Віктор Орта
| Віктор Орта Victor Horta | |
|---|---|
| нід. Victor Petrus Horta | |
 | |
| Народження | 6 січня 1861 |
| Смерть | 8 вересня 1947 (86 років) |
| Поховання | Іксельське кладовищеd |
| Країна |
.svg){kind=small} Бельгія |
| Навчання |
Королівська Академія витончених мистецтв в Брюсселі ·Alphonse Balatd |
| Діяльність | архітектор, дизайнер, містобудівник, педагог, підрядник |
| Праця в містах | Брюссель |
| Архітектурний стиль | засновник модерну |
| Найважливіші споруди | у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: будинок Едмона Тасселя, власний будинок (тепер Музей Орта), будинок Сольвей, будинок Ван Етвельде |
| Нагороди | баронський титул |
| Батько | Pierre Hortad |
| Діти | ·Marguerite Hortad і Simonne Hortad |
| Автограф |
 |
 Віктор Орта у Вікісховищі | |
Вікто́р Орта́ (фр. Victor Horta; 6 січня 1861, Гент, Бельгія — 8 вересня 1947, Брюссель, Бельгія) — бельгійський архітектор, один із засновників стилю модерн (art nouveau) в архітектурі. Чотири брюссельських споруди — всі житлові будинки авторства Орта включені в список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Бельгії.
З життя і творчості[ред. | ред. код]
Віктор Орта народився 6 січня 1861 року в бельгійському місті Генті. У юнацькі роки поїхав до Франції. У Парижі вивчав прикладні ремесла і технології, працював декоратором.
У 1880 році помер батько Віктора і він повернувся в Бельгію. У Брюсселі Орта навчався в Академії мистецтв. Придворний архітектор короля Леопольда II Альфонс Бала найняв молодого Віктора Орта для зведення палацових оранжерей (en).
Від 1885 року — Орта самостійно збудував декілька приватних будинків, а трохи згодом віддав перевагу зведенню громадських будівель.
Починаючи з 1892 року Віктор Орта спроектував і спорудив у стилі модерн будинок професора Едмона Тасселя (1893), що вважається першою у світі спорудою в стилі модерн і викликав цілу хвилю наслідування; у Схарбеку займався зведенням будинку Отрік, а також брюссельських будинків, що увійшли до списку ЮНЕСКО: будинок Сольвей, свій власний будинок (зараз музей Віктора Орта), будинок ван Етвельде.
У 1897 році Орта здійснював будівництво Народного дому (був зруйнований в 1950-х) у більш стриманому і раціональнішому стилі.
У 1928 році провадив будівництво музею в Турне та Палацу мистецтв у бельгійській столиці.
Під час окупації Бельгії німцями Орта жив у Великій Британії та США. Повернувшись у Брюссель, активно продовжував працювати.
Віктор Орта помер 8 вересня 1947 року в Брюсселі.
Галерея робіт Орта[ред. | ред. код]
Музей Віктора Орта, декоративні ґратки сходової клітки
Музей Віктора Орта, деталі фасаду.
Надгробок композитора Брамса.
Арх. Віктор Орта. Павільйон для рельєфів «Пристрасті людські», скульптор Жозеф Ламбо.
Див. також[ред. | ред. код]
- Архітектура модерну
- 2913 Орта — астероїд, який назвали на честь архітектора[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)
Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]
- Віктор Орта [Архівовано 26 травня 2012 у Wayback Machine.] на www.arstudia.ru («Біографії великих архітекторів. Архітектурні пам'ятки») [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Aubry, Françoise; Vandenbreeden, Jos (1996). Horta — Art Nouveau to Modernism. Ghent: Ludion Press. ISBN 0810963337. (англ.)
- Cuito, Aurora (2003). Victor Horta. New York: Te Neues Publishing Company. ISBN 3823855425. (англ.)
- Dernie, David (1995). Victor Horta. Chichester: John Wiley & Sons. ISBN 1854904183. (англ.)
