Крубера (печера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Печера Крубера)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крубера Picto infobox map.png
абх. Ӡоу Аҳаҧы
груз. კრუბერის გამოქვაბული
Voronija.png
Схема печерних ходів
Характеристики
Тип карстова
Гірські породи вапняк
Довжина 16 058 м
Глибина 2199 м
Кількість входів 5
Дослідження
Рік відкриття 1960
Категорія складності
Розташування
Країна Грузія
Регіон Абхазія
Місцевість Бзибський хребет
Карти розташування
Крубера (печера). Карта розташування: Грузія
Крубера (печера)

CMNS: Крубера у Вікісховищі

Печера Крубера, Вороняча (абх. Ӡоу Аҳаҧы; груз. კრუბერის გამოქვაბული) — найглибша печера світу[1][2], глибина якої 2196 м (на серпень 2012 р.)[3]. Попередній рекорд становив 2191 м (26 серпня 2007 р.)[4][5]. Розташована в гірському масиві Арабіка (Абхазія).

Опис[ред. | ред. код]

Вхід у печеру розташований на висоті близько 2250 м над рівнем моря в урочищі Орто-Балаган. Карстова печера субвертикального типу, являє собою низку колодязів, з'єднаних між собою перелазами і галереями. Найглибші схили: 115, 110, 152 м. На глибині 200 м печера розгалужується на дві головні гілки: Некуйбишевська (на 2010 рік глибина 1697 м[6]) і Основну галузку (глибина 2191 м)[7]. Починаючи з глибини 1300 м, основна гілка розгалужується на безліч інших гілок. Поблизу донної частини відомо більше 8 сифонів (розташовані на глибинах від 1400 до 2144 м). Печера розташована в вапняковій товщі, причому донна частина від глибини 1600 м закладена у вапняках чорного кольору. Водами печери Крубера-Вороняча живиться найкоротша річка в світі — Репруа.

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Печеру відкрили і вперше дослідили до глибини 95 м грузинські спелеологи (керівник Л. І. Маруашвілі) в 1960 році[8]. Тоді ж отримала свою першу назву: печера Крубера, на честь російського вченого- карстознавця О. О. Крубера.

Забуту печеру вдруге дослідили (вже до глибини 210 м) красноярські спелеологи в 1968 році. Вони використовували назву печери: Сибірська.

У 1982—1987 роках про печеру знову згадали. Цього разу її досліджували київські спелеологи до глибини 340 м. З'явилося третя назва: печера Вороняча. Після абхазо-грузинської війни 1992—1993 років республіка опинилася відрізаною від вільного відвідування спелеологами. Роботи поновилися в серпні 1999 року, коли кияни за одну експедицію дійшли до глибини 700 м. У серпні-вересні 2000 року та ж команда досягла глибини 1410 м. У січні 2001 року експедиція Української Спелелогічної Асоціації (УСА), за участю московських спелеологів поставила рекорд світу, досягнувши позначки 1710 м. На цьому гілка закінчилася непрохідним завалом. У серпні 2003 команда Cavex проникла через четвертий сифон у бічну гілку й зупинилася на глибині 1680 м з вільним продовженням. У липні 2004 року та ж команда в тій самій гілці поставила новий рекорд світу — 1775 м. В серпні того ж року експедиція УСА досліджувала ще одну гілку. І знову рекорд світу — 1840 м. Через два місяці, в жовтні 2004 року УСА організувала нову експедицію. 19 жовтня вперше в історії спелеології подолано 2-кілометровий рубіж — 2080 м.

У 2005 році в рамках чергової експедиції УСА для уточнення глибини печери було проведено гідронівелювання (до глибини 1200 м)[9].

Серія наступних експедицій команд Cavex і УСА, що змагалися між собою, займалася пронирюванням донних сифонів, кілька разів збільшуючи глибину печери. Нинішній рекорд (2197 м, 8 серпня 2012 р.) належить спелеологу Геннадію Самохіну (УСА, Крим, м. Сімферополь)[3].

Першою жінкою, що досягла глибини 2140 м, стала Сауле Панкене з Литви.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Worlds Deepest Caves, compiled by Bob Gulden.
  2. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1. , с. 280—281
  3. а б Сообщение в спелеорассылку CML#13657, Ю.Касьян от лица команды УСА, 10.09.2012.
  4. Сообщение в спелеорассылку CML#10138, Ю.Касьян от лица команды УСА, 20.09.2007.
  5. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1. , с. 280—281
  6. Сообщение в спелеорассылку CML#11935, Ю.Касьян от лица команды УСА, 12.09.2010.
  7. Розріз-розгортка п. Крубера-Вороняча, compiled by A.Klimchouk
  8. До історії дослідження шахти Крубера, В. Н. Дублянський, 2004.
  9. Методика гідронівелірованія надглибоких печер на прикладі п. Вороняча (Крубера), А. Дегтярьов, Е. Снетков, А. Гур'янов.

Посилання[ред. | ред. код]

Фотографії[ред. | ред. код]

Відео[ред. | ред. код]