Маршалок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Марша́лок — одна з найвищих державних посад у шляхетській Польщі та Великому князівстві Литовському від 14 століття. Велике князівство Литовське поділялось на «землі», які передавались під правління маршалка, по впливу їх можна прирівняти до герцога, з тією різницею, що європейські герцогства, як правило мали меншу площу. Маршалки замінили удільних князів, вони призначались Великим князем Литовським. Великий маршалок коронний (у Литві — земський) і його заступник (маршалок придвірний) керували офіційними церемоніями при королівському чи великокнязівському дворі, виконували певні судові функції тощо. Символом влади маршалка була палиця.

Пізніше маршалком називали голову сейму (наприклад, Галицького крайового сейму, Буковинського крайового сейму), сеймику, трибуналу тощо.

В Україні наприкінці 18 століття — у 19 столітті маршалком (або маршалом) шляхти називали місцевого (губернського чи повітового) предводителя дворянства.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]