Осташенко Федір Панасович

Федір Панасович Осташенко
біл. Фёдар Апанасавіч Асташэнка
Народження	19 червня 1896(1896-06-19) село Велика Любщина, тепер Вітебського району Вітебської області, Республіка Білорусь
Смерть	27 жовтня 1976(1976-10-27) (80 років) Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія →  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1915-1918 1918-1956
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	47-а гвардійська стрілецька дивізія 57-й стрілецький корпус 25-й гвардійський стрілецький корпус
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна в Росії Польсько-радянська війна (1920) Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда»

Федір Панасович Осташенко (біл. Фёдар Апанасавіч Асташэнка; 19 червня 1896(18960619) — 27 жовтня 1976) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (28.04.1945). генерал-лейтенант ЗС СРСР (1945). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився 19 червня 1896 року в селі Велика Любщина (тепер Вітебського району Вітебської області, Республіка Білорусь) у селянській родині. Закінчив чотири класи гімназії.

У серпні 1915 року призваний до лав російської імператорської армії, брав участь у Першій світовій війні, проходив службу рядовим лейб-гвардії Петроградського полку (Південно-Західний фронт).

На початку 1918 року повернувся в рідне село, був одним із організаторів та членів комітету селянської бідноти в містечку Сураж.

У липні 1918 року вступив до лав Червоної армії на стороні якої брав участь у громадянській війні в Росії, був спочатку писарем, потім помічником командира взводу 84-го стрілецького полку 10-ї стрілецької дивізії. Воював проти військ Юденича на Західному фронті, потім проти польських військ. У 1920 році закінчив Смоленські піхотні курси командного складу.

У 1921 році — командир роти, потім ад'ютант при команді частин особливого призначення. У квітні 1922 року заарештований співробітниками ОДПУ Вітебська за незаконну видачу відпускних квитків солдатам-дезертирам, але у грудні 1922 року звільнений з ув'язнення. У травні 1923 року звільнений з армії, але вже в липні 1923 року продовжив службу, займав різні посади у 79-му стрілецькому полку у Вітебську: старшина, помічник начальника господарської команди полку, помічник начальника кулеметної команди полку, помічник начальника і начальник полкової школи, помічник командира роти. У липні 1925 — вересні 1926 року — командир роти 190-го стрілецького полку в Смоленську.

У 1927 році закінчив повторні курси середнього командного складу при Московській військовій піхотній школі імені Ашенбренера, продовжував командувати ротою, потім служив начальником полкової школи у тому ж полку.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З квітня 1929 року — командир батальйону 15-го стрілецького полку в Полоцьку. З березня 1931 року служив у штабі Білоруського військового округу: з березня 1931 року — помічник начальника сектора, з березня 1933 року — начальник відділу, з лютого 1935 по грудень 1937 року — начальник відділення в штабі Білоруського військового округу.

У 1938 році закінчив Вищі стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу піхоти «Постріл». З вересня 1938 року — помічник командира 52-ї стрілецької дивізії Білоруського Особливого військового округу в місті Мозир. З вересня 1939 року — комендант Мозирського укріпленого району. З вересня 1940 року — заступник командира 6-ї стрілецької дивізії Західного Особливого військового округу.

З початком німецько-радянської війни 6-а стрілецька дивізія 28-го стрілецького корпусу 4-ї армії Західного фронту понесла великі втрати в районі Бреста. З вересня 1941 по червень 1942 року — командир 368-ї стрілецької дивізії Сибірського військового округу. У 1942 році закінчив Військову академію Генштабу імені Ворошилова за прискореною програмою.

З грудня 1942 року — командир 47-ї гвардійської стрілецької дивізії в 5-й танковій та 12-й арміях Сталінградського і Південно-Західного фронтів. Учасник Сталінградської битви.

З грудня 1943 року служив командиром 57-го стрілецького корпусу в 37-й і 53-й арміях на 2-му і 3-му Українських фронтах.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому відвагу і мужність гвардії генерал-майору Осташенку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З 19 березня 1945 року — командир 25-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту. Після війни продовжував командувати 25-м гвардійським стрілецьким корпусом Таврійського військового округу до березня 1947 року.

У 1948 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу імені Ворошилова і з липня 1948 року почав працювати викладачем цієї ж академії.

У жовтні 1956 року вийшов у відставку. Проживав у Москві. Помер 27 жовтня 1976 року, похований на Ваганьковському кладовищі.

Звання

• генерал-майор (20.12.1942)
• генерал-лейтенант (20.04.1945)

Нагороди та почесні звання

• Герой Радянського Союзу (28.04.1945)
• два ордени Леніна (21.02.1945, 28.04.1945)
• три ордени Червоного Прапора (7.05.1943, 3.11.1944, 1948)
• ордени Суворова 2-го ступеня (19.03.1944)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (26.10.1943)
• медалі
• почесний громадянин Братислави

Посилання

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
• Інформація про нагороди Ф. А. Осташенка на сайті «Подвиг народа» (рос.)
• Біографії Героїв Радянського Союзу — уродженців Вітебської області на сайті Вітебського районного виконавчого комітету (рос.)
• Осташенко Федір Панасович. // Сайт «Герои страны» (рос.).