Персеїди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Персеїди
Perseiden Meteor (2009).jpg
Метеор із потоку Персеїд, 2009.
Період активності 17 липня — 24 серпня
Максимум 12 серпня
Радіант α = 48°, δ = +58°
Дрейф радіанта  
Зенітне годинне число (ZHR) 100
Популяційний індекс, r  
Швидкість 59 км/с
Першовідкривач  
Комета родоначальник 109P/Свіфта — Туттля
Найменування згідно IMO  

Персеї́ди — один із найсильніших метеорних потоків[1]. Названий за сузір'ям Персея, де розташований його радіант. Цей потік можна спостерігати приблизно з 23 липня до 22 серпня. Період найбільшої активності — з 8 до 14 серпня, а пік припадає на 1213 серпня.

Метеорний дощ Персеїд відбувається щороку, коли Земля проходить через орбіту комети Свіфта — Туттля. Комета наближається до Землі лише один раз на 133 роки[2], але через її хвіст Земля проходить щороку. Уламки породи, що вилетіли з ядра цієї комети, потрапляючи до атмосфери Землі, спалахують у ній, наче зірки. Це явище можна спостерігати з будь-якого місця планети, але найяскравіше воно у північній півкулі.

Як і більшість метеорних дощів, Персеїди утворюються залишками кометного «хвоста». Комети, наближаючись до Сонця, нагріваються, розсіюючи в міжпланетному просторі дрібні частинки льоду та пилу, які під дією сонячного вітру трохи віддаляються від самої комети, залишаючись поблизу її орбіти. Хвіст комети складається з крихітних частинок льоду, пилу та порід, що було викинуто до міжпланетного простору з ядра комети. Коли Земля на своєму шляху навколо Сонця зустрічається з цими частинками, вони потрапляють до атмосфери зі швидкістю 10 км/сек (середня швидкість Персеїд 50 км/сек). Вони прокреслюють то прямі суцільні, а часом, переривисті лінії, то спалахують у вигляді вервечки, а іноді навіть у вигляді однієї або кількох вогняних куль. Дехто зі спостерігачів, які не знають про час зорепадів, повідомляють про НЛО та інші уфологічні явища. Більшість спалахів (відомих як «зорепади») спричинені метеороїдами розміром з піщинку.

Комету Свіфта — Туттля відкрили 1862 року, коли вона проходила найближче до Землі. Період обертання цієї комети становить 133 роки. Останнього разу вона наблизилася до Землі у грудні 1992 року, і це спричинило підвищення активності Персеїд. У серпні 1993 року спостерігачі центральної Європи фіксували від 200 до 500 метеорів на годину. Наступного разу комета Свіфта — Туттля проходитиме крізь середину Сонячної системи 2126 року, і це видовище обіцяє бути величним, на рівні комети Хякутаке 1996 року або комети Хейла — Боппа 1997 року.

Історія досліджень[ред.ред. код]

Найпершу згадку про Персеїди датують 36 роком н. е. в китайському літописі. Також Персеїди часто згадувалися в китайських, японських і корейських літописах VIII — XI століть. В Європі Персеїди називали «Сльозами святого Лаврентія», тому що фестиваль святого Лаврентія, який відбувається в Італії 10 серпня, припадає на період високої активності метеорного дощу. Офіційно вважається, що відкривачем щорічного метеорного дощу Персеїд є бельгієць Адольф Кетеле, який сповістив про це видовище в серпні 1835 року.

Першим дослідником, який підрахував кількість метеорів на годину, був Едуард Хейс[en], який 1839 року зафіксував максимальний показник — 160 метеорів/год. Після того спостереження продовжувалися Хейсом та іншими дослідниками у всьому світі майже щорічно. Максимальні показники були між 37 і 88 на годину до 1858 року[3]. Протягом 1861—1863 років спостерігачі помітили збільшення кількості серпневих Персеїд. 1861 року норми підскочили до 78—102. 1863 року було зафіксовано 215 спалахів на годину.

Персеїди були першим метеорним потоком, який було пов'язано з певною кометою. Італійський астроном Джованні Вірджініо Скіапареллі у 1864—1866 роках розрахував орбіти декількох метеороїдів-персеїд і виявив, що вони збігаються з орбітою комети Свіфта — Туттля, яку було відкрито 1862 року.

Щільність метеорного потоку поблизу комети більша. Коли комета наближається до Землі, інтенсивність метеорного дощу значно зростає. Останній раз комети проходила через перигелій у грудні 1992 року. Дощ 1993 року мав пікові значення від 200 до 500 метеорів на годину. Такі ж показники характерні й для дощу 1994 року[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Perseids 2015. International Meteor Organization. Процитовано 2015-08-11. 
  2. 109P/Swift-Tuttle at NASA's Jet Propulsion Laboratory's Small-Body Database
  3. а б Observing the Perseids. Meteor Showers Online. Архів оригіналу за 2013-06-23.  (англ.)

Посилання[ред.ред. код]