Панченко Пимен Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Пи́мен Па́нченко (біл. Пімен Емяльянавіч Панчанка; *23 серпня 1917, Ревель — †2 квітня 1995) — білоруський поет.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській сім'ї, що виїхала на заробітки в Прибалтику. 1920 року сім'я повернулася до Бегомлю. 1934 року закінчив педагогічні курси у Бобруйську. У 1934–1935 роках був завідувачем школи, у 1935–1936 роках — вчителем Козулецької школи, у 1938–1939 роках викладав мову та літературу в Кіровській середній школі Могильовської області. Водночас заочно вчився на філологічному факультеті Мінського викладацького інституту (закінчив 1939 року).

З вересня 1939 року до січня 1946 перебував у Червоній Армії: був кореспондентом, письменником у армійських та фронтових газетах. Брав участь в поході Червоної Армії в Західну Білорусь, в боях на Брянському, Західному, Калінінському, північно-Західному фронтах, у 1944–1945 роках перебув з частинами Червоної Армії в Ірані.

1946 року працював у редакціях часопису «Вожык», газети «Літаратура і мастацтва», був головним редактором часописів «Советская Отчизна» (тепер «Неман», 1954–1958), «Маладосць» (1958–1966), секретарем правління Спілки письменників БРСР (1966–1971). Як член делегації БРСР 1958 року брав часть в роботі XIII сесії Генеральної Асамблеї ООН. Його обирали депутатом Верховної Ради БРСР (1957–1967, 1971–1975), головою Республіканського комітету охорони миру. Член білоруського ПЕН-центру з 1989 року. Член Спілки письменників СРСР з 1989 року.

Панченка було нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червого прапора, двома — «Знак Пошани», Жовтневої Революції, Вітчизняної війни II ступеню, медалями. 1973 року йому надали звання Народного поета БРСР.

Помер 2 квітня 1995 року.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]