Французьке географічне товариство
| Французьке географічне товариство | |
|---|---|
 | |
| Тип | географічне товариство |
| Засновано | 15 грудня 1821[1] |
| Правовий статус | декларована асоціаціяd[2] |
| Сфера | географія[3] |
| Галузь | other voluntary membership organizationsd[2] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Штаб-квартира | Париж |
| 48°51′15″ пн. ш. 2°19′52″ сх. д. / 48.85440000002777339° пн. ш. 2.331200000028° сх. д.Координати: 48°51′15″ пн. ш. 2°19′52″ сх. д. / 48.85440000002777339° пн. ш. 2.331200000028° сх. д. | |
| Керівник | Jean-Robert Pitted |
| Критерій членів | географ |
| Друкований орган | La Géographied |
| Вебсайт: socgeo.com | |
 | |
 Французьке географічне товариство у Вікісховищі | |
.JPG)
Французьке географічне товариство, також просто Географічне товариство (фр. Société de géographie) — громадська організація Франції, одне з найстаріших географічних товариств світу і перше громадське об'єднання, яке визничало своєю метою діяльності насамперед некомерційні інтереси. Засноване 1821 року в Парижі.
Історія[ред. | ред. код]
Прообразом «Французького географічного товариства» (як, зрештою, й інших географічних товариств планети) можна назвати утворене в 1688 «Космографічне товариство», яке пізніше було перейменоване в «Товариство повітроплавців».
Ініціатива створення географічного товариства Франції, яке не обмежувалося б суто комерційними завданнями, вперше була озвучена Жаном-Ніколя Бошем (Jean-Nicolas Bauche) у 1775 році. Ідея, висловлена цим науковцем, була підтримана іншими французькими вченими, проте для її реалізації потрібно майже півстоліття. ФОрмування «Французького географічного товариства» відбулося в епоху, коли в Європі зростав інтерес щодо інших територій, що, багато в чому, було пов'язано з розширенням колоніальної експансії держав континенту.
19 липня 1821 року, французькі вчені, однодумці Боша, провели перше підготовче засідання. Вже через п'ять місяців, 15 грудня 1821 року, відбулося заснування першого в світовій історії наукового географічного товариства. Установчі збори проходили в столиці Франції, в будівлі мерії Парижа.
Активну участь у створенні першого географічного товариства взяли 227 вчених, серед яких були такі видатні діячі, як мандрівник Жуль Дюмон-Дюрвіль, лінгвіст Жан-Франсуа Шампольйон, натураліст Жорж Леопольд Кюв'є, німецький вчений-енциклопедист Александр фон Гумбольдт, математик — астроном П'єр-Симон Лаплас і багато інших.
Французька модель організації стала взірцем для створення інших національних географічних товариств на всій планеті.
До цього дня, статус першопрохідця дає президентові «Французького географічного товариства» право виступати першим на всіх міжнародних зібраннях національних географічних товариств.
З 2009 року президентом Географічного товариства є Жан-Робер Пітт.
Президенти товариства[ред. | ред. код]
Відомі члени «Французького географічного товариства»[ред. | ред. код]
Архівні й бібліотечні фонди товариства[ред. | ред. код]
Товариство має багаті фонди книг, журналів, географічних карт, атластів, глобусів, фотографій, які зберігаються в Національній бібліотеці Франції. Фонди товариства складаються :
- 90 000 томів та 25 000 брошур,
- 2 000 назв журналів,
- 135 000 малюнків, гравюр, фото,
- 70 000 карт,
- 500 коробок архівних матеріалів.
Публікації товариства[ред. | ред. код]
- Bulletin de la Société de Géographie (1822 до 1899) (щомісяця)
- La Géographie- bulletin de la société de Géographie (1900—1939) (щомісяця)
- Acta Geographica (1947—2001) (щокварталу)
- La Géographie (2001—2007)
- La GéoGraphie (з 2008)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.france-memoire.fr/dossiers/fondation-de-la-societe-de-geographie/
- ↑ а б SIRENE
- ↑ Czech National Authority Database
Література[ред. | ред. код]
- Alfred Fierro, La Société de géographie (1821—1946), Centre de recherches d'histoire et de philologie de la IV-e section de l'École pratique des hautes études, V, Hautes études médiévales et modernes, n° 52, Genève, Droz, Paris, H. Champion, 1983, 342 p.
- Dominique Lejeune, Les sociétés de géographie en France et l'expansion coloniale au XIX-e siècle, Paris, Albin Michel, 1993, 236 p.
Посилання[ред. | ред. код]
|
