Юденич Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юденич Микола Миколайович
Юденич Николай Николаевич
Yudenich.jpg
Народження 18 (30) липня 1862(1862-07-30)
Москва, Російська імперія
Смерть 5 жовтня 1933(1933-10-05) (71 рік)
Канни, Франція
туберкульоз
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 18791919
Звання Imperial Russian Army GenBranch 1917 h.png Генерал від інфантерії
Командування Перша світова війна
(січень 1915 — 31 травня 1917)
Північно-Західна армія
(5 червня — 28 листопада 1919)
Війни / битви Російсько-японська війна, Перша світова війна і Громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Білого Орла
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Георгіївська зброя
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Юденич Микола Миколайович у Вікісховищі?

Мико́ла Микола́йович Юде́нич (18 (30) липня 1862(18620730) — 5 жовтня 1933) — російський білий генерал, головнокомандувач Північно-Західної армії.

Біографія[ред. | ред. код]

Юденич Микола Миколайович народився в дворянській родині колезького радника. У 1881 році закінчив Олександрівське військове училище в Москві. Після служби у військах та переведення до поручиків гвардії Юденич вступив до Академії Генштабу, закінчивши її по 1-му розряду в 1887 році. Служив у Варшавському і Туркестанському військових округах на важливих штабних посадах; командував бригадою, пізніше полком. Під час Російсько-японської війни за відзнаку у битві під Мукденом Юденич був нагороджений золотою зброєю з гравіюванням «За хоробрість». Тоді ж отримав поранення, після лікування в 1907 продовжив службу. У 1913 в Тифлісі очолив штаб Кавказького військового округу, зроблений в генерал-лейтенанти. Брав участь у військово-дипломатичних місіях з улагоджування відносин з Іраном, Туреччиною. На початку Першої світової війни служив начальником штабу, з 1915 року командував Кавказької армією. У 1916 успішно провів Ерзурумську (полонивши понад 13 тис. турецьких солдатів і офіцерів) і Трапезундську операції, був нагороджений Георгіївським орденом 2-го ступеня.

З 1917 року[ред. | ред. код]

У травні 1917 року Юденич був відсторонений від командування і був змушений піти у відставку. У 1918 році емігрував у Фінляндію. Зустріч зі знайомим з часів академії генералом Маннергеймом привела Юденича до думки організувати за кордоном боротьбу проти Радянської влади.

У 1919 році Юденич був призначений О. В. Колчаком головнокомандувачем Північно-Західною армією, сформованою російськими емігрантами в Естонії, і увійшов до складу Півічно-Західного уряду, яке мало укласти союз з прибалтійськими державами. У 1919 році Микола Юденич призначив Олександра Родзянко своїм помічником. 23 листопада 1919 він був відправлений Юденичем до Англії для отримання фінансової підтримки, проте місія зазнала невдачі.

В вересні 1919 армія Юденича прорвала радянський фронт і підійшла до Петрограда, але, виступаючи з гаслом «Єдиної великої Росії», Колчак і Юденич не отримали підтримки від Фінляндії та Естонії і були відкинуті. Юденич емігрував до Великої Британії, відмовившись від політичної діяльності.

В еміграції[ред. | ред. код]

Виїхавши до Великої Британії, Юденич не виступав публічно і відмовився зустрічатися з репортерами. Єдиною людиною, якій Юденич зробив візит, був Вінстон Черчілль. Потім перебрався до Франції і влаштувався у Ніцці, купивши будинок на її передмісті Сен-Лоран-дю-Вар. В еміграції відійшов від політичної діяльності, але брав участь у роботі російських просвітницьких організацій. Помер у 1933 році від туберкульозу легенів. Похований на російському цвинтарі Кокад.

Посилання[ред. | ред. код]