вул. Молодіжна, 74
Вебсторінка novopolotsk.by
Голова ради Кочанова Наталія Іванівна.
Новополоцьк. Карта розташування: Білорусь
Новополоцьк
Новополоцьк
Новополоцьк. Карта розташування: Вітебська область
Новополоцьк
Новополоцьк
Новополоцьк (Вітебська область)
Мапа

CMNS: Новополоцьк у Вікісховищі

Новопо́лоцьк (біл. тарашк. Навапо́лацак, Navapolacak; біл. Навапо́лацк, Navapolack) — місто обласного підпорядкування Вітебської області Білорусі, розташоване на лівому березі Західної Двіни в північно-західній частині Вітебської області, за 110 км від міста Вітебськ, за 12 км від Полоцька та за 250 км від Мінська. Населення — 107 458 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Початком історії міста послужило ухвалення в березні 1958 року Урядом СРСР рішення про організацію Всесоюзного ударного комсомольського будівництва по зведенню на лівому березі річки Західна Двіна найбільшого в Європі промислового комплексу.

Уже 7 червня на місці майбутнього міста, переправившись на лівий берег на човнах, висадились першобудівельники. У наметах розмістились і редакція газети і відділ кадрів будтреста й управління початкових робіт. У листопаді було здано 8 перших гуртожитків. Вони розташовувалися поруч з селянськими зрубами. На місці сучасного Новополоцька тоді було близько 30 сіл. Їх мешканцям було надано квартири в місті або будинки в сільській місцевості.

З 1959 року почалось будівництво багатоповерхівок, а потім і найбільшого в СРСР нафтопереробного комплексу. Указом Верховної Ради БРСР 23 жовтня 1959 року будівельне селище отримало назву Полоцький, а з 14 грудня 1963 року було зведене в ранг міста обласного підпорядкування і стало називатися Новополоцьк.

9 лютого 1963 року в Новополоцькому нафтопереробному заводі був отриманий перший білоруський бензин, а 4 лютого 1968 року на «Полімері» перший білоруський поліетилен.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення міста збільшувалось великими темпами: 1961 рік — 4 000; 1971 рік — 45 500; 1981 рік — понад 72 000, 2008 рік — понад 107 000. Серед мешканців міста люди 52 національностей. Середній вік новополочанина — 35 років. Станом на 2005 рік у місті проживало 107 458 осіб 52-х різних національностей, з них:

  • працездатного населення — 71 894 людини;
  • молодше за працездатне населення — 17 394 людини;
  • старше за працездатне населення — 17 770 осіб;
  • населення 16-30 років — 27 786 осіб;
  • працюючих — 49 316 осіб;
  • безробітні, що перебувають на обліку в центрі зайнятості населення — 857 осіб, рівень безробіття — 1,71 % до економічно активного населення;
  • пенсіонери — 24 389 осіб;
  • інваліди Другої світової війни — 88 осіб;
  • учасники Другої світової війни — 255 осіб;
  • трудівники тилу — 128 осіб.

Економіка

[ред. | ред. код]
Новополоцьк, вулиця Молодіжна, будинок 47.

Сучасний Новополоцьк — великий індустріальний центр Білорусі. В обсягах промислового виробництва області його доля перевищує 60 %.

Головне підприємство ВАТ «Нафтан» є другим після Мозирського НПЗ найбільшим податкоплатільщиком Білорусі. Він займає близько 900 га площі й виробляє понад 70 найменувань продукції, яка експортується в десятки зарубіжних країн. На заводі працює близько 6,5 тисяч робітників.

ВАТ «Полімір» — друге по значенню підприємство міста. У його структурі 5 виробництв з 30-ма основними і допоміжними цехами. Комбінат випускає поліетилен високого тиску, штучні волокна, продукти органічного синтезу і малотонажної хімії, вуглеводневі фракції, текстильний-допоміжні речовини, споживчі товари. Весь спектр продукції, що випускається, має попит на внутрішньому і зарубіжних ринках, зміцнює експортний потенціал міста.

Всього в місті 12 промислових підприємств і близько 3 тисяч суб'єктів господарювання різних форм власності.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
Зима в Новополоцьку. Костел Святого Серця Ісуса Христа.

