Острозький Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Іванович Острозький
невід. художник.
перша пол. XVII ст.
Ім'я при народженніКостянтин Острозький
Народився1460
Волинь, Велике князівство Литовське або Острог, Луцький повіт, Велике князівство Литовське[1]
Помер†11 вересня 1530
Туров
ПохованняКиєво-Печерська лавра
Країна Велике князівство Литовське
Діяльністьдипломат, політик, воєначальник
Галузьполітика[1] і військова служба[1]
Знання мовукраїнська[2] і давньоруська
УчасникБитва над Ведрошею, Битва під Лопушним 1512, Битва під Оршею і Облога Опочки (1517)
Суспільний станшляхтич[d][1][1][1]
Титулкнязь волинський
ПосадаВеликий гетьман Литовський[3], Віленський каштелян[4], Троцький воєвода[5], Великий гетьман Литовський[6], Упитський старостаd, луцький староста[7], Браславський старостаd, вінницький староста[d], Брацлавський старостаd, Звенигородський старостаd і маршалок Волиніd[8]
Військове званняВеликий гетьман Литовський
Конфесіяправослав'я
РідОстрозькі
БатькоОстрозький Іван Васильович
МатиМарія Більськаd[9]
РодичіОстрозький Іван (†1465)
Брати, сестриMaria Ostrogskad
У шлюбі зТетяна Корецька (Гольшанська) (†1522 р.)
Олександра Слуцька
Діти

від Тетяни Корецької: Ілля Острозький
(1511—†1539)
від Олександри Слуцької

Костянтин-Василь Острозький (1525—†1608)
Софія
Герб
Герб

Острозький Костянтин Іванович (1460 — †11 вересня 1530) — волинський князь (батько Острозького Костянтина-Василя), староста брацлавський, звенигородський і вінницький (з 1497), великий гетьман литовський (1497—1500, 1507—1530), маршалок волинський і староста луцький (з 1499), каштелян віленський (1513-1522), каштелян троцький (1522-1530).

Біографія

Князь почав свою військову кар'єру в часи короля Яна I Ольбрахта. Він брав участь в успішних кампаніях проти татар і Московської Держави. За його перемогу біля Очакова проти сил Махмет-Гірея він був нагороджений званням Великого Гетьмана Литовського з 10 серпня 1497. Він був першою людиною, яка одержала це звання.

В битві над Ведрошею 14 липня 1500 литовсько-польське військо під керивництвом Костянтина Острозького зазнало поразкі від московського війська. Князь був полонений. В 1506 році Василь III змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність. Отримавши свободу руху йому вдалось втекти до Литви в 1507.

Сигізмунд I Старий повернув князеві чин Великого Гетьмана Литовського в 1507. 1508 року під Слуцьком і 1512 року під Вишневцем князь розгромив кримських татар.

1513 року почалась нова війна з московитами. 8 вересня 1514 року в битві під Оршою військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці.

2 серпня 1519 відбулася битва під Сокалєм, де татари завдали поразки війську Костянтина Острозького.

У 1527 році на Київщині військо Костянтина Острозького перемогло кримських татар.

Князь був православним та вживав руську мову.

Помер 11 вересня 1530 в Турові, похоронено в Києво-Печерській лаврі.

Джерела інформації

  1. «Вихованець Марса» знайшов останній притулок У Києві. Князь Костянтин Іванович Острозький: у тіні сина
  2. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
  3. Князь Костянтин Іванович Острозький: неймовірні зигзаги біографії “Руського Сципіона”
  4. біл. Айчыну сваю баронячы (Канстанцін Астрожскі, 1460-1530). Генадзь Сагановіч.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 148.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 78–79.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 58.
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 149.
  7. ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 96. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  8. ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 137. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  9. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Острозький_Костянтин_Іванович&oldid=3033493