Пахаревська-Валерик Валерія Альойзівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пахаревська-Валерик Валерія Альойзівна
Валерія Альойзівна Пахаревська-Валерик
Інші імена Валєрик, Валєрік
Народилася 1885(1885)
Померла після 1970
Громадянство (підданство) Flag of Ukrainian SSR.svg Україна
Ім'я при народженні Валерія Валерик
Діяльність актриса, перекладач, педагог
Alma mater Музично-драматична школа М. Лисенка
Чоловік Пахаревський Леонід Андрійович

Пахаревська (Валерик) Валерія Альойзівна (* 1885 — після 1970) — українська актриса, перекладачка творів з іноземних мов. Випускниця Музично-драматичної школи М. Лисенка. Актриса трупи Івана Сагатовського, трупи київської організації товариства «Просвіта». Брала участь як актриса у виставах Театру Миколи Садовського (1907), працювала у Львові (1909, театр «Руська бесіда»). Дружина Леоніда Пахаревського. Приятелька Лесі Українки.

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчила музично-драматичну школу М. Лисенка. Разом зі своїм чоловіком Леонідом Пахаревським в молоді роки грала в аматорських театральних трупах.[1] Працювала в трупі І. Л. Сагатовського.[2]

Про роки навчання Валерія Альойзівна згадувала таке: «В 1895 ми з Леонідом вступили в Театральну школу ім. Лисенка. Дуже захоплювались театром, працювали в „Просвіті“, виступали в клубах, багато декламували, часто читали вірші Шевченка. В „Просвіті“ часто бували такі корифеї української літератури, як Коцюбинський, Леся Українка, Олена Пчілка, Микола Вороний, поет Борис Грінченко, з котрим ми писали п'єсу „На новий шлях“, дуже подібну до „Нори“ Ібсена, яку згодом і поставили».[3]

В «Норі» Валерія Валерик виступала в заголовній ролі під час гастролей трупи І. Сагатовського в Чернігові.[4]

7 листопада 1907 року Валерія дебютувала в Театрі Миколи Садовського. Це був дебют випускного класу української драми школи ім. Лисенка (клас М. Старицької). По п'єсі «Сто тисяч» був поставлений жарт Антона Чехова «Освідчини» (переклад К. Лоського). Ролі виконували Л. Пахаревський, В. Валєрик і Ю. Лисенко.[5]

На запрошення Й. Стадника, який приїздив до Києва у 1908 році, трупа театру «Руська бесіда» у Львові «поповнилась в 1909 р. випускниками драматичної школи М. Лисенка — О. Островським та Валерик (Пахаревською)».[6]

Коли після закінчення Київського університету її чоловік у пошуках роботи переїхав у Мітану (1910), Валерія з дворічним сином також поїхала з ним. Леонід там викладав російську мову. Оскільки без театру подружжя не уявляло собі життя, Леонід організував у місцевому клубі драматичний гурток, де вистави ішли російською мовою. Ставили Чехова, Островського, Тургенєва, Ібсена, Гауптмана та ін. У Мітані вони прожили чотири роки, поки не почалась війна. Довелось евакуюватись спочатку до Риги, а потім в Україну до родичів.[3]

Влітку 1917 року В. Пахаревська брала участь у дуже успішних гастролях трупи членів київського товариства «Просвіта» під орудою Івана Мар'яненка у Воронежі і Полтаві разом зі своїм чоловіком, а також з такими акторами, як Н. Дорошенко, О. Потапенко, І. Стешенко.[7]

На початку 1920-х розлучилась з Л. Пахаревським, проте зберегла про нього добру пам'ять. У лютому 1970 року у 85-річному віці Валерія Альойзівна дала інтерв'ю зі спогадами про нього, які були опубліковані в 1997 році. Про себе повідомила, що вона працювала вчителькою, перекладачем з іноземних мов, «довелося багато працювати, ще більше писати.»[3]

Валерія приятелювала з Лесею Українкою.[8].[9] Збереглась фотографія похорону видатної поетеси, де труну несуть у першому ряду: у білому — актриса Наталія Дорошенко, у темному — Валерія Пахаревська (1913 рік).[10]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Галина Олександрова. Композиційна структура творів малої прози Леоніда Пахаревського. — c. 163
  2. Трупа І. Л. Сагатовського
  3. а б в До 115-річчя від дня народження Л. А. Пахаревського (за спогадами його дружини) // Календар знаменних і пам'ятних дат, 1997. С. 53-59
  4. Український драматичний театр: нариси історії в двох томах. Т. 1. Дожовтневий період. Інститут мистецтвознавства ім. М. Т. Рильського. — К.: Наукова думка, 1967. — с. 411
  5. Слово і час. — Випуски 1-6, К.: Наукова думка, 2004. — с. 85
  6. Т. 1. Дожовтневий період. — с. 427
  7. Осташко Т. С. З історії літературно-мистецького життя в Україні за часів Центральної ради // Український історичний журнал. — К.: Наукова думка № 3, 1998Т. С. Осташко
  8. Скажи мені, хто твій друг
  9. Листи Лесі Українки // Твори у 12-ти томах. c. 293, 545
  10. Про похорон Лесі Українки // Волинська єпархія Київського Патріархату

Посилання[ред.ред. код]

  • Жанрові модифікації малої прози Л. Пахаревського [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Олександрова Галина Мевлютівна ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2012. — 21 с.

Переклади[ред.ред. код]