Кухаренко Яків Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Герасимович Кухаренко
Yakiv Kuxarenko.jpg
Наказний отаман Чорноморського Війська, український письменник Яків Кухаренко
Народився 1799(1799)
Катеринодар
Помер 26 вересня 1862(1862-09-26)
Катеринодар
Поховання Краснодар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовий діяч, письменник
Роки активності з 1814
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня Орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

CMNS: Кухаренко Яків Герасимович у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Я́ків Гера́симович Кухаре́нко (нар.1799/1800[1] — †26 вересня 1862) — класик української кубанської літератури, генерал-майор російської армії, з 1851 по 1852 рр. — наказний отаман Азовського козацького війська, з 1852 по 1856 рр. — наказний отаман Чорноморського козацького війська, кавалер орденів Святого Георгія IV ступеня, Святого Володимира ІІІ і IV ступенів (останній із стрічкою), Святої Анни ІІ ступеня, Святого Станіслава І і ІІ ступенів. У літературі виступав як драматург, поет, прозаїк та етнограф.

Людина освічена, хоробрий воїн, вправний адміністратор, талановитий письменник[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Кубані в станиці Медведівській[3] у сім'ї чорноморського козака, українець. У п'ятнадцять років розпочав військову службу на кордоні. Через 9 років за хоробрість і грамотність був переведений у чин хорунжого. У віці 35 років командував полком, який охороняв кордон по Кубані, і одночасно обіймав посади асесора і члена військової канцелярії Чорноморського козацького війська. 1842 року був призначений окружним штаб-офіцером Єйського військового округу. У 1851 р. він став членом Департаменту військових поселень у справах козацьких іррегулярних військ з правом голосу. Цього ж року Я. Г. Кухаренко імператорським указом призначений виконувачем обов'язків наказного отамана Азовського козацького війська. Через рік, у 1852 р., він знову був переведений у Чорноморське козацьке військо виконувачем обов'язків начальника штабу і наказного отамана. На останній посаді перебував до 1856 р. і був відправлений урядом у відставку.

П'ять років Я. Г. Кухаренко вів тихе, спокійне життя у власному хуторі, а у 1861 р. несподівано для себе був поставлений на чолі чорноморців, яких готували на переселення у західну частину Кавказького хребта. Викликаний у справах служби в Ставрополь, Кухаренко в ніч проти 19 вересня 1862 р. по дорозі був захоплений загоном абадзехів і 26 вересня помер у полоні від ран у невеликому гірському аулі під Майкопом. Синові Степану вдалося викупити тіло батька й поховати його біля собору на Катеринодарській площі.

Пам'ять про Я. Г. Кухаренка залишилася також і як про талановитого письменника та знавця життя і традицій запорожців та чорноморців. Збірник його розповідей українською мовою був виданий у 1880 р. і перевиданий празьким виданням у 1927 р. Протягом свого життя Я. Г. Кухаренко широко листувався з відомими діячами української та російської науки, літератури, культури. Двадцятилітня дружба Я. Г. Кухаренка з Т. Г. Шевченком породила цікаве і змістовне листування між ними. Згодом їхні листи частково опубліковано в журналах «Основа», «Зоря» та в катеринодарській газеті «Кубанські обласні відомості».

Творчість[ред. | ред. код]

Автор поеми «Харько, запорозький кошовий» (1813), п'єси «Чорноморський побит на Кубані» (1836), етнографічних нарисів «Чабанський словник» (1861), «Пластуни» (1862), «Вівці й чабани в Чорноморї» (1862).