Освіта

[ред. | ред. код]
Головний вхід університету

У місті працює створений на базі Новополоцького політехнічного інституту Полоцький державний університет, що входить до першої п'ятірки за кількістю наукових розробок, що виконуються на замовлення промисловості. Крім того, в місті діють:

  • 17 загальноосвітніх середніх шкіл, зокрема: 1 ліцей, 1 гімназія, 1 початкова школа, 2 базових школи;
  • 2 вечірніх школи;
  • 34 дошкільних установи;
  • дитячий будинок змішаного типу
  • Центр позашкільної роботи;
  • 8 кімнат школяра;
  • дитячий-юнацький клуб по фізичній підготовці;
  • Центр допризовної підготовки;
  • Центр коректувально-розвиваючого навчання і реабілітації;
  • дитячий соціальний притулок;
  • соціально-педагогічний центр;
  • політехнічний технікум;
  • музичне училище;
  • 2 професійно-технічних училища.

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

З медичних закладів у місті діють:

  • 12 лікувально-профілактичних установ;
  • міська лікарня на 725 ліжок;
  • шкірно-венерологічний диспансер на 50 ліжок з поліклінічним відділенням;
  • 4 поліклініки для дорослого населення;
  • дитяча поліклініка;
  • підліткова поліклініка;
  • стоматологічна поліклініка;
  • психоневрологічний диспансер;
  • протитуберкульозний диспансер;
  • лікарська амбулаторія в міському селищі Боровуха;
  • станція переливання крові;
  • станція швидкої медичної допомоги;
  • міський центр гігієни і епідеміології.

Спорт

[ред. | ред. код]

У місті були виховані чемпіони світу і Європи по водним лижам, важкій атлетиці, карате і бодибілдінгу. П'ять команд по ігровим видах спорту беруть участь у національних чемпіонатах Білорусі. 127 спортсменів міста входять до складу національних збірних країни. У місті працюють:

  • 240 спортивних споруд, зокрема Палац спорту, льодовий палац;
  • 4 басейни;
  • училище олімпійського резерву;
  • 4 спеціалізованих дитячий-юнацьких школи олімпійського резерву;
  • 4 дитячий-юнацьких спортивних школи.

Культура

[ред. | ред. код]
Див. також: Мясцовы час

В місті знаходяться:

  • 3 Палаци культури;
  • Палац культури і дозвілля;
  • 2 музичних школи;
  • дитяча художня школа;
  • центральна бібліотека і 6 філіалів;
  • Публічний центр правової інформації;
  • музей історії і культури;
  • 5 клубних установ, зокрема центр ремесел і національної культури;
  • 3 дитячих школи мистецтв;
  • 198 молодіжних творчих об'єднань;
  • 15 пам'ятників, пам'ятних знаків.

Об'єкти історичної і культурної спадщини

[ред. | ред. код]
Назва Адреса Зображення
Музей історії і культури Новополоцька вул. Молодіжна, 45а
Меморіальний комплекс «Перший намет» вул. Молодіжна, 5
Пам'ятник Лілії Костецькій вул. Блохіна, 43 (СШ № 3)
Меморіальний знак на місці загибелі екіпажа радянського літака в 1944 році Лісова зона по дорозі на ВАТ «Полімір»
Курган трудової слави Промзона, напроти адміністративної будівлі ВАТ «АТП-6»
Пам'ятник воїнам-визволителям, загиблим при звільненні села Троїцьке Територія ВАТ «Нафтан»
Пам'ятник-горельєф першому директорові НПЗ О. А. Ктаторову Перехрестя вул. Молодіжна і Ктаторова
Пам'ятник «Братська могила» воїнів-визволителів 219 гвардійського полку (перезахоронення) Старе кладовище, вул. Паркова,32
Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам Район перехрестя вул. Молодіжна і вул. Олімпійська

Галерея

[ред. | ред. код]

У місті народилися:

Див. також Категорія:Уродженці Новополоцька

Література

[ред. | ред. код]
  • Турыстычная энцыклапедыя Беларусі. Мінск: Беларуская энциклапедыя, 2007
  • Газета «Народнае слова», 18 січня 2008, № 7 (2482), с. 5.

Посилання

[ред. | ред. код]