Пащенки

село Пащенки
Школа Школа
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Полтавський район
Громада	Решетилівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA53080390550032047
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	452
Поштовий індекс	38451
Телефонний код	+380 5363
Географічні дані
Географічні координати	49°25′10″ пн. ш. 34°01′15″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	84 м
Місцева влада
Адреса ради	38451, Полтавська обл., Решетилівський р-н, с.Пащенки
Карта
Пащенки
Пащенки
Мапа
Пащенки у Вікісховищі

Пащенки́ — село в Україні, у Решетилівській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 459 осіб. До 2020 центр сільської ради, якій були підпорядковані населені пункти: Яценки, Гольманівка та Паськівка. Сільський голова М. Г. Наконечкий.

Географія

Село Пащенки знаходиться за 5 км від лівого берега річки Говтва, за 1,5 км від села Яценки, за 25 км від райцентру та за 35 км від залізничної станції Решетилівка. Селом протікає пересихаючий струмок з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога Н31.

Історія

Заснування села

Село Пащенки веде відлік своєї історії від заснування хутора Пащенкова Балка (або Чорна Балка), який, за переказами, виник у другій половині XVIII ст., коли тут поселився козак з Говтвянської сотні Чорний-Швець. Поруч з Пащенковою Балкою з'являється ціла низка інших невеликих хуторів.

Пащенківські хутори у ХІХ — на початку ХХ століття. Архистратиго-Михайлівська церква.

У 1869 році в Пащенках була побудована Архистратиго-Михайлівська церква, нову будівлю храму звели у 1905 році. Церква була дерев'яною, на мурованому фундаменті, в одному зв'язку з дзвіницею.

Церква була огороджена металевим парканом та обсаджена кущами бузку. Поряд з церквою знаходилося церковне кладовище.

Цінний іконостас церкві подарував московський священик, що був родом із сусіднього села Яценки. Цей священник довгий час працював у Харківському університеті, а біля Архистратиго-Михайлівської церкви на церковному кладовищі був похований його син, убитий під час революції у Москві.

У 1902 році церква володіла 35 десятинами орної землі; у 1912 році — 35 десятинами. Мала церковну сторожку (містилася у дзвіниці), 3 будинки для квартир причту.

Також, при церкві діяла бібліотека, а у парафії було 3 земських народних училища та школа грамоти.

До парафії входили, зокрема, села Піщане (нині село Нагірне), Мазурівка, Паськівка, Гольманівка, хутори Яценкові (нині село Яценки), Зарівчацькі, Вусикові, Куликові, Ковалевий, Ївженкові, Мокієнкові.

У 1902 році в Архистратиго-Михайлівської церкви налічувалося парафіян — 1480 душ чоловічої та 1536 душ жіночої статі; у 1912 році парафіян привілейованих станів — 3, міщан — 24, козаків — 2224, селян — 509.

Із священиків Архистратиго-Михайлівської церкви відомі такі: Григорій Хомич Стефанович (на 1902 рік, у сані перебував з 1881 року, нагороджений камилавкою 1898 року), Тихон Федорович Гвоздевич (на 1912 рік); із псаломщиків: диякон Григорій Михайлович Голобородько (на 1902 рік, у сані перебував із 1896 року), Симон Петрович Гасуха (на 1902 та 1912 роки, на посаді з 1883 року, стихар з 1888 року), Амвросій Матвійович Деряжний (на 1912 рік); із церковних старостів: козак Йосиф Якович Христовий (на 1902 рік), козак Петро Костянтинович Гальченко (на 1912 рік).

Церква Святого Архистратига Михайла була розібрана у 1935 році. Руйнували церкву приїжджі, але будівельні матеріали з неї могли брати для власних потреб і місцеві, які будували з дощок переважно хліви.

У ході руйнування церкви були зняті дзвони, вивезений іконостас та зрівняні земляні надгробки церковного кладовища. Біля церкви залишилася лише сторожка.

Матеріали з церкви пішли на будівництво школи у селі Шамраївка Решетилівського району. Школу спалили німці в роки окупації.

Пащенківські хутори у 20-30-х роках ХХ століття. Голодомор 1932—1933 років

У квітні 1920 року повстанський загін під керівництвом Олександра Молчанова здійснив напад на село Пащенки, де зупинився на постій один із підрозділів Червоної армії. Завдяки чисельній перевазі бій повстанці виграли і захопили в полон 36 червоноармійців. Їх обеззброїли і відпустили з наказом «забиратися геть з України у свою Московщину».

