Кухаренко Яків Герасимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кухаренко.

Яків Герасимович Кухаренко
наказний отаман Азовського і Чорноморського Військ, український письменник Яків Кухаренко
Народився	1800(1800) Катеринодар
Помер	26 вересня 1862(1862-09-26) Майкопський район ·у полоні від ран
Поховання	Краснодар
Підданство	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	військовослужбовець РІА
Відомий завдяки	наказний отаман азовців і чорноморців, письменник
Alma mater	Катеринодарська гімназія
Роки активності	з 1814
Посада	наказний отаман
Військове звання	Генерал-майор
Термін	(1851-1852) (1852—1855)
Попередник	Йосип Гладкий
Наступник	Сисой Косолап, Григорій Філіпсон
Конфесія	РПЦ
Рід	Кухаренки
Батько	Герасим Кухаренко
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Відзнаки бездоганної служби за XV років
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Я́ків Гера́симович Кухаре́нко (нар.(1799)/1800(1800) — †26 вересня 1862) — класик української кубанської літератури, генерал-майор російської імператорської армії, з 1851 до 1852 рр. — наказний отаман Азовського козацького війська, з 1852 до 1855 рр. — наказний отаман Чорноморського козацького війська. У літературі виступав як драматург, поет, прозаїк та етнограф.

Життєпис

Народився на Кубані в станиці Медведівській у сім'ї чорноморського козака, українець.

Навчався у військовій Катеринодарській гімназії, вийшов із 4 класу у 1814 р. та вступив на службу сотенним осавулом до артилерійської пішої півроти Чорноморського війська. У п'ятнадцять років розпочав військову службу на кордоні. Через 9 років за хоробрість і грамотність був переведений у чин хорунжого. Зі званням сотника він командував артилерійською ротою під час облоги та взяття Анапи. У віці 35 років командував полком, який охороняв кордон по Кубані, і одночасно обіймав посади асесора і члена військової канцелярії Чорноморського козацького війська.

У 1842 р. був призначений окружним штаб-офіцером Єйського військового округу.

У 1851 р. він став членом Департаменту військових поселень у справах козацьких іррегулярних військ з правом голосу. Цього ж року полковник Я. Г. Кухаренко імператорським указом був призначений виконувачем обов'язків наказного отамана Азовського козацького війська.

Від 01 жовтня 1852 р. до 30 липня 1855 р. він обіймав посаду начальника штабу Чорноморського козацького війська і наказного отамана.

08 червня 1853 р. Кухаренко отримав військове звання генерал-майора.

На останній посаді перебував до 1856 р. і був відправлений урядом у відставку. У 1856 р. він, як депутат від Чорноморського козачого війська, був присутнім у Москві при коронуванні Олександра II.

П'ять років Я. Г. Кухаренко вів тихе, спокійне життя у власному хуторі.

У 1861—1862 рр. виконував обов'язки наказного отамана чорноморців, керівника Нижньо-Кубанської кордонної лінії та командувача Шапсугським Закубанським загоном, яких готували на переселення у західну частину Кавказького хребта. Викликаний у справах служби в Ставрополь, Кухаренко в ніч проти 19 вересня 1862 р. по дорозі був захоплений загоном абадзехів і 26 вересня помер у полоні від ран у невеликому гірському аулі під Майкопом. Синові Степану вдалося викупити тіло батька й поховати його біля православного собору на Катеринодарській площі.

Пам'ять про Я. Г. Кухаренка залишилася також і як про талановитого письменника та знавця життя і традицій запорожців та чорноморців. Збірник його розповідей українською мовою був виданий у 1880 р. і перевиданий празьким виданням у 1927 р. Протягом свого життя Я. Г. Кухаренко широко листувався з відомими діячами української та російської науки, літератури, культури. Двадцятилітня дружба Я. Г. Кухаренка з Т. Г. Шевченком породила цікаве і змістовне листування між ними. Згодом їхні листи частково опубліковано в журналах «Основа», «Зоря» та в катеринодарській газеті «Кубанські обласні відомості».

Нагороди

• Орден Святого Володимира 4-го ступеня з бантом (09.07.1828),
• Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (01.08.1839),
• Імператорська корона до ордену Святого Станіслава 2-го ступеня (28.09.1840)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня (04.03.1845),
• Відзнака бездоганної служби за XV років (1846),
• Імператорська корона до ордену Святої Анни 2-го ступеня (17.04.1849),
• Одноразово 500 рублів сріблом (1851),
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня за бездоганну вислугу 25 років в офіцерських чинах (26.11.1851 № 8622 за списком Григоровича — Степанова),
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (06.12.1854),
• Орден Святого Станіслава 1-го ступеня.

Творчість

Автор поеми «Харько, запорозький кошовий» (1813), п'єси «Чорноморський побит на Кубані» (1836), етнографічних нарисів «Чабанський словник» (1861), «Пластуни» (1862), «Вівці й чабани в Чорноморї» (1862).

