Острови Спратлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Острови Спратлі
англ. Spratly Islands
кит. 南沙群岛
в'єт. Quần Đảo Trường Sa
Swallow Reef4.jpg
Риф Сваллоу

Карта
Острови Спратлі
Острови Спратлі
Географія
10° пн. ш. 114° сх. д. / 10° пн. ш. 114° сх. д. / 10; 114Координати: 10° пн. ш. 114° сх. д. / 10° пн. ш. 114° сх. д. / 10; 114
Місцерозташування Південнокитайське море
Акваторія West Philippine Sead
Група островів West Philippine Sead[1]
Площа 5  км² 
Берегова лінія 926 км
Найвища точка 4 м
Країна
Спірна територія: В'єтнам В'єтнам, КНР КНР, Філіппіни Філіппіни, Малайзія Малайзія, Тайвань Тайвань, Бруней Бруней
Адм. одиниця Kalayaand
Trường Sad
Гаосюн
Сабах
Exclusive economic zone of Bruneid
Nansha Districtd

Списки
list of maritime features in the Spratly Islandsd
Острови Спратлі. Карта розташування: Південнокитайське море
Острови Спратлі
Острови Спратлі
Острови Спратлі (Південнокитайське море)

CMNS: Острови Спратлі у Вікісховищі

Острови Спратлі (в'єт. Quần Đảo Trường Sa; кит. 南沙群岛; тай. Kapuluan ng Kalayaan) — архіпелаг у південно-західній частині Південнокитайського моря, що складається з більш ніж 100 дрібних островів, рифів і атолів, сумарна площа яких становить менше 5 км . Загальна площа району становить понад 400 тис. км, його центр знаходиться за 400 км від островів Палаван і Калімантан, за 500 км від узбережжя В'єтнаму і за 1000 км від китайського острова Хайнань.

Територіальна приналежність островів оскаржується відразу шістьма державами: В'єтнамом, КНР, Філіппінами, Малайзією, Тайванем і Брунеєм. Попри свій крихітний розмір, острови архіпелагу мають важливе значення з точки зору присутності в регіоні. Крім того, дослідження свідчать про наявність значної кількості нафти і газу. На островах немає постійного населення, в даний час вони використовуються як рибопромисловий район.

Офіційні претензії на встановлення державного суверенітету над усім архіпелагом Спратлі пред'являють Китай і В'єтнам. Одночасно на ряд південних островів і рифів претендують Філіппіни, Малайзія, Бруней і Тайвань. У даний час під контролем В'єтнаму перебувають близько 40 островів, Китай займає 15, Філіппіни — вісім, Малайзія — шість островів архіпелагу. Тайвань володіє одним, але найбільшим за розмірами островом — Тайпін (Іту-Аба). Всі зазначені держави розмістили військові підрозділи на підконтрольних островах, активно розвивають їх інфраструктуру та освоюють природні ресурси в цьому районі.[2]

Переговори щодо островів велися регулярно, починаючи з 1992 року, коли була прийнята Декларація АСЕАН про мирне вирішення конфлікту. У 2002 році на саміті АСЕАН був підписаний Кодекс поведінки в Південно-Китайському морі та Спільна декларація про співробітництво в галузі нетрадиційних питань безпеки. Ці договори підтвердили дотримання принципів ненападу і невтручання у справи один одного та вироблення механізмів врегулювання конфліктів. Кодекс поведінки не включив у себе положення, запропоноване В'єтнамом, про замороження будівництва нових структур в районі моря. Категорично проти цієї пропозиції виступив Китай. Посягання Китаю на острови Спратлі є яскравим прикладом китайського експансіонізму в Південно-Східній Азії.[3]

У 2005 В'єтнам знову оголосив про суверенітет над островами Спратлі. Але уже в травні-червні 2011 р. між В'єтнамом і Китаєм відбулося кілька інцидентів, таких як пошкодження кабелів в'єтнамських дослідних суден, протести біля китайських диппредставництв у В'єтнамі, обміни заявами політиків і дипломатів, морські навчання В'єтнаму, хакерські війни. У свою чергу, 2008 року Філіппіни заявили, що будуть «битися до останнього моряка і морського піхотинця» за острови.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]