Отель-Сольве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отель-Сольве
фр. Hôtel Solvay
нід. Hôtel Solvay

На честь Armand Solvayd
50°49′34″ пн. ш. 4°21′55″ сх. д. / 50.8263194° пн. ш. 4.36528° сх. д. / 50.8263194; 4.36528Координати: 50°49′34″ пн. ш. 4°21′55″ сх. д. / 50.8263194° пн. ш. 4.36528° сх. д. / 50.8263194; 4.36528
Країна  Бельгія[1][2]
Розташування Брюссель[1][2]
Статус спадщини охоронювана пам'ятка історії в Брюсселіd[1] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Архітектор Віктор Орта
Клієнт Арман Сольве
Дата закінчення спорудження 1900
Стиль Модерн
Площа приміщень 5 га
Частина від Міські особняки архітектора Віктора Орта

Отель-Сольве. Карта розташування: Бельгія
Отель-Сольве
Отель-Сольве
Отель-Сольве (Бельгія)
Мапа
hotelsolvay.be

CMNS: Отель-Сольве у Вікісховищі[2]

Отель-Сольве (фр. Hôtel Solvay, нід. Hotel Solvay) — великий історичний міський будинок у Брюсселі, Бельгія. Він був спроектований Віктором Орта для Армана Сольве, сина хіміка та промисловця Ернеста Сольве, і побудований між 1898 і 1900 роками в стилі модерн. Він розташований на авеню Луїзи/Луїзалан, 224, неподалік від готелю Мак-Галлє, ще однієї чудової будівлі Орта в стилі модерн.

Разом із трьома іншими міськими будинками Віктора Орти, включно з власним будинком і майстернею Орти, він був доданий до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у 2000 році як ядро епохальних міських резиденцій, які Орта спроектував до 1900 року

Історія[ред. | ред. код]

Отель-Сольве був спроектований і побудований Ортою між 1898 і 1900 роками, щоб слугувати приватною резиденцією для Армана Сольве, сина хіміка, промисловця та філантропа Ернеста Сольве. Для цього багатого покровителя Орта міг витратити цілий стан на дорогоцінні матеріали та дорогі деталі. Він розробив кожну деталь: меблі, килими, світильники, посуд і навіть дверний дзвінок. Він використовував дорогі матеріали, такі як мармур, онікс, бронза, тропічні породи дерева тощо. Для оздоблення сходів він співпрацював із художником-пуантилістом Тео ван Ріссельберге.

Отель-Сольве і більша частина його вмісту залишилися недоторканими завдяки родині Віттамер. Вони придбали будинок у 1950-х роках і зробили все можливе, щоб зберегти та відновити це чудове житло. Будинок все ще є приватною власністю, відвідувати його можна лише за попереднім записом і за дуже суворих умов. 23 січня 2021 року будівля почала працювати як музей[3] і наразі приймає відвідувачів п'ять днів на місяць у вибрані часові проміжки.

Основні роботи з реконструкції фасаду Отель-Сольве розпочалися в березні 2022 року[4], і наразі його зовнішній вигляд повністю вкритий будівельними лісами.[5] Хоча будівельні ліси планувалося демонтувати вчасно до Брюссельського фестивалю модерну влітку 2023 року,[6] цей термін зрештою було пропущено. Орієнтовна поточна дата завершення ремонту невідома.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2000 році комісія ЮНЕСКО визнала готель Solvay Світовою спадщиною ЮНЕСКО як частину списку «Головні міські особняки архітектора Віктора Орти»:

Чотири головні міські будинки — Отель-Тассель, Отель-Сольве, Отель-ван-Етвельде та Музей Орта — розташовані в Брюсселі та спроектовані архітектором Віктором Орта, один із найперших ініціаторів модерну, є одними з найвидатніших піонерських творів архітектури кінця 19 століття. Стилістична революція, яку являють ці роботи, характеризується їх відкритим планом, дифузією світла та блискучим поєднанням вигнутих ліній декору зі структурою будівлі.[7]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. а б в archINFORM — 1994.
  3. Hôtel Solvay to open as a museum
  4. Hotel Solvay: Facade renovation works begin
  5. Hôtel Solvay — Tickets
  6. Ney & Partners restoring art nouveau façade Hotel Solvay, Brussels (BE)
  7. Major Townhouses of the Architect Victor Horta (Brussels). UNESCO. Процитовано 22 September 2017.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Франсуаза Обрі та Йос Ванденбреден, Horta, Art Nouveau to Modernism, Ludion Press Ghent — Harry N. Abrams Publishers New York, 1996.

Посилання[ред. | ред. код]