Джордж Мартін (письменник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Реймонд Річард Мартін
George Raymond Richard Martin
Georgerr.PNG
При народженні George Raymond Richard Martin
Народження 20 вересня 1948(1948-09-20) (69 років)
  Байонне, штат Нью-Джерсі, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Релігія атеїзм
Alma mater Північно-Західний університет і Медільська школа журналістики[d]
Мова творів англійська мова[1]
Рід діяльності Письменник, редактор, сценарист, кінопродюсер
Напрямок фантастика
Жанр фантастика жахів, фентезі, наукова фантастика
Magnum opus: Пісня льоду та полум'я
Член політичної партії Демократична партія США
Нагороди та премії
Автограф: George R. R. Martin.svg
Сайт: georgerrmartin.com
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Джордж Мартін на Вікісховищі

Джордж Ре́ймонд Рі́чард Ма́ртін (англ. George Raymond Richard Martin; *20 вересня 1948, Байонне) — американський письменник-фантаст, сценарист і продюсер. Автор популярного циклу книг у жанрі фентезі «Пісня льоду й полум'я». Книги перекладені багатьма мовами.

Життєпис[ред.ред. код]

Народжений у родині працівника порту. Його родина мешкала в житловому комплексі федерального житлового проекту біля доків Байонне. Навчався у школі Мері Джейн Донах'ю та середній школі Маріста.

З дитинства захоплювався читанням, писав і продавав страшні історії сусідським дітям, в старших класах став прихильником коміксів видавництва Марвел.

Навчався в Північно-Західному університеті (Northwest University) в Еванстоні, штат Іллінойс. В 1970 році здобув ступінь бакалавра, в 1971 — магістра за спеціальністю «журналістика».

В одночас Мартін почав писати фантастичні оповідання. Його перше оповідання «Герой» (англ. The Hero), опубліковане в журналі Galaxy, здобуло премію «Г'юґо».

Мав бути призваним на військову службу під час війни у В'єтнамі, але ухилився від призову як Відмовник за ідейними міркуваннями. Замість армії у 1972—1974 роках проходив альтернативну службу в програмі VISTA при Cook County Legal Assistance Foundation, яка боролася з бідністю.

У 1973—1976 роках проводив шахові турніри для Continental Chess Association.

У 1976—1978 роках викладав журналістику в Clarke College, м. Дюбук, штат Айова.

У 1980-тих роках переїхав до Голлівуду, де працював сценаристом (серіал The Beauty and The Beast), редактором (серіал The Twilight Zone), продюсером (серіал Doorways).

1978 року публікується його перший роман Dying of the Light, далі видається збірка оповідань «Піщані королі» (1981) та роман Windheaven (1981, у співаторсті з Лізою Татл).

Дитяче захоплення страшними історіями знаходить своє втілення в романі Fevre Dream (1982), який критики визнають однією з найкращих книг про вампірів.

Проте вершиною творчості письменника вважається фентезі-епопея «Пісня льоду й полум'я» (A Song of Ice and Fire), яку він розпочав 1996 року романом «Гра престолів» (A Game of Thrones). У 2005 році четверта книга серії — «Бенкет круків» (A Feast for Crows) очолила список бестселлерів в рейтингу The New York Times.

2007 року письменник оголосив, що права на екранізацію всієї серії придбані HBO Productions. По кожній книзі з циклу буде відзнято фільм.

Особисте життя[ред.ред. код]

З 1975 по 1979 рік був одружений на Гейл Барнік (Gale Burnick), дітей не має. Мешкає в Санта-Фе, штат Нью-Мексико.

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи

У майбутньому повинні вийти ще дві книги: «Вітри зими» (The Winds of Winter) та «Мрія про весну» (A Dream of Spring). До циклу також належать три новели, які, щоправда, не пов'язані з ним сюжетно: «Межовий лицар» (The Hedge Knight, 1998), «Вірний меч (Присяжний лицар)» (Sworn Sword, 2003) і «Таємничий Лицар» (The Mystery Knight, 2010).

Повісті

Збірки оповідань:

  • A Song for Lya (1976)
  • Songs of Stars and Shadows (1977)
  • Sandkings / «Піщані королі» (1981)
  • Songs the Dead Men Sing (1983)
  • Nightflyers (1985)
  • Tuf Voyaging (1987, collection of linked stories)
  • Portraits of His Children (1987)
  • Quartet (2001)

Нагороди[ред.ред. код]

Рік Нагорода Категорія Твір
1975 Г'юґо Найкращий роман A Song for Lya
1976 Локус The Storms of Windhaven
1977 Локус Найкраща авторська колекція A Song for Lya
1979 Неб'юла Найкраща коротка повість «Піщані королі» (Sandkings)
1980 Г'юґо Найкраща коротка повість «Піщані королі» (Sandkings)
Найкраще оповідання The Way of Cross & Dragon
Локус Найкраща коротка повість «Піщані королі» (Sandkings)
Найкраще оповідання The Way of Cross & Dragon
1981 Локус Найкращий роман Nightflyers
1982 Daikon (японский аналог «Г'юґо») Найкращий іноземний роман Nightflyers
Локус Найкраща повість Guardians
Найкраща колекція одного автора «Піщані королі» (Sandkings)
1984 Balrog Роман The Armageddon Rag
Gigamesh (Іспанія) Найкращий роман Fevre Dream
Локус Найкраща повість The Monkey Treatment
1985 Неб'юла Portraits of His Children
1987 Gigamesh (Іспанія) Найкраща антологія/колекція Songs the Dead Men Sing
«Daedelus» Wild Cards
Bram Stocker Award Роман The Pear-Shaped Man
1988 World Fantasy Award Роман The Skin Trade
1989 Gigamesh (Іспанія) Найкращий роман Tuf Voyaging
1997 Г'юґо Найкраща повість «Кров дракона» (Blood of the Dragon)
Локус Найкращий фантастичний роман «Гра престолів» (A Game of Thrones)
1999 Локус «Битва королів» (A Clash of Kings)
2002 Премія «Ґеффен» Найкращий перекладений фентезійний роман «Буря мечів» (A Storm of Swords)
2013 Премія «Ґеффен» Найкращий перекладений фентезійний роман «Танок з драконами» (A Dance with Dragons)

Переклади українською[ред.ред. код]

Українською серію видає KM Books починаючи з 2012 року.[2] Станом на початок 2017 року українською мовою друком всі п'ять частин епопеї «Пісня льоду й полум'я» вже вийшли у видавництвом «KM Books». У 2017 видавництво KM Books також видало український переклад збірки оповідань "Лицар Сімох Королівств", що виступає як пріквел до основної серії романів. Переклад всіх книг здійснила Наталя Тисовська.

З 2012 року перекладач В'ячеслав Бродовий викладає у мережі власний неофіційний переклад романів та повістей епопеї («Пісня льоду та вогню»), у якому використовує елементи мовно-культурної адаптації створеної автором атмосфери до українських старожитностей. Йому ж належать переклади творів Мартіна «Заплотний лицар», «Служивий мечник», «Таємничий лицар», «Принцеса і королева, або Чорні та зелені»[3].

2012 року неофіційний український переклад прологу першого роману епопеї виконано Віталієм Данмером[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]