За даними перепису 1926 року на хуторі Бажани було 35 господарств і 147 жителів, на хуторі Вусики — 33 двори і 182 мешканці, у селі Гольманівка — 48 дворів, населення 256 чоловік, на хуторі Глиняри — 3 двори і 9 чоловік, на хуторі Горпинки — 6 дворів і 40 чоловік, на хуторі Григоренки — 9 дворів і 59 чоловік, на хуторі Зарівчанці — 18 дворів і 115 чоловік, на хуторі Лебеді — 25 дворів та 138 чоловік, на хуторі Олійники — 43 двори і 204 чоловіки, на хуторі Пащенкова Балка — 68 дворів і 330 чоловік, на хуторі Ромасі — 18 дворів та 97 чоловік, на хуторі Яценки — 32 двори і 170 чоловік.

У ході колективізації на хуторах виник ряд колгоспів: «Червоний кооператив», «Верховна Рада», «Україна» та ін.

Голодомор 1932—1933 років забрав життя 199 селян.

У процесі адміністративної реформи 1937—1938 років переважна більшість жителів переселилася на територію Пащенкової Балки.

Село в роки Другої світової війни

В період німецької окупації було повністю спалено гітлерівцями хутір Медяники, 10 хат на хуторі Вусики та громадські будівлі бригади колгоспу «Червоний кооператив» на хуторі Бажани.

У Німеччину забрано 23 юнаків та дівчат.

На фронтах Другої світової війни полягло 164 жителі Пащенок та навколишніх хуторів.

Голод 1946—1947 років. Відбудова села. 60-70-ті роки ХХ століття

1950 року в результаті укрупнення колгоспів у Пащенках було утворено колгосп «Україна», який мав 340 дворів з населенням 707 чоловік, у тому числі 432 працездатних, та 2567,8 га орної землі. 1974 року колгосп «Україна» було ліквідовано. Це призвело до прискорення вимирання Пащенківських хуторів. Відходили у вічність ветерани, а молодь, залишившись без перспективи, покидала домівки і масово виїжджала до Полтави, Решетилівки, Потічка чи Шевченкового.

Відродження Пащенок у 80-ті роки

В середині 80-х, у період підготовки та проведення на базі Решетилівського району науково-практичної конференції по забудові і благоустрою сіл, село врятували від повного зникнення. 1982 року колгосп «Україна» було відроджено. Розпочалося будівництво житла, були споруджені нова школф, дитсадок, відділення зв'язку, ФАП, сільський клуб у Яценках, приміщення контори, прокладені дороги з твердим покриттям. У села з'явилося майбутнє. Молодь почала повертатися до батьківського порога. Пащенки стали центром новоствореної сільської ради.

Село в роки незалежності

Нині на території сільської ради є Пащенківська загальноосвітня школа І-ІІ ступеня (навчається близько 40 дітей), дитячий садок (12 дітей), 2 ФАПи (Пащенківський та Яценківський), Пащенківський сільський будинок культури, бібліотека, відділення поштового зв'язку.

На території сільської ради функціонує 1 сільськогосподарське товариство — ТОВ «Дукла», 1 фермерське господарство — ФГ «Бобер» та приватне підприємство «Шах».

З 1998 року в Пащенках діє громада Преображенської православної церкви (УПЦ МП). Керівник релігійної організації — Михайло Іванович Кулик (на 2008 рік). Богослужіння проводяться у молитовному будинку.

Наприкінці червня 2014 року в ході «ленінопаду» сільський пам'ятник Леніну був зруйнований невідомими волинянами, які поверталися зі Сходу України, за допомогою дерев'яної колоди.

Відомі люди

• Петро Гасуха (народився 1893 року у с. Пащенкова Балка, нині село Пащенки Решетилівського району — розстріляний 11 листопада 1920 року) — секретар Куликівського волосного виконкому (1918—1919), начальник міліції 3-го району Костянтиноградського повіту, учасник антибільшовицького повстання (1920—1921) під проводом кошового отамана Івана Біленького
• Зарівчацький Михайло Федорович (народився 20.11.1943 року в с. Пащенки) – хірург, завідувач кафедри хірургічних хвороб Пермської державної медичної академії, директор Інституту гепатопанкреатобіліарної та ендокринної хірургії Пермської державної медичної академії, доктор медичних наук, професор, «Заслужений лікар Російської Федерації» (1999).

Джерела

1. Клировая книжка Полтавской епархии на 1902 год. — Полтава,1902. — С. 221.

2. Справочная клировая книга Полтавской епархии на 1912 год. — Полтава,1912.– С. 76.

3. Ревегук В. Отамани Полтавського краю – борці за волю України. Нариси з історії. – Полтава: «Дивосвіт», 2011. – 33-34.

Галерея

• 
  Пошта
• 
  Колишній Дитячий садок
• 
  Стадіон
• 
  Східний в'їзд у село
• 
  Башти водопостачання
• 
  Типовий будинок для Пащенок, що не є типовим для більшості сіл у околицях
• 
  Меморіал пам'яті
• 
  Клуб
• 
  Сільська рада
• 
  "Інша" церква, як її називають жителі Пащенок
• 
  Ставок

Також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)

Посилання

• Погода в селі Пащенки