Дюксин

село Дюксин
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Тер. громада	Деражненська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56060190040051073
Основні дані
Засноване	1446
Населення	1186
Площа	4,65 км²
Густота населення	284,95 осіб/км²
Поштовий індекс	35055
Телефонний код	+380 3657
Географічні дані
Географічні координати	50°49′43″ пн. ш. 26°5′34″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	170 м
Водойми	р. Жильжанка, р. Горинь
Місцева влада
Адреса ради	35055, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Дюксин
Карта
Дюксин
Дюксин
Мапа
Дюксин у Вікісховищі

Дю́ксин — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1325 осіб. Входить до Деражненської сільської громади.

До 2016 було центром Дюксинської сільської ради.

Біля села тече річка Горинь.

Історія

В околицях села, особливо над річками, частими були знахідки кремінних і камінних знарядь. Навколо села чимало пам'яток археології місцевого значення.

За народними оповідями, село Дюксин було засноване двома братами, які, мовляв, після довготривалого плавання зупинились тут при високому березі Горині для відпочинку. Оглянувши мальовничу околицю, вирішили осісти. Невдовзі з'явився малий хутірець, який назвали Дюксином.

За іншою легендою, назва села походить від імені Дюк, який, заснувавши хутір, піклувався про нього, лікував людей, в пізніше його справу продовжив син. За оповідями старожилів, саме на честь Дюка і його сина й назвали село.

Від найдавніших часів в Дюксині був великий сплав лісу, що справлявся по Горині та Прип'яті до Дніпра.

Перша письмова згадка про село датується грамотою князя Свидригайла Ольгердовича:

20 листопада 1446 в селі Несвіч князь Свидригайло Ольгердович за вірну службу надав кн. Івану Дмитровичу дозвіл про повернення Острожця та інших сіл: Косарів, Блищани, Теренош, Войниця на річці Іква, Перекали у Радомишля, а біля Стубли — Дюксин та Суськ на річці Горині.

На початку XVI ст. Дюксин належить до володінь Дмитра Острозького^{[джерело не вказане 19 днів]}, пізніше переходить панам Доростайським, з 1577 р. село входило до Клеванської волості княгині Іванової Чарторийської, з 1587 переходить у власність князя Олександра Пронського, луцького старости, а пізніше належить білорусько-литовським магнатським родам Сапег та Хоткевичів.

У 1887 р. в Дюксині було 129 будинків і 889 жителів, а також дерев'яна церква 1775 р.

20 вересня 2015 архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон освятив храм на честь святого архістратига Божого Михаїла

Герб

На золотому полі червоний дзвін, над ним — зелений лук з натягнутою вгору червоною стрілою; обабіч — лазурові бічники. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною. Лук вказує на поширені здавна мисливські промисли. Дзвін є символом пам'яті про буремні воєнні роки. Лазуровий колір вказує на води Горині, яка оточує село з обох боків.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1323	99.84 %
російська	1	0.08 %
румунська	1	0.08 %
Усього	1325	100 %

Відомі люди

У селі народилися:

• Хасевич Ніл Антонович (1905—1952) — український художник, графік, автор ескізів усіх нагород УПА та УГВР, нагороджений лицар Срібного Хреста Заслуги.
• Валерій Опанасюк (1971—2014) — захисник Майдану, Герой України посмертно.
• Ющик Юлія Миколаївна — українська бандуристка;
• Овдійчук Ольга Вікторівна — відома футболістка.
• Профорук Олександр Юрійович — краєзнавець, автор книги «Історія Дюксина через віхи століть».

Джерела

• Diuksyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 33. (пол.) — S. 33. (пол.)
• Ігор Тесленко. Походження князів Головнів-Острожецьких у світлі нововиявлених джерел // Студії і матеріали з історії Волині. — 2012. — С. 129–152, дод. № 2.

Посилання

• Погода в селі Дюксин [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.]