Лоський Костянтин Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лоський Костянтин Володимирович
Лоський Кость
Кость Лоський.jpg
Народився 28 січня 1874(1874-01-28)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 14 жовтня 1933(1933-10-14) (59 років)
Прага, Чехословацька республіка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Галузь юриспруденція і право
Alma mater Варшавський університет
Посада Посол УНР

Костянтин Володимирович Лоський, або Кость Лоський (28 січня 1874, Санкт-Петербург — 14 жовтня 1933, Прага) — український громадський і політичний діяч, історик права, дипломат. Професор (1921). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1928). Батько Лоського Ігоря Костянтиновича.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Костянтин Лоський в місті Санкт-Петербург. Історію вивчав у Варшавському, а право — у Петербурзькому університетах. Від 1896 — у редакції журналу «Історичний вісник». Переїхав на Холмщину, працював там у губернських установах, був одним з лідерів українського громадсько-культурного життя в краї. У 1905 році заснував «Просвіту» в Грубешові та видавництво українських популярних книжок. Редагував 1906—1907 газету «Буг».

Навесні 1917 перебував у м. Київ, брав участь в організації та роботі Української Центральної Ради. 23 (10) травня 1917 призначений комісаром Тимчасового уряду в Бучацькому повіті, а від 6 червня (24 травня) був товаришем (заст.) губернського комісара Тернопільської губернії. Згодом виконував обов'язки губернського комісара Тернопільської губернії; на цій посаді перебував до 3 жовтня (20 вересня) 1917.

Повернувшись у Київ, очолював департамент у генеральному секретарстві внутрішніх справ Генерального секретаріату Української Центральної Ради, працював у міністерстві зовнішніх справ Української Народної Республіки. Навесні 1918 призначений послом УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії з місцем перебування в м. Стокгольм, залишався на цій посаді в період Української Держави гетьмана та Директорії УНР. Наприкінці 1920 поселився в м. Прага (Чехословацька республіка). Працював від наступного року в Українському вільному університеті: професор рим. права, декан правничого факультету (1927–1928), проректор (1929–1930).

Костянтин Лоський помер 14 жовтня 1933 року в місті Прага.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Нарис римської історії», – Гельсінгфорс, (1919),
  • «Короткий нарис грецької історії» (1921),
  • «Історія джерел римського права» (1921),
  • «Історія і система римського приватного права» (т. 1—3, 1922—24),
  • брошура «Украинский вопрос: Россия и Антанта» (1918; під псевд. Вишевич),
  • збірка фейлетонів «Від великого до смішного» (1919),
  • Інші публіцистичні статті і нариси. Перекладав твори Дж.-Н.Байрона, Г.Гейне, А.Чехова й ін. зарубіжних літераторів;
  • видав збірки поезій Тараса Шевченка французькою мовою у власному перекладі.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]