Окремі видання:
  • Кухаренко Я. Вороний кінь. Чорноморський побит на Кубані… (Уривки) // Оліфіренко В. В., Чумаченко В. К. Козак Мамай. — Київ — Донецьк — Краснодар: Український культурологічний центр, 1998. — С. 82—89; 118—124.
  • П'єса «Чорноморський побит на Кубані в 1794—1796 рр.» [1] Архівовано 5 січня 2009 у Wayback Machine.. Музику до цього твору написали Я. Бігдай та П. Махровський;

Спадщина Кухаренка[ред. | ред. код]

Найбільш відомим твором Якова Кухаренка стала п'єса «Чорноморський побит на Кубані». 1872 року видатний український композитор Микола Лисенко на основі цієї п'єси створив оперу «Чорноморці» (лібрето написав Михайло Старицький). Пісня козака Кабиці з цієї опери («Казав мені батько, щоб я оженився») набула великої популярності як народна українська пісня.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У селищі Нові Санжари є вулиця Якова Кухаренка[4].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зачароване місце: Українська літературна казка / Упоряд., біографічні відомості, редакція текстів, переклад Ю. Винничук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 34 c.
  2. [Біографічний словник (рос.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 17 червня 2011.  Біографічний словник (рос.)]
  3. Катеринодар
  4. Тижневик «Ехо»: Вулиці перейменували, тарифи — відклали. Архів оригіналу за 1 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015. 
  5. Тепер Літературний музей Кубані.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Орел В. Атаман Кухаренко и его друзья. — Краснодар, 1994. (рос.)
  • Орел В. М., Шубравський В. Є. Кухаренко Яків Герасимович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 144.
  • Чумаченко В. К. Поет і отаман. Про дружбу Т. Шевченка та Я. Кухаренка // Київська старовина. — 1993. — № 1. — С. 105—110.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Щербина Ф. А. Кубанское казачество и его атаманы / Ф. А. Щербина, Е. Д. Фелицын. — М.: Вече, 2007. — 320 с. (рос.)
  • Мельников Л. М. Я. Г. Кухаренко и Т. Г. Шевченко в их взаимных отношениях / Л. М. Мельников // Кубань. — Краснодар, 1989. — № 1. — С. 86—93. (рос.)
  • Омельченко Г. Я. Г. Кухаренко, наказний отаман війська чорноморського. З нагоди 65-ї річниці смерті Я. Г. Кухаренко й 50-ї річниці виготовлення до друку видання збірки його творів / Г. Омельченко. — Коломия, 1928. — 62 с.
  • Федина А. И. Атаман Я. Г. Кухаренко в кругу современников. Историко-документальные очерки о жизни и творчестве первого кубанского списателя / А. И. Федина. — Краснодар: КСЭИ, 2004. — 132 с. (рос.)
  • Кокунько П. И. Кухаренко Я. Г. и переселение черноморцев за Кубань / П. И. Кокунько // Вольное казачество — Вільне козацтво. — Прага, 1929. — № 40. — С.15 — 16.
  • Всегоренко М. Кубань / М. Всегоренко. — Львів [Б. в.], 1937. — 32 с.
  • Кошиць О. Спогади / О. Кошиць. — Вінніпег: Б.в., 1948. — 260 с.
  • Кухаренко Я. Г. Чорноморський Побит на Кубані між 1794 і 1796 роками // Основа. 1861. № 11 (Ноябрь-декабрь). С. — 1–41.
  • Кухаренко Я. Чорноморський побит Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine. / Я. Кухаренко // Українська драматургія першої половини XIX ст.: маловідомі п'єси. Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine. — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1958. — С. 267—328.
  • Мельников Л. М. Я. Г. Кухаренко и Т. Г. Шевченко в их взаимных отношениях: доклад, прочитанный на общем собрании членов ОЛИКО 1 февраля 1913 г. по случаю 50-летия со дня смерти Я. Г. Кухаренко / Л. М. Мельников // Известия общества любителей изучения Кубанской области / [под ред. Б. М. Городецького]. — Екатеринодар: Тип. Кубанского обл. правления, 1913. — Вып. 6. — С. 24—72.
  • Листи до Тараса Шевченка. — К.: Наук. думка, 1993. — С. 39.
  • Науменко В. Генерал-майор Яков Герасимович Кухаренко. К столетию со дня его смерти / В. Науменко // Кубанский исторический и литературный сборник. — Блаувелт, США, 1962. — № 18. — С. 13—17.
  • Омельченко Г. Яків Герасимович Кухаренко / Г. Омельченко // Хвилі Кубані. Неперіодичний збірник Громади Українців з Кубані. — Прага, 1927. — С. 14.

Посилання[ред. | ред. код]