Павлік Руслан Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлік Руслан Юрійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження24 листопада 1981(1981-11-24)
Люботин, Харківська область
Смерть16 березня 2022(2022-03-16) (40 років)
Кам’янка, Ізюмський район, Харківська область
(Загиблий у бою)
Військова служба
Роки служби2001—2003, 2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 90 ОАеМБ
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлік.

Павлік Руслан Юрійович (24 листопада 1981, м. Люботин, Харківська область, УССР — 16 березня 2022, с. Кам’янка, Ізюмський район, Харківська область, Україна[1]) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Нагороджений Орденом за мужність III ступеня (посмертно)[2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]
Руслан Павлік з жінкою Вікторією

Руслан Павлік народився у м. Люботин 24 листопада 1981 року. Коли він був ще дитиною його родина переїхала в селище Старий Мерчик, де його батьки працювали у колгоспі. З 14 років Руслан жив сам, багато працював, закінчив харківське училище швейного та хутрового виробництва. Самостійно відбудував собі будинок у Люботині. Коли хлопцю виповнилось 20 років пішов на строкову службу. Служив у Внутрьошніх війсках. Після повернення з армії працював, займався бізнесом[4]. Одружився, виховував двох доньок. В перші дні повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Руслан пішов добровольцем у ряди Збройних сил[3]. Служив у 90 окремому батальйоні. У складі свого підрозділу брав участь у боях за Ізюм. На початку березня захищав село Кам’янка Ізюмського району Харківської області. В селі відбувались запеклі бої. Внаслідок боїв не залишилось жодного вцілілого будинку[5]. А у підвалах просто серед лахміття лежали тіла загиблих[6]. Руслан геройськи загинув у бою 16 березня 2022 року[2]. Чин за загиблим відбувся 31 березня на Новому кладовищі м. Люботин. Без Руслана залишилась дружина і двоє дітей[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указами Президента України від 03 листопада 2023 р. №731/2023 та від 10 листопада 2023 року №746/2023 «Про відзначення державними нагородами» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня Павліка Руслана Юрійовича (посмертно)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Згадаємо наших Героїв. Павлік Руслан » Веб-портал міста Люботин. lubotin.kharkov.ua. Процитовано 5 березня 2024.
  2. ↑ а б в Нагорода знайшла Героїв, на жаль, посмертно. » Веб-портал міста Люботин. lubotin.kharkov.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2024. Процитовано 5 березня 2024.
  3. ↑ а б Зеленський відзначив двох загиблих захисників із передмістя Харкова. DUMKA.MEDIA (рос.). Процитовано 5 березня 2024.
  4. ↑ Інформація про ФОП ПАВЛІК РУСЛАН ЮРІЙОВИЧ.
  5. ↑ Дмитро Кузубов. «Pink Floyd» серед руїн і запаркований танк. Як мешканці вщент розтрощеного села на Харківщині повертаються до життя
  6. ↑ Харківщина: у Кам'янці немає жодного вцілілого будинку, у підвалах поліція знаходить тіла загиблих. Укрінформ. 3 жовтня 2022.
  7. ↑ На Харківщині попрощалися з військовим, який загинув у боях під Ізюмом. 31 березня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Павлік_Руслан_Юрійович