Отто Барт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Барт
нім. Otto Barth
Народився 18 червня 1891(1891-06-18)
Дрезден, Німецька імперія
Помер 3 травня 1963(1963-05-03) (71 рік)
Ерланген, Середня Франконія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець, офіцер
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий орден святого Генріха
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нарукавна стрічка «Курляндія»

Отто Барт (нім. Otto Barth; 18 червня 1891, Дрезден — 3 травня 1963, Ерланген) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

30 березня 1911 року вступив фанен-юнкером у 5-й саксонський королівський артилерійський полк № 64. Учасник Першої світової війни. 31 березня 1920 року демобілізований, працював у різноманітних комерційних компаніях. 1 лютого 1935 року призваний на випробувальну службу в якості запасного офіцера, 1 травня прийнятий на дійсну службу.

З 11 грудня 1940 року — командир 117-го артилерійського полку. Учасник боїв на радянсько-німецькому фронті. 17 травня 1943 року переведений у резерв. З 17 вересня 1943 по 13 липня 1944 року — керівник курсу в 1-му артилерійському училищі, пройшов курс підготовки командира дивізії. 29 липня 1944 року приєднався до групи армій «Північ», з 15 серпня 1944 по 30 січня 1945 року — командир 30-ї піхотної дивізії.

З 16 лютого по 8 травня 1945 року — командир 21-ї польової дивізії люфтваффе. 9 травня 1945 року потрапив у радянський полон в Курляндії. Звільнений 9 жовтня 1955 року.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945. Band 1: Abberger-Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 208—209.
  • Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736—1918, Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee, Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 137
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 203.
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002