Плахута Ігор Вікторович
Ігор Вікторович Плахута | |||
|---|---|---|---|
 Генерал-майор | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 1 вересня 1967 (56 років) | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Командування | |||
| |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Ігор Вікторович Плахута (нар. 1 вересня 1967) — український військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України. Командувач Сил територіальної оборони ЗСУ (від 2024). Керував внутрішніми військами МВС під час розгону Євромайдану.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Військовим мріяв стати з дитинства, тому навчатись пішов у Алма-Атинське вище загальновійськове командне училище. Після випуску служив у Київському військовому окрузі.
У 1988 році,будучи молодим лейтенантом півроку добровільно брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згодом, зі здобуттям Україною Незалежності, разом з нинішнім Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським одним із перших присягнув на вірність українському народові. Подальшу службу проходив у Національній гвардії України, а пізніше був направлений на службу у Бригаду морської піхоти.
31 липня 1998 року його було нагороджено медаллю "За військову службу Україні"[2] за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці. А 4 грудня 2006 року Ігор Плахута отримав орден Данила Галицького[3] за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку.
2000 року вступив на оперативно-тактичний факультет національної академії оборони україни, 2009 року закінчив оперативно-стратегічний факультет національного університету оборони України.
У 2004—2008 роках служив командиром Окремої президентської бригади[4].
У 2008-2012 роках він очолював 169-й навчальний центр «Десна»[4]. А згодом у 2012 році— начальник управління Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС України[5].
У 2013—2014 роках в часи Євромайдану працював у системі МВС та керував силами Внутрішніх військ, які розганяли протестувальників[6].
В період каденції президента Петра Порошенка у 2015 році прийшов на службу в Управління державної охорони України[7] та займався підготовкою особового складу співробітників Управління державної охорони України.
В 2018—2019 роках був заступником начальника Інституту Управління державної охорони України КНУ імені Тараса Шевченка.
Російське вторгнення (з 2022)[ред. | ред. код]
Під час повномасштабного російського вторгнення на територію України генерал-майор Плахута долучився до лав Збройних Сил України. На початку березня, після того, як в складі ЗСУ було сформоване Командування Сил спеціальних дій Сил спеціальних операцій, був призначений на посаду заступника командувача Сил спеціальних дій.[джерело?]
Згодом він був призначений на посаду заступника командира оперативно-стратегічного управління військ «Хортиця».[джерело?]
11 лютого 2024 року Президент України Володимир Зеленський призначив Ігоря Плахуту командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ. На цій посаді він змінив Анатолія Баргилевича, який став начальником Генерального Штабу ЗСУ. Це призначення викликало неоднозначну реакцію через участь Плахути в розгоні Євромайдану, однак учасник Революції та військовик Максим Громов заявив, що він має гарну репутацію серед військових і є «людиною діла»[8].
Військові звання[ред. | ред. код]
- генерал-майор (1 грудня 2009)[9];
- полковник[9].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Данила Галицького (4 грудня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди 15-ї річниці Збройних Сил України[10];
- медаль «За військову службу Україні» (31 липня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новий командувач ТрО керував Внутрішніми військами при розгоні Майдану // Українська Правда. — 11 лютого 2024
- ↑ Медаль «За військову службу Україні». Вікіпедія (укр.). 14 січня 2023. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Орден Данила Галицького. Вікіпедія (укр.). 11 липня 2023. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ а б Марина Ліснічук (11 лютого 2024). Зеленський призначив нових командувачів у ЗСУ: хто очолив Сухопутні, Десанто-штурмові війська та Сили тероборони. Oboz.ua.
- ↑ Перестановки у ЗСУ: Зеленський призначив нових командувачів. Новинарня. 11 лютого 2024.
- ↑ Новий командувач ТрО Плахута керував Внутрішніми військами під час розгону Майдану, — ЗМІ, 11.02.2024 року.
- ↑ Управління державної охорони України. Вікіпедія (укр.). 11 лютого 2024. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Від керівника Внутрішніх військ у часи Майдану до легенд війни: хто прийшов у Генштаб і команду Сирського. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ а б Указ Президента України від 1 грудня 2009 року № 997/2009 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2006 року № 1024/2006 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України»
- ↑ Указ Президента України від 31 липня 1998 року № 829/1998 «Про нагородження відзнаками Президента України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |