Падитель Валерій Борисович
| Валерій Падитель Валерій Борисович Падитель | |||
|---|---|---|---|
 Полковник | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
26 липня 1978 (45 років) Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Прикордонна служба | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Валерій Борисович Падитель (нар. 26 липня 1978[1], м. Дунаївці, Хмельницька область[2]) — український військовослужбовець, полковник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022). Герой України (2022). Начальник 15-го мобільного прикордонного загону.
Життєпис[ред. | ред. код]
Валерій Падитель 26 липня 1978 року народився в місті Дунаївцях на Хмельниччині.
Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. У цьому ж виші 2010 року закінчив факультет підготовки керівних кадрів[3].
Служив у Херсонському, Львівському, Мостиському, Чопському, Харківському, Сумському та Донецькому прикордонних загонах, а також у Північному та Східному регіональних управліннях Державної прикордонної служби України.
У 2020 році взяв участь у відомчому проєкті «Нове обличчя керівного складу», масштабного прозорого відбору кандидатів на посади керівників органів охорони кордону, впровадженого в Державній прикордонній службі України за підтримки Посольства США в Україні та Міжнародної організації з міграції, де продемонстрував високий рівень підготовки, посівши четверте місце[3].
З 2021 року командир Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України[2]. Один із оборонців Маріуполя.
21 вересня 2022 року повернувся з російського полону[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (16 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Повний список 215 захисників України, яких звільнили з російського полону // АрміяInform. — 2022. — 22 вересня.
- ↑ а б В Мариуполе назначен новый начальник Донецкого погранотряда, Фото // 0629. — 2021. — 19 лютого.
- ↑ а б Східне регіональне управління ДПСУ // Facebook. — 2021. — 19 лютого.
- ↑ Командир Донецького прикордонного загону — захисник «Азовсталі» // Портал МВС. — 2022. — 10 жовтня.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2022 року № 706/2022 «Про присвоєння В.Падителю звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 16 березня 2022 року № 141/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Мазур, Є. Сталевий кордон. Історія Героя України Валерія Падителя: «Це було пекло» // Ліга.нет. — 2023. — 24 лютого.
- Мірер, П. Обличчя «Азовсталі». Історії захисників Маріуполя // Суспільне Новини. — 2022. — 18 травня.
- «Наш обов'язок — захистити державу, перемога буде за нами»: звернення начальника прикордонного загону Падителя із «Азовсталі». Відео // Новинарня. — 2022. — 9 травня.
Посилання[ред. | ред. код]
- «На прийом їжі давали 30 секунд». Прикордонник з Маріуполя про Оленівську колонію на YouTube // BBC News Україна. — 2022. — 14 жовтня.
- Командир, який пройшов «Азовсталь» та Оленівку на YouTube // Державна прикордонна служба України. — 2022.
|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |