Педро Севальйос
| Педро Севальйос | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 13 грудня 1799 — 3 березня 1808 року | ||
| Монарх: | Карл IV | |
| Попередник: | Маріано Луїс де Уркіхо | |
| Наступник: | Гонсало О'Фаррілл | |
| 19 березня — 7 липня 1808 року | ||
| Монарх: | Фернандо VII | |
| Попередник: | Гонсало О'Фаррілл | |
| Наступник: | Маріано Луїс де Уркіхо | |
| 15 листопада 1814 — 24 січня 1816 року | ||
| Попередник: | Хосе Мігель де Карвахаль-Варгас | |
| Наступник: | Хуан Естебан Лосано | |
| 26 січня — 30 жовтня 1816 року | ||
| Попередник: | Хуан Естебан Лосано | |
| Наступник: | Хосе Гарсія де Леон-і-Піссарро | |
| Народження: |
1 серпня 1759[1] Сан-Фелісес-де-Буельна, Кантабрія, Іспанія | |
| Смерть: |
29 травня 1838[1] (78 років) Севілья, Іспанія | |
| Країна: | Іспанія | |
| Освіта: | Університет Вальядоліду | |
| Нагороди: |   | |
Педро Севальйос Ґуерра (ісп. Pedro Ceballos Guerra; 1759–1838) — іспанський дипломат і політик, двічі очолював уряд країни під час Наполеонівських війн.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався у різних навчальних закладах, після чого 1777 року вступив до університету Вальядоліда, де вивчав право. Вже 1781 року став професором того ж вишу. Займався викладацькою діяльністю в alma-mater до 1790.
Після цього Севальйос перейшов на дипломатичну службу. Від 1793 до 1795 року займав пост першого секретаря іспанського посольства в Лісабоні. Після цього він повернувся на батьківщину, де обіймав посаду міністра фінансів.
1799 року іспанський король Карл IV призначив Севальйоса на посаду державного секретаря (фактично глави уряду)[2]. Натомість Севальйос не мав особливих політичних талантів, через що був змушений поділитись владою з амбіційним Мануелем Годоєм, колишнім державним секретарем. Останній був фаворитом королівської пари й фактичним керівником держави.
Становище Іспанії було нестійким від самого початку Наполеонівських війн, а 1808 року воно похитнулось ще сильніше. Іспанія та Франція планували вторгнення до меж їхнього спільного ворога — Португалії — втім французи планували зрадити союзника та захопити Іспанію. Коли це стало відомо іспанській еліті, вони змусили короля зректись престолу на користь Фернандо VII. Однак такий крок не зміг зупинити Наполеона, й іспанський король був взятий у полон.
Севальйос подав у відставку та втік до Лондона, повернувшись на батьківщину тільки 1814 року після звільнення Мадрида. Тоді він знову зайняв пост голови уряду, втім його каденція була нетривалою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ H. L. Dufour Woolfley (25 квітня 2013). A Quaker Goes to Spain: The Diplomatic Mission of Anthony Morris, 1813–1816. Lehigh University Press. с. 174. ISBN 978-1-61146-136-7.
Джерела[ред. | ред. код]
- Diario Montañes, Pedro Cevallos Guerra un gran olvidado (ісп.)
- Sociedad Cántabra de Escritores [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
|
