Петір Бейліш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Петір Бейліш
Petyr Baelish
ПортретЕйдан Гіллен в ролі Петіра Бейліша
(кадр із серіалу)
Творець: Джордж Мартін
Твори: цикл «Пісня льоду й полум'я»
Стать: чоловіча
Національність: браавосець
Раса: людина
Вік: 32 роки (в книзі «Бенкет стерв'ятників»), 36 років (в сьомому сезоні «Гра престолів»)
Дата народження: 268 рік після В.Е.
Родина: дружина — Ліза Аррен
пасинок — Роберт (в серіалі Робин) Аррен
племінники (після шлюбу з Лізою Аррен) — Робб Старк, Санса Старк, Арія Старк, Бран Старк, Рікон Старк
Діти: немає
Прізвисько: Мізинець (англ. Littlefinger)
Рід занять: Майстер над монетою, Лорд Гарренхолла та Верховний лорд Тризуба, Лорд-Протектор Долини Аррен.
Роль виконує: Ейдан Гіллен

Лорд Петір Бейліш (на прізвисько — Мізинець) — персонаж романів американського письменника-фантаста Джорджа Мартіна з циклу «Пісня Льоду та Вогню». З'являється в книгах «Гра престолів» (1996), «Битва королів» (1998), «Буря мечів» (2000), «Бенкет стерв'ятників» (2005) та «Вітри зими»[1]. Незважаючи на те, що в книгах Петір Бейліш не є центральним персонажем[2], в серіалі Петір Бейліш є одним з ключових героїв.

Родовід, герб, прізвисько[ред.ред. код]

Родич найманця з Браавоса, отримав невеликий замок на одному з півостровів Перстів. Майстер над монетою (міністр фінансів) у раді короля Роберта Баратеона, пізніше — лорд Гарренхолла, верховний лорд Тризуба і лорд-протектор Долини. Отримав прізвисько «Мізинець» через свій невеликий зріст, дав йому це прізвисько брат Кейтелін Старк — Едмур Таллі, спадкоємець Річкових земель. Герб: пересмішник.

Роль в сюжеті[ред.ред. код]

До початку описуваних подій[ред.ред. код]

В молодості виховувався в замку Ріверран, де закохався в Кейтелін Таллі. Дізнавшись про заручини Кейтелін і спадкоємця Вінтерфелла, Брандона Старка, викликав останнього на поєдинок, але програв, одержавши тяжку рану. Після одужання був відісланий з Ріверрана. Став коханим Лізи, другої дочки лорда Таллі.

Після приходу до влади Роберта Баратеона Петір Бейліш отримав посаду в митниці, а згодом зайняв місце в королівській раді в якості «Майстра над монетою».

Безпосередньо в рамках циклу[ред.ред. код]

Активно брав участь у придворних інтригах. Сприяв початку війни між будинками Ланністерів і Старків. Обдурив і зрадив Еддарда Старка, згодом підтримував короля Джоффрі. За успіхи в переговорах з будинком Тіреллів був нагороджений титулом лорда Гарренхолла.

Організував втечу Санси Старк з Королівської Гавані, видавши її за свою незаконну дочку. Прибувши в Долину Аррен, одружився на Лізі, леді Долини. Після весілля вбив свою дружину і став лордом-протектором, незважаючи на невдоволення місцевих феодалів. Отримав таким чином контроль над неповнолітнім лордом Робертом Арреном.

В екранізації[ред.ред. код]

У телесеріалі «Гра престолів» роль Петіра Бейліша виконав ірландський актор Ейдан Гіллен[3]. Його кандидатуру схвалив особисто Джордж Мартін. За словами самого Гіллена, у своїй інтерпретації образу Бейліша він орієнтувався на реальний прототип — британського політика Пітера Мандельсона[4]. Схожу роль, а саме політика штату Балтімора Томмі Карсетті, Ейдан Гіллен зіграв в іншому серіалі каналу HBO «Прослуховування».

Перший сезон[ред.ред. код]

У серіалі Петір Бейліш з'являється, як і в книзі, на позачерговому засіданні Малої ради, коли вирішується питання про організацію турніру Правиці. Вже в першому сезоні є кілька доданих сцен за участю цього персонажа: це, зокрема, їх діалог з Варісом біля підніжжя Залізного Трону, під час якого два майстри інтриг перекидаються колючостями, а також сцена в борделі, коли Петір проводить випробування «майстерності» двох своїх нових повій.

Другий сезон[ред.ред. код]

У другому сезоні Мізинець знаходиться в таборі Ренлі під час загибелі останнього і рекомендує Лорасу якомога швидше виїхати, щоб самому не бути вбитим. Також він розмовляє з Маргері про те, чи вона хоче бути королевою.

Третій сезон[ред.ред. код]

У третьому сезоні докладно показаний епізод, як саме Бейліш дізнався про плани Тіреллів видати Сансу за Лораса: він підіслав до Лицаря Квітів одного з своїх людей під виглядом зброєносця, і той в ліжку без проблем дізнався у Лораса потрібні відомості.

Четвертий сезон[ред.ред. код]

У четвертому сезоні сюжетна лінія Петіра Бейліша в серіалі близька до книжкової. Він як і раніше успішно плете свої інтриги, а після отруєння Джоффрі на весіллі останнього з Маргері допомагає сховатися Сансі Старк, холоднокровно убивши при цьому свого друга і співучасника Донтоса Холларда.

П'ятий сезон[ред.ред. код]

У п'ятому сезоні сюжетна лінія Бейліша виходить за рамки вже написаних до того часу книг. Він особисто супроводжує Сансу в Вінтерфелл, щоб видати її (а не Джейні Куль, як у книзі) за Рамсі Болтона. У трактирі неподалік від Долини їх знаходить Брієнна Тарт і пропонує Сансі свої послуги, але Мізинець відповідає, що вона не потребує захисту. Він наказує своїм людям затримати Брієнну, але тій вдалося втекти.

У Вінтерфеллі Петір затримується ненадовго: він отримує лист від Серсеї і змушений виїхати в Королівську Гавань, не дочекавшись весілля. У столиці він запевняє королеву-регента у своїй відданості і готовності кинути війська Долини на штурм Півночі. У той же час він зустрічається з леді Оленною Тірелл і сповіщає, що у нього для неї є приваблива пропозиція.

Шостий сезон[ред.ред. код]

У шостому сезоні Бейліш допомагає Джону Сноу і Сансі Старк завоювати Вінтерфелл і знищити Болтонів, Амберів і Карстарків за допомогою військ Долини Аррен за підтримки Робіна Аррена і Джона Ройса. У фіналі шостого сезону розкриває свої плани Сансі Старк (завоювати Залізний Трон) і, всупереч своїм очікуванням, стає свідком проголошення Джона Сноу королем Півночі.

Сьомий сезон[ред.ред. код]

На початку 7 сезону Петір Бейліш ще залишається у Вінтерфеллі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Excerpt from the Winds of Winter - George R.R. Martin. georgerrmartin.com. 
  2. THE CITADEL THE ARCHIVE OF 'A SONG OF ICE AND FIRE' LORE SO SPAKE MARTIN
  3. Джеймс Хібберд 'Game of Thrones' casts 'Wire' veteran The Hollywood Reporter. 12.07.2010
  4. Love/hate relationship. The Irish Times (en-US). Процитовано 2017-08-16.