Юденич Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юденич Микола Миколайович
Юденич Николай Николаевич
Yudenich.jpg
Народження 18 (30) липня 1862(1862-07-30)
Москва, Російська імперія
Смерть 5 жовтня 1933(1933-10-05) (71 рік)
Канни, Франція
туберкульоз
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 18791919
Звання IRA F8GenBranch 1917 h.png Генерал від інфантерії
Командування Перша світова війна
(січень 1915 — 31 травня 1917)
Північно-Західна армія
(5 червня — 28 листопада 1919)
Війни / битви Російсько-японська війна, Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Q4342940?, Battle of Sandepud, Битва під Мукденом, Російсько-перська війна (1911), Сарикамишський бій, Battle of Manzikertd, Алашкертська операція, Battle of Koprukoyd, Ерзурумська битва, Трапезундська операція, Battle of Erzincand, Бітліська битва, Війна за незалежність Естонії і Q4314060?
Автограф Nikolai Yudenich signature.svg
Нагороди
CMNS: Юденич Микола Миколайович у Вікісховищі

Мико́ла Микола́йович Юде́нич (18 (30) липня 1862(18620730), Москва, Росія — 5 жовтня 1933, Канни, Франція) — російський білий генерал, головнокомандувач Північно-Західної армії.

Біографія[ред. | ред. код]

Юденич Микола Миколайович народився в дворянській родині колезького радника. У 1881 році закінчив Олександрівське військове училище в Москві. Після служби у військах та переведення до поручиків гвардії Юденич вступив до Академії Генштабу, закінчивши її по 1-му розряду в 1887 році. Служив у Варшавському і Туркестанському військових округах на важливих штабних посадах; командував бригадою, пізніше полком. Під час Російсько-японської війни за відзнаку у битві під Мукденом Юденич був нагороджений золотою зброєю з гравіюванням «За хоробрість». Тоді ж отримав поранення, після лікування в 1907 продовжив службу. У 1913 в Тифлісі очолив штаб Кавказького військового округу, зроблений в генерал-лейтенанти. Брав участь у військово-дипломатичних місіях з улагоджування відносин з Іраном, Туреччиною. На початку Першої світової війни служив начальником штабу, з 1915 року командував Кавказькою армією. У 1916 успішно провів Ерзурумську (полонивши понад 13 тис. турецьких солдатів і офіцерів) і Трапезундську операції, був нагороджений Георгіївським орденом 2-го ступеня.

З 1917 року[ред. | ред. код]

У травні 1917 року Юденич був відсторонений від командування і був змушений піти у відставку. У 1918 році емігрував у Фінляндію. Зустріч зі знайомим з часів академії генералом Маннергеймом привела Юденича до думки організувати за кордоном боротьбу проти Радянської влади.

У 1919 році Юденич був призначений О. В. Колчаком головнокомандувачем Північно-Західної армії, сформованою російськими емігрантами в Естонії, і увійшов до складу Півічно-Західного уряду, яке мало укласти союз з прибалтійськими державами. У 1919 році Микола Юденич призначив Олександра Родзянко своїм помічником. 23 листопада 1919 він був відправлений Юденичем до Англії для отримання фінансової підтримки, проте місія зазнала невдачі.

В вересні 1919 армія Юденича прорвала радянський фронт і підійшла до Петрограда, але, виступаючи з гаслом «Єдиної великої Росії», Колчак і Юденич не отримали підтримки від Фінляндії та Естонії і були відкинуті. Юденич емігрував до Великої Британії, відмовившись від політичної діяльності.

В еміграції[ред. | ред. код]

Виїхавши до Великої Британії, Юденич не виступав публічно і відмовився зустрічатися з репортерами. Єдиною людиною, якій Юденич зробив візит, був Вінстон Черчілль. Потім перебрався до Франції і влаштувався у Ніцці, купивши будинок на її передмісті Сен-Лоран-дю-Вар. В еміграції відійшов від політичної діяльності, але брав участь у роботі російських просвітницьких організацій. Помер у 1933 році від туберкульозу легенів. Похований на російському цвинтарі Кокад.

Посилання[ред. | ред. код]