Петер Александер фон ле Форт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер Александер фон ле Форт
нім. Peter Alexander Hermann Richard Max Baron von le Fort
Народився 28 липня 1899(1899-07-28)
Шверін, Велике герцогство Мекленбург-Шверін, Німецька імперія
Помер 2 травня 1969(1969-05-02) (69 років)
Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Діяльність sporting director
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання Оберст
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Німецький Олімпійський знак 2-го класу
Герб
Герб

Барон Петер Александер Герман Ріхард Макс фон ле Форт (нім. Peter Alexander Hermann Richard Max Baron von le Fort; 28 липня 1899, Шверін2 травня 1969, Гарміш-Партенкірхен) — німецький офіцер і спортивний функціонер, оберст вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія[ред. | ред. код]

Представник давнього знатного протестантського роду. Син оберста Прусської армії Штефана фон ле Форта, молодший брат відомої письменниці Гертруди фон ле Форт. В кінці Першої світової війни вступив в Прусську армію. Учасник Каппського заколоту. 17 березня 1920 року разом з бійцями фрайкору під командуванням його двоюрідного брата ротмістра Штефана фон ле Форта взяв участь в облозі міста Варен. Наступного дня Петер і Штефан обстріляли місто з гармати і трьох кулеметів, 5 осіб загинули і ще 11 отримали поранення. Після придушення заколоту брати втекли до Мюнхена та Австрії, а їхнє сімейне майно конфіскував уряд Мекленбург-Стреліцу. В 1923 році переїхав до Гарміш-Партенкірхена, де його ніхто не знав, і влаштувався працювати журналістом. У вересні того ж року взяв участь у відкриття пам'ятної дошки Альберту Лео Шлагетеру. Окрім цього, ле Форт став спортивним менеджером лижного клубу Гарміша.

В 1936 році він був призначений генеральним секретарем Організаційного комітету зимових Олімпійських ігор, а також очолив комітет спеціалістів з ковзанів і хокею. У лютому 1937 року як керівник імперського лижного управління взяв участь у заході, який організував імперський намісник Саксонії Мартін Мучманн з нагоди відкриття чемпіонату Німеччини з лижного спорту.

Учасник Другої світової війни, командував різними артилерійськими частинами. Після війни взятий у полон радянськими військами. Його утримували в спецтаборі НКВС №2 «Бухенвальд». В 1950 року звільнений разом із Карлом Ріттером фон Гальтом, оскільки їхнє звільнення було однією з умов для прийняття СРСР у МОК.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Winter-Olympia 1936 – Herausgegeben im Einvernehmen mit dem Organisationskomitee für die IV. Olympischen Winterspiele 1936 in Garmisch-Partenkirchen, F. Bruckmann, München 1935 (gemeinsam mit Dr. Hermann Harster, Pressechef der Winterspiele)
  • Kampf und Sieg in Schnee und Eis, Knorr & Hirth Verlag, München 1936 (gemeinsam mit Dr. Hermann Harster)
  • So kämpfte und siegte die Jugend der Welt, 1936 (gemeinsam mit Dr. Hermann Harster und Franz Miller)
  • Spur im Schnee – Jahrbuch des Fachamts Skilauf im Deutschen Reichsbund für Leibesübungen, Knorr & Hirth Verlag, München 1938 (gemeinsam mit Dr. Hermann Harster)

Література[ред. | ред. код]