Паперові солдати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Паперові солдати»
Автор Брати Капранови
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр роман
Місце Київ
Видавництво Нора-Друк
Видано 2019
Віталій та Дмитро Капранови

«Паперові солдати» — історичний роман українських письменників та видавців Віталія та Дмитра Капранових, виданий у 2019 році видавництвом «Нора-Друк». Це дванадцята книга у творчому доробку авторів. Історія ґрунтується на реальних подіях.

Благодійні ініціативи[ред. | ред. код]

В період презентації книги читачам брати Капранови організували благочинну акцію, в рамках якої подарували 1000 примірників книги «Паперові солдати» людям з інвалідністю. Проєкт був спрямований на поширення історії Ніла Хасевича, який навіть з інвалідністю продовжував воювати в лавах УПА[1].

Головні герої[ред. | ред. код]

Ніл Хасевич[ред. | ред. код]

Автопортрет Ніла Хасевича

Митець народився 25 листопада 1905 року в селі Дюксин на Волині. Його батько був псаломником. Старші були українськими священниками: Анатолія закатували поляки поблизу Клевані, а Федір загинув в Сибіру. Ніл здобув освіту в духовній семінарії. Перші творчі доробки створював в іконописній майстерні. В 14 років став інвалідом: повертаючись із Рівного, на деражнянському залізничному переїзді вони з матір'ю потрапили під потяг — мати загинула, а Ніл, втративши ліву ногу, на все життя зостався калікою.

Після лікування він навчався в майстерні Василя Леня в Рівному. 1925 року склав екстерном іспит і здобув атестат Рівненської гімназії.

Хасевич був успішним митцем і міг спокійно жити з цього. Ніл Хасевич був активним громадським та політичним діячем, членом Волинського Українського об'єднання (з 1935 року). Був делегатом крайового з'їзду ВУО 1935 року в Луцьку. Був особисто знайомий зі Степаном Бандерою та іншими керівниками українського національного руху. Входив до центрального і крайового проводів ОУН, згодом став членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

Існує дві версії загибелі Ніла Хасевича: смерть у бою з радянськими гебістами та самогубство.

Володимир (Білл) Титла[ред. | ред. код]

Володимир Титла народився 25 жовтня 1904 року в родині українських емігрантів. Батьки Петро та Марія Титли емігрували з містечка Підгайці, нині Тернопільської області.

Ще малим змальовував комікси. Під час хвороби, що прикувала хлопчину до ліжка на весь рік, малювання заповнило весь час. У 9 років на Мангеттені вперше побачив анімаційний фільм Вінзора Маккея — «Герті Динозавр», що змінило все його життя.

В 1934 році він вирушив до Голлівуду на студію Волта Діснея. Дуже швидко на його роботи звернули увагу й почали залучати до головних проєктів студії. Володимир Титла був серед аніматорів перших повнометражних мультфільмів — «Білосніжки й семеро гномів», «Піноккіо».

На початку 1943 року Володимир звільнився зі студії, про що шкодував аж до смерті. Причиною цього була його участь у страйку працівників студії проти Волта у 1941 році (через економічну кризу Уолту Діснею довелось багатьох звільнити).

Він приєднався до страйкарів для підтримки друзів, і визнавав, що співчував їм, але не хотів робити чогось проти Уолта. Звільнився сам, бо відчував напруження в студії, а ще намагався перебратися з родиною на схід, через воєнну активність японців (ще в середині 30-х років Володимир придбав ферму у штаті Коннектикут).

Помер Володимир Титла на своїй фермі у штаті Коннектикут. Йому було 64 роки. В 1998-у  посмертно отримав нагороду «Діснеївські легенди».

Історія створення[ред. | ред. код]

Дереворит «Воля народам, воля людині», Автор: Ніл Хасевич

Поштовхом до написання «Паперових солдатів» стало знайомство братів Капранових з біографією українського художника, графіка, активного громадського і політичного діяча, члена ОУН та УГВР Ніла Антоновича Хасевича.

«Довідавшись про Ніла Хасевича, ми зрозуміли, що він — справжній супергерой. Цей чоловік в надскладних умовах боровся проти наймогутнішої на той момент армії світу, таємної поліції, якою було МГБ. Ми не могли пройти повз такий сюжет. Хотілося зробити цікаву, сучасну, популярну книжку», — Віталій Капранов[2].

