Питель Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Питель Олександр Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Пітель Олександр Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 березня 1983(1983-03-30)
Хмелище Житомирська область
Смерть 20 січня 2015(2015-01-20) (31 рік)
Донецьк
(Загиблий у бою)
Псевдо «Молот»
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування 90 окрем аеромоб бат.png 90 ОАЕМБ 81 ОДШБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Питель.

Олекса́ндр Володи́мирович Пи́тель (01983-03-3030 березня 1983 — 02015-01-2020 січня 2015) — солдат Збройних Сил України, десантник, учасник російсько-української війни. Позивний «Молот». Один із «кіборгів».

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Хмелище, в Бердичівському районі Житомирської області. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. 2013 року одружився. Проживав у Бердичеві.

У серпні 2014-го мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив розвідником в 90-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої аеромобільної бригади, який з осені 2014 увійшов до складу 81-ї десантно-штурмової бригади, військова частина В2749.

20 січня 2015 року загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт — у складі колони з Костянтинівки їхав на допомогу «кіборгам». 21 січня знайдено його бушлат, військовий квиток, певний час перебував у списках розшукуваних. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований в рідному селі Хмелище.

Вдома лишилися вагітна на той час дружина, мама, дві сестри. Вже після татової загибелі через три місяці народився Олег Олександрович Питель.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
  • 20 лютого 2015 року у місті Бердичів на будинку (провулок 10-ї П’ятирічки, 8-а, корпус 6), в якому мешкав Олександр Питель, йому відкрито меморіальну дошку.
  • 25 червня 2015 року під час 66-ї сесії Бердичівської міської ради, було прийнято рішення про перейменування вулиці та провулка 10-ї П'ятирічки на вулицю Олександра Пителя.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[2][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. 
  3. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Питель_Олександр_Володимирович&oldid=34575838