Пластуни (козаки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пластуни — запорізькі та кубанські (чорноморські) козацькі розвідники, що пересувалися плазом, аби уникнути виявлення ворогом, а також добровільна сторожа, суміщена з мисливством та рибальством.

Історія[ред. | ред. код]

Докладний опис пластунства у своїй етнографічній розвідці «Пластуни» залишив нам нащадок запорозького роду Яків Герасимович Кухаренко — класик української кубанської літератури, генерал-майор російської армії, з 1851 по 1852 рр. — наказний отаман Азовського козацького війська, з 1852 по 1856 рр. — наказний отаман Чорноморського козацького війська, а з 1861 року — начальник Нижньокубанської кордонної лінії. Пластунами, за його словами, на Запоріжжі були спеціальні мисливці-розвідники, які в Дніпровських плавнях полювали на дичину та висліджували ворога, що намагався непомітно проникнути в козацькі землі:

 Якъ піхо́ті, такъ и комінника́мъ, вільно було́ въ ми́рне вре́мня займа́тьця — кому́ риба́льствомъ, кому пластунство́мъ; а реме́сні козаки́ (2) зостава́лисъ въ Січі. Пластуни́ стріля́ли ди́кий звірь, яко́го тоді въ дніпро́вихъ пла́вняхъ було́ дово́лі. Пластуна́ми, ка́жуть, зва́лись за те, що непосидя́чі були́, все ве́штались по пла́вняхъ и якъ більше імъ прихо́дилось міси́ть грязь, ніжъ ходи́ть по сухо́му, сирічъ пла́стать, то й прозвались пластуна́ми.[1] [2]

Також в цьому творі Я. Кухаренко описує життя кубанських пластунів.

Пластуни, які відзначилися при захисті Севастополя в 1854—1856 рр. під час Кримської війни. Зліва направо: Марко Сопільняк (Сопельняк)[3][4], Іван Кравченко, Парамон Бєлий, Іван Чиж, Дем'ян Онищенко, Тарас Сопільняк (Сопельняк), Порфирій Сємак

Про існування пластунства на самих початках появи козаків свідчить опис пластунів, зроблений хорунжим Кубанського козацького війська Віталієм Яковичем Червінським в його книзі «Памятка Кубанскаго казачьяго войска»:

 Пластуни ж існували давно. Як тільки почав існувати козак, тут же з'явився і пластун, і починаючи від перших днів Запорожжя[5] і до наших днів, частина козаків виконувала роль пластунів. В Запорізькій Січі був навіть окремий курінь Пластунівський. Слово пластун виникло від слова "пласт" і означало людину, котрій доводилось в більшості випадків працювати повзком, лежати пластом. Цю назву і призначення отримували найвідважніші і найспритніші козаки; вони були вухами і очима решти козацького товариства і під їх охороною козаки могли вільно займатися справою або бенкетувати, не побоюючись бути зненацька заскоченими ворогами. Повзком, притулившись до землі, прихований густою травою, прокрадався пластун до самого неприятеля, виглядав все, що йому було потрібно і відходив так само непомітно. По кілька годин лежав він ницьма, сховавшись за купиною або кущем, причікуючи непроханого гостя. В пластуни на Запоріжжі йшли по охоті, або за наказом Ради. Як тільки Запоріжжя закінчило своє існування і воскресло військо вірних козаків, на місце Запорізьких пластунів з'явилися пластуни вірних козаків, котрі працювали на березі Бугу, Дунаю, а пізніше, коли перейменовані в Чорноморське військо і переселені на Кавказ козаки поселилися на берегах Кубані, пластуни почали влаштовувати свої залоги на березі Кубані. Умови їх діяльності ніскільки не змінилися.
Переклад оригінальної цитати з Тарас КАЛЯНДРУК. Історія пластунів та їх звичаї. Журнал "Воєнна історія" №5_6 за 2003 рік

Після ліквідації Запорозької Січі пластуни продовжували служити в Чорноморському козацькому війську, а згодом в Кубанському козацькому війську.

Пластуни як окремі підрозділи козацьких військ відзначилися в Кавказькій війні Російської імперії, при захисті Севастополя в 1854—1856 рр. під час Кримської війни, в російсько-турецькій війні (1877—1878), російсько-японській війні 1904—1905 і Першій світовій війні.

Під час німецько-радянської війни назву «пластунських» мали деякі козацькі батальйони, полки і 9-а пластунськая стрілецька дивізія, які комплектувалися переважно кубанськими козаками.

Кубанська станиця Пластуновська названа на честь Пластунівського куреня.

Етимологія назви пластун[ред. | ред. код]

За Я. Г. Кухаренком: «… імъ прихо́дилось міси́ть грязь, … сирічъ пластать, то й прозвались пластуна́ми».

В. Я. Червінський подає іншу версію походження назви: «Слово пластун виникло від слова „пласт“ і означало людину, котрій доводилось в більшості випадків працювати повзком, лежати пластом»

Слово пластати згадується ще в давніх билинах у значенні «рубати, різати ворога». Тому слово «пластуни» могло використовуватися на Запоріжжі у значенні «рубаки», «різуни».[6]

Бойові мистецтва пластунів[ред. | ред. код]

Вважається, що бойовим мистецтвом пластунів є Спас.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  1. Орфографія за публікацією в журналі «Основа», лютий 1862 року
  2. Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство) — там Етимологічний словник української мови: Томи 1-7 / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — 2012. Комінник — див. т. 4, с. 428: стаття комо́нь: комо́нник (заст.) «вершник», комо́нний (заст.) «який іде на коні»; — р. ко́мо́нь «кінь». Пластун — див. т. 2, с. 540: стаття пласт: пласту́н «[тс.]; розвідник, який пересувається плазом, на животі; (заст.) кубанський козак»,... [пла́стати] «повзти, вилазити; насилу йти, грузнути; підкрадатися», пластува́ти «пересуватися плазом; плазувати.
  3. http://www.liveinternet.ru/tags/%EF%EB%E0%F1%F2%F3%ED%FB/
  4. http://foto-history.livejournal.com/2596023.html
  5. В оригіналі від часів Запорожжя. Далі майже дослівний гарний органічний переклад.
  6. Тарас КАЛЯНДРУК. Історія пластунів та їх звичаї. Журнал «Воєнна історія» № 5_6 за 2003 рік