Щоб урівноважити сюжет автори обрали ще один образ, який кардинально відрізняється від попереднього.  Другим головним героєм став Володимир (Білл) Титла — головний художник студії Волта Діснея, який намалював «Білосніжку», «Піноккіо», «Дамбо».

«Титла зацікавив нас як альтернативна доля, він був українцем за духом, говорив українською, ходив до недільної української школи, саме там його помітила одна з викладачок і почала навчати малювання. Звідти він пішов в училище промислового дизайну, а потім на кіностудію «Paramount», зрозумів, що не вміє малювати, і поїхав вчитися до Європи, — а саме у Варшавську школу мистецтв, де якраз навчався Ніл Хасевич», — зазначив Віталій Капранов[2].

Сюжет[ред. | ред. код]

«Паперові солдати» — історія про двох митців, молодих українців, які одного разу випадково зустрілися у Варшаві в 1929 році. Їхні долі абсолютно різні, але любов до мистецтва та Батьківщини об'єднує їх.

Основна увага прикута до Ніла Хасевича — головного художника УПА, який ще в зовсім юному віці втратив ногу. Це не завадило йому до 1952 року протистояти радянському режиму та воювати у підпіллі. Через агітаційну діяльність його почала переслідувати влада. Ця історія покладена в основу сюжету.

Паралельно цій історії в книзі розповідають біографію Володимира Титли — успішного художника-мультиплікатора, який створив культових персонажів відомих мультфільмів.

В певний момент ці два персонажі зустрічаються під час навчання художнього мистецтва у Польщі. Саме там Ніл Хасевич отримує пропозицію розвитку кар'єри в США, але відмовляється, оскільки бачить своїм обов'язком боротися за Україну.

«Ми провели дві різні біографії, два різних життєвих шляхи, щоб читач зрозумів, що насправді у Хасевича був вибір і те, що він загинув за Україну, — це був його свідомий вибір», — зазначають брати Капранови[2].

Цитати з твору[ред. | ред. код]

  • «Ностальгія за тим, чого ніколи не бачив, — подумав Скочиляс. — Типовий випадок для творчої особистості».
  • «Бо скільки разів художник не малював модель, йому не притлумити одвічних інстинктів, що тримають на світі людство. Інстинктів першотворчості, які врешті-решт народжують усі мистецтва».
  • «Усі начальники однакові — щойно давши завдання, одразу вимагають результату».
  • «Складна справа це малювання! Це тільки здається, що черканув олівцем, і все. А насправді зробити так, щоб різні лінії разом склалися у людину, то вже просто чаклунство».
  • «Весілля — це великий клопіт, але й велике шоу».
  • «Ідеальна конспірація — це могила, — саркастично посміхнувся Зот. — Причому без надгробка. Хто там всередині, що він зробив, чого хотів — ніхто не знає».
    Кадр з мультфільму «Дамбо»
  • «Розкішна зала готелю „Білтморт“ цього вечора сяяла, наче зоряне небо. Ще б пак — тут проходила одинадцята церемонія вручення нагород Кіноакадемії. Розкішні вбрання ретельно приховували вади фігур, а блискучі посмішки — таємні заздрощі та взаємну ненависть».
  • « — Я малюю слоненятко. Маленьке слоненятко, яке всі дражнили через його великі вуха. — Але навіть для слона ці вуха завеликі. — Завеликі, — кивнув Титла. — Тому що вони призначені для того, щоб літати.».

Реакція читачів[ред. | ред. код]

Загальна оцінка від читачів на ресурсі «Goodreads» — 4,45[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інклюзія та УПА: що пов’язує ці два явища?. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 9 листопада 2021.
  2. а б в Брати Капранови презентують новий роман «Паперові солдати». www.chytomo.com (укр.). 31 жовтня 2019. Процитовано 9 листопада 2021.
  3. GoodReads. Відгуки про книгу "Паперові солдати" братів Капранових (Українська) . Процитовано 9 листопада 2021 року.

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Брати Капранови про роман «Паперові солдати»