Окремі видання:

• Кухаренко Я. Вороний кінь. Чорноморський побит на Кубані… (Уривки) // Оліфіренко В. В., Чумаченко В. К. Козак Мамай. — Київ — Донецьк — Краснодар: Український культурологічний центр, 1998. — С. 82—89; 118—124.
• Кухаренко Я. Г. Чорноморський побит на Кубані (оперетта) // Основа. 1861. Ноябрь-декабрь. — СПб.: В тип. П. А. Кулиша, 1861. — С. 1-41.
• П'єса «Чорноморський побит на Кубані в 1794—1796 рр.». Музику до цього твору написали Я. Бігдай та П. Махровський;

Спадщина Кухаренка

Найбільш відомим твором Якова Кухаренка стала п'єса «Чорноморський побит на Кубані». 1872 року видатний український композитор Микола Лисенко на основі цієї п'єси створив оперу «Чорноморці» (лібрето написав Михайло Старицький). Пісня козака Кабиці з цієї опери («Казав мені батько, щоб я оженився») набула великої популярності як народна українська пісня.

Галерея

• 
  Хата Якова Кухаренка в Краснодарі.
• 
  У хаті Якова Кухаренка.
• 
  Українські твори Кухаренка.
• 
  Кобза в музеї Кухаренка.
• 
  Шевченківський куточок музею.
• 
  «Кухаренко Яків Герасимович», поштова марка України (2010)

Джерела

• В. К. Чумаченко. Кухаренко Яків Герасимович [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 541. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Листування Якова Кухаренка з Тарасом Шевченком.
• Яків Кухаренко. Твори. Громада українців з Кубані. Прага 1928. [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• «Вороний кінь». Оповідання Якова Кухаренка.
• (рос.) Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — М., 2017—661 с. — С.219PDF.

Література

• Орел В. Атаман Кухаренко и его друзья. — Краснодар, 1994. (рос.)
• Орел В. М., Шубравський В. Є. Кухаренко Яків Герасимович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 144.
• Чумаченко В. К. Поет і отаман. Про дружбу Т. Шевченка та Я. Кухаренка // Київська старовина. — 1993. — № 1. — С. 105—110.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Щербина Ф. А. Кубанское казачество и его атаманы / Ф. А. Щербина, Е. Д. Фелицын. — М.: Вече, 2007. — 320 с. (рос.)
• Мельников Л. М. Я. Г. Кухаренко и Т. Г. Шевченко в их взаимных отношениях / Л. М. Мельников // Кубань. — Краснодар, 1989. — № 1. — С. 86—93. (рос.)
• Омельченко Г. Я. Г. Кухаренко, наказний отаман війська чорноморського. З нагоди 65-ї річниці смерті Я. Г. Кухаренко й 50-ї річниці виготовлення до друку видання збірки його творів / Г. Омельченко. — Коломия, 1928. — 62 с.
• Федина А. И. Атаман Я. Г. Кухаренко в кругу современников. Историко-документальные очерки о жизни и творчестве первого кубанского списателя / А. И. Федина. — Краснодар: КСЭИ, 2004. — 132 с. (рос.)
• Кокунько П. И. Кухаренко Я. Г. и переселение черноморцев за Кубань / П. И. Кокунько // Вольное казачество — Вільне козацтво. — Прага, 1929. — № 40. — С.15 — 16.
• Всегоренко М. Кубань / М. Всегоренко. — Львів [Б. в.], 1937. — 32 с.
• Кошиць О. Спогади / О. Кошиць. — Вінніпег: Б.в., 1948. — 260 с.
• Кухаренко Я. Г. Чорноморський Побит на Кубані між 1794 і 1796 роками // Основа. 1861. № 11 (Ноябрь-декабрь). С. — 1–41.
• Кухаренко Я. Чорноморський побит [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] / Я. Кухаренко // Українська драматургія першої половини XIX ст.: маловідомі п'єси. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1958. — С. 267—328.
• Мельников Л. М. Я. Г. Кухаренко и Т. Г. Шевченко в их взаимных отношениях: доклад, прочитанный на общем собрании членов ОЛИКО 1 февраля 1913 г. по случаю 50-летия со дня смерти Я. Г. Кухаренко / Л. М. Мельников // Известия общества любителей изучения Кубанской области / [под ред. Б. М. Городецького]. — Екатеринодар: Тип. Кубанского обл. правления, 1913. — Вып. 6. — С. 24—72.
• Листи до Тараса Шевченка. — К.: Наук. думка, 1993. — С. 39.
• Науменко В. Генерал-майор Яков Герасимович Кухаренко. К столетию со дня его смерти / В. Науменко // Кубанский исторический и литературный сборник. — Блаувелт, США, 1962. — № 18. — С. 13—17.
• Омельченко Г. Яків Герасимович Кухаренко / Г. Омельченко // Хвилі Кубані. Неперіодичний збірник Громади Українців з Кубані. — Прага, 1927. — С. 14.

Посилання

• Кухаренко Яків [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 801. — 1000 екз.
• Роман Коваль. Нариси з історії Кубані. Яків Кухаренко. [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Григорий Омельченко. Я. Г. Кухаренко наказний отаман війська чорноморського. Місячник «Ряст». Вип. 11. Серпень 1928 р. Накладом В-ва «ОКА» Коломия, 1928